«під замком обіцянки» - Love

Ранок у Стамбулі був похмурим. Небо ніби теж затамувало подих, передчуваючи бурю. В невеличкому готелі в центрі міста Еліф переглядала документи, які передала Севім. Свідчення Аділе, записи з медичних обстежень, фото із синцями, закритими за вуаллю шарфів... Але найбільший доказ — відео, яке Аділе записала перед смертю.

У ньому вона дивилась прямо в камеру:

> “Я боюсь, але мовчання вбиває повільніше, ніж крики. Якщо ви це дивитесь — значить, ще одна стала жертвою Ясера. Мене звали Аділе, і я була його дружиною. Але не добровільною. Я — в’язень, що вирвався, хоч і ненадовго. Я не прошу помсти. Я прошу правди.”

Еліф не спала всю ніч. Вранці, тримаючи флешку в руках, вона разом із Мертом увійшла в офіс великого телеканалу. Журналістка Айше — молода, принципова, з очима, які світились жагою справедливості — одразу зрозуміла масштаб історії.

— Це буде гучно, — сказала вона, переглянувши докази. — Але ви маєте знати: вас почнуть переслідувати. Ясер — не просто ага. Він має зв’язки.

— Я знаю, — спокійно відповіла Еліф. — Але я вже була в клітці. Повертатись туди — не варіант.

Того ж вечора телеканал випустив спеціальний репортаж. Обличчя Аділе, її голос, її зізнання стали ударом. Ім’я Ясера сколихнуло мережі. Одні не вірили, інші — впізнавали свої історії.

Наступного дня — протест біля його маєтку. Люди тримали в руках таблички: “Свободу Еліф!”, “Справедливість для Аділе!”, “Досить мовчати!”

У відповідь Ясер випустив прес-реліз: “Мене шантажують. Це змова. Всі звинувачення — наклеп.”

Але слідом — нові жінки. Нові свідчення. Заяви до поліції.

Еліф прийшла до прокуратури особисто. Подала заяву. Не ховалась, не тремтіла. Вона говорила чітко:

— Я вийшла за нього не з власної волі. Мене замкнули, принижували, переслідували. Але я встала. І тепер — говоритиму. Навіть якщо мене знову закриють.