Біблія - Невідомий Автор

І обрав я Давида, щоб був над моїм Ізраїлевим народом.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для ймення Господа, Бога Ізраїля.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: Добре, що тобі на серці збудувати храм для ймення мого.

19 Тільки ти не збудуєш цього храму, а син твій, що вийде зі стегон твоїх, він збудує цей храм для ймення мого!

20 І виконав Господь своє слово, що він сказав. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як сказав був Господь, і я збудував цей храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, який він склав з нашими батьками, коли виводив їх з Єгипетського краю.

22 І став Соломон перед Господнім жертовником навпроти всього Ізраїлевого зібрання, і простяг руки свої до неба та й сказав:

23 Господе, Боже Ізраїлів! Нема подібного тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіт та милість для своїх рабів, що ходять перед твоїм обличчям усім своїм серцем.

24 Ти дотримав своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що казав йому. Казав ти йому своїми вустами, а рукою своєю виконав, як цього дня.

25 А тепер, Господе, Боже Ізраїлів, дотримай для свого раба Давида, мого батька, те, що казав був йому: Не буде в тебе переводу перед обличчям моїм нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть пильнувати свої дороги, щоб ходити перед моїм обличчям, як ти ходив перед обличчям моїм.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, хай буде виконане слово твоє, яке ти сказав рабові своєму Давидові, моєму батькові.

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не вміщають тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?

28 Та ти зглянешся на молитву свого раба та на його благання, Господе, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед обличчям твоїм сьогодні,

29 щоб очі твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке ти сказав: Хай буде ймення моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися твій раб на цьому місці!

30 І ти будеш прислухатися до благання свого раба, та свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А ти вислухаєш на місці свого пробування, на небесах, вислухаєш і пробачиш.

31 Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед твій жертовник у цьому храмі,

32 то ти вислухаєш з небес, і розсудиш своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і виправдаєш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Коли твій народ, Ізраїль, буде побитий ворогом за те, що згрішив тобі, і коли вони звернуться до тебе, і будуть славити ім'я твоє, і будуть молитися, і будуть благати тебе в цьому храмі,

34 то ти вислухаєш з небес, і пробачиш гріх народу свого, Ізраїля, і повернеш їх до землі, яку дав ти їхнім батькам.

35 Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо згрішать тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити ім'я твоє, і від гріха свого відвернуться, бо ти будеш їх впокорювати,

36 то ти вислухаєш на небесах, і пробачиш гріх своїх рабів та народу свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і ти даси дощ на край свій, якого ти дав своєму народові на спадщину.

37 Голод коли буде в краю, моровиця коли буде, посуха, пліснява, сарана, черва коли буде, коли ворог стане тіснити його в містах його, коли буде яке лихо, яка хвороба,

38 усяка молитва чи благання, що буде від якої людини чи від усього народу твого, Ізраїля, коли хто відчує біль свого серця, і простягне руки свої до цього храму,

39 то ти вислухаєш з небес, з місця постійного пробування свого, і пробачиш, і зробиш, щоб віддати кожному за всіма його дорогами, бо ти сам знаєш серце всіх людських синів,

40 щоб вони боялися тебе по всі дні, доки вони житимуть на землі, яку ти дав батькам нашим.

41 Також і чужинця, що він не з народу твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю заради ймення твого,

42 бо почують і вони про велике ім'я твоє, і про силу твою, і про простягнуту руку твою, і прийде він і помолиться в цьому храмі,

43 Ти вислухаєш це з небес, місця постійного пробування свого, і зробиш усе, про що буде кликати до тебе той чужинець, щоб усі народи землі знали ім'я твоє, щоб боялися тебе, як народ твій, Ізраїль, і щоб знали вони, що ім'ям твоїм названо цей храм, що я збудував.

44 Коли народ твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямку до міста, що ти обрав його, та храму, що я збудував для ймення твого,

45 то вислухаєш ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

46 Коли вони згрішать тобі, бо нема людини, щоб вона не грішила, і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні поневолювачі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,

47 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати тебе в краю поневолювачів своїх, промовляючи: Ми згрішили, і безбожне вчиняли, були ми винні.

48 І коли вони навернуться до тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до тебе в напрямку до свого краю, що ти дав їхнім батькам, у напрямку міста, яке ти обрав, та храму, що я збудував для ймення твого,

49 то ти вислухаєш на небесах, постійному місті пробування свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,

50 і пробачиш своєму народові, що вони згрішили тобі, і всі їхні провини, що завинили проти тебе, і схилиш до любові поневолювачів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

51 бо вони народ твій та наділ твій, якого ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,

52 щоб очі твої були відкриті на благання твого раба та на благання народу твого, Ізраїля, щоб дослухатися до них, коли вони кликатимуть до тебе.

