Біблія - Невідомий Автор
І віра, що від нього, принесла йому зцілення це перед вами всіма.
17 А тепер, брати, знаю, що вчинили ви це несвідомо, як і ваші очільники.
18 А Бог вчинив так, як він звіщав був вустами своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові страждання.
19 Покайтеся та наверніться, щоб він змилувався над вашими гріхами,
20 щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав призначеного вам Ісуса Христа,
21 що його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що звіщав Бог від віку вустами всіх святих пророків своїх!
22 Бо Мойсей сказав: Господь Бог вам пророка підійме від ваших братів, як мене. В усьому його слухайте, про що тільки він вам казатиме!
23 І кожна душа, яка не послухає того пророка, знищена буде з народу.
24 Так само всі наступні від Самуїла пророки, скільки їх промовляло, також звіщали ці дні.
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог склав з батьками вашими, промовляючи до Авраама: І в нащадкові твоєму всі народи землі благословляться!
26 Воскресивши слугу свого, Бог послав його перше до вас, щоб вас поблагословити, і щоб кожен з вас відвернувся від лихих своїх вчинків!
Апостоли 4
1 А коли вони промовляли це до народу, до них підійшли священики, голова храму та саддукеї,
2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
3 І схопили їх, і до в'язниці посадили до ранку, бо вже вечоріло.
4 І багато з тих, хто слухав слово, повірили, і було таких тисяч із п'ять.
5 І вранці зібралися в Єрусалимі голови їхні, старшини та книжники,
6 і першосвященик Анна, і Каяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх з роду старшини священичої.
7 І поставивши їх посередині, запитали: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
8 Тоді Петро, переповнений духом святим, промовив до них: Голови народу та старшини Ізраїлеві!
9 Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство хворій людині, як вона зцілена,
10 то хай буде відомо всім вам і всім людям Ізраїлевим, що ім'ям назарянина Ісуса Христа, якого розп'яли ви, та його воскресив Бог з мертвих, ним поставлений він перед вами здоровий!
11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став він наріжним!
12 І нема ні в кому іншому порятунку. Бо під небом нема іншого ім'я, даного людям, що ним би врятуватися ми мали.
13 А бачучи сміливість Петра та Івана, і що вони обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, як тих, що вони з Ісусом були.
14 Та дивлячись, що зцілений чоловік стоїть з ними, нічого проти сказати не могли.
15 І звелівши їм вийти з синедріону, почали радитися між собою,
16 промовляючи: Що робити нам з цими людьми? Бо ж усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо і ми не можемо того заперечити.
17 Та щоб більш не поширювалося це в народі, то з погрозою заборонили їм, щоб нікому з людей вони не казали про це ім'я.
18 І покликавши їх, наказали їм не розповідати і взагалі не навчати про Ісусове ім'я.
19 І відповіли їм Петро та Іван: Розсудіть, чи це справедливо було б перед Богом, щоб слухати вас більше ніж Бога?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
21 А вони пригрозили їм ще і відпустили, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за те, що сталося.
22 Бо більше сорока років мав той чоловік, що на ньому відбулося це чудо зцілення.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що старші священики й старшини з ними розмовляли.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос піднісши, промовили до Бога: Володарю, що небо й землю, і море, і все, що в них є, ти створив!
25 Ти вустами Давида, свого слуги, батька нашого, сказав духом святим: Чого люди бунтують, а народи задумують марне?
26 Зібравшись разом, повстали царі земні та правителі на Господа та на Христа його.
27 Бо справді зібралися Ірод та Понтій Пилат з поганами та з народом Ізраїлевим в місці отому проти слуги святого твого Ісуса, що його намастив ти,
28 вчинити оте, що рука твоя й воля твоя наперед призначили були, щоб збулося.
29 І тепер поглянь, Господе, на їхні погрози і дай своїм рабам проголошувати з повною сміливістю слово твоє,
30 коли руку свою простягатимеш ти на зцілення, і щоб знамена та чуда робилися ім'ям твого святого слуги Ісуса.
31 Як вони ж помолилися, затряслося те місце, де зібралися були, і переповнилися всі святим духом, і вони сміливо розпочали проголошувати слово Боже!
32 А люди, що повірили, мали серце одне й одну душу і жоден з них не вважав що з маєтку свого за своє, а все спільним.
33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Пана Ісуса, і благодать велика на всіх них була!
34 Жоден з них не мав нестатку: бо, хто мав поле чи будинок, продавали, а плату за продаж приносили
35 та клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чому мав.
36 Так, левит Йосип, що Варнавою був прозваний апостолами (в перекладі — син втіхи), родом з Кіпру,
37 маючи поле, продав, а гроші приніс та й поклав у ногах апостолів.
Апостоли 5
1 А один чоловік на ім'я Ананій, із своєю жінкою Сапфірою, продав був маєток,
2 та й з відома жінки своєї присвоїв частину з оплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах апостолів.
3 І промовив Петро: Ананію, Сатана оволодів твоїм серцем, щоб ти духу святому брехав та присвоїв із плати за землю?
4 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж приховав ти частину? Ти не людям збрехав, а Богові!
5 Як Ананій почув ці слова, то впав та й помер... І огорнув жах великий усіх, що це чули!
6 Юнаки ж повставали, обгорнули його, винесли та й поховали.
7 І годин через три прийшла й жінка його, про випадок нічого не знаючи.
8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, за таку ціну ви землю оту продали? Вона ж відповіла: Так, за таку.
9 До неї ж Петро: Ви змовилися випробовувати господнього духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...
10 І впала вона до ніг його та й померла. Як увійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, тоді винесли її та біля чоловіка поховали.
11 І огорнув страх великий усю церкву та всіх, що чули про це...
12 А руками апостолів сталися знамена та чуда великі в народі. І були однодушні всі в Соломоновому ганку.
13 А з сторонніх ніхто приставати не наважився до них, але люд прославляв їх.
14 І все збільшувалося тих, хто повірили в Пана нашого, безліч чоловіків і жінок,
15 так що хворих стали виносити на вулиці і класти на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого з них.
16 І безліч люду збиралося до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли слабих та хворих від духів нечистих, і були вони всі зцілені!
17 А першосвященик, уставши, та й усі, хто був з ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнилися заздрощами,
18 і схопили апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.
19 Але ангел Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, випустив їх і сказав:
20 Ідіть і кажіть до народу в храмі всі слова цього життя.
21 Як це почули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А першосвященик і ті, хто був з ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старшин Ізраїлевих синів. І послали до в'язниці, щоб їх привели.
22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці і повернувшись, сповістила:
23 В'язницю знайшли ми надійно замкнуту і сторожа на варті стояла, та коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!
24 Як почули слова ці головні сторожі храму та старші священики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.
25 Та прийшов один і повідомив їх: Ось ті люди, що ви їх до в'язниці посадили були, у храмі стоять та й навчають народ.
26 Пішов тоді головний сторожі з охороною і не застосовуючи силу, привів їх, бо боялися народу, щоб їх не побили камінням.
27 Припровадивши їх, поставили перед синедріоном. І запитав їх першосвященик:
28 Чи ми не попереджали вас, щоб про те ім'я не навчати? І ви своєю наукою наповнили Єрусалим і хочете кров людини тієї на нас покласти...
29 Відповіли ж Петро та апостоли: Бога маємо слухати більше, ніж людей!
30 Бог наших батьків воскресив нам Ісуса, якому ви смерть були заподіяли, повісивши на хресті.
31 Його Бог підвищив своєю правицею на Ватажка й Рятівником, щоб дати Ізраїлеві покаяння і пробачити гріхи.
32 Свідки ми і святий дух, що його Бог дав тим