53 Бо ти виділив їх з усіх народів собі на наділ, як казав був через Мойсея, свого раба, коли ти виводив наших батьків з Єгипту, Володарю мій, Господе!

54 І як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертовника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнуті до неба.

55 І встав він, і поблагословив усе Ізраїлеве зібрання, промовляючи гучним голосом:

56 Благословенний Господь, що дав мир своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово з усіх його добрих слів, які він промовляв був через раба свого Мойсея.

57 Хай буде Господь, Бог наш, з нами, як був він з нашими батьками, хай він не залишить нас, хай він не покине нас,

58 щоб прихиляти наше серце до себе, щоб ми ходили всіма його дорогами, щоб ми виконували накази його, устави його та постанови його, як і він наказав був нашим батькам.

59 І хай будуть ці слова мої, якими я благав перед Господнім обличчям, близькі до Господа вдень та вночі, щоб щоденно судити раба свого та свій народ, Ізраїль,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь він Бог, і нема іншого!

61 І хай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб берегти заповіді його, як цього дня!

62 І цар та весь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім обличчям.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертв для Господа: двадцять дві тисячі худоби великої і сто двадцять тисяч худоби дрібної. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготував там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертв, бо мідний жертовник, що перед Господнім обличчям, був замалий для того, щоб прийняти цілопалення, хлібну жертву та лій мирних жертв.

65 І влаштував Соломон того часу свято для всього великого зібрання Ізраїля, що зійшлося з усього краю, від входу до Гамату і аж до Єгипетського потоку, перед обличчям Господа, нашого Бога, на сім і ще на сім днів, всього чотирнадцять днів.

66 Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні в серці своєму через усе те добро, що Господь вчинив своєму рабові Давидові та своєму народові Ізраїлеві.

1 про царів 9

1 І як Соломон закінчив будувати храм Господній та палац царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити,

2 то Господь явився Соломонові вдруге, як явився йому в Ґівеоні.

3 І сказав Господь до нього: Вислухав я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед обличчям моїм, я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти ім'я моє там аж навіки. І будуть там мої очі та серце моє по всі дні.

4 А ти, якщо будеш ходити перед обличчям моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав я тобі, якщо будеш дотримувати уставів моїх та постанов моїх,

5 то трон царства твого над Ізраїлем я поставлю навіки, як я обіцяв був батькові твоєму Давидові, промовляючи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевому троні.

6 Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від мене, і не будете дотримувати заповідей моїх та уставів моїх, що я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

7 то я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що я освятив для ймення свого, відкину від обличчя свого. І стане Ізраїль за приказку та за посміховисько серед усіх народів!

8 І храм цей стане руїною, і кожен, хто проходитиме біля нього, присвисне з подивом. І скаже: За що Господь зробив так цьому краєві та храмові цьому?...

9 І скажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, який вивів їхніх батьків з Єгипетського краю, і трималися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Господь навів на них усе оце лихо!

10 І по двадцяти роках, коли Соломон збудував храм Господній та царський палац,

11 а Хірам, цар тирський, постачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл.

12 І вийшов Хірам з Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не сподобалися йому вони.

13 І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате? І він назвав ім'я їм: край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня.

14 І послав Хірам цареві сто двадцять талантів золота.

15 А це, щодо робіт царя Соломона по будівництву храму Господнього та палацу свого, Мілло, муру єрусалимського, Хацору, Меґіддо і Ґезеру.

16 Фараон, єгипетський цар, прийшов, здобув Ґезер і спалив його, а ханаанянина, що сидів у місті, вбив, і віддав його як віно для своєї дочки, Соломонової жінки.

17 І відбудував Соломон Ґезер, Бет-Горон Долішній,

18 Баалат і Тамар в пустелі того краю,

19 всі міста для зберігання запасів Соломонових, міста для колісниць, міста для вершників і все інше, що бажав, збудував Соломон в Єрусалимі та в Лівані, та в усьому краї панування його.

20 Весь народ, що залишився з амореян, хіттеян, періззеян, хіввеян та євусеян, що вони не з Ізраїлевих синів,

21 їхні сини, що були залишені по них в краю, яких Ізраїлеві сини не могли винищити, то зробив їх Соломон за підневільних працівників, і так є аж до цього дня.

22 А з Ізраїлевих синів Соломон не робив рабів, бо вони були вояки, його слуги, очільники його, керували його колісницями та вершники.

23 Оце приставлені п'ятсот п'ятдесят очільників, що були над Соломоновою роботою, що керували народом, який працював.

24 Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого помешкання, яке збудував їй цар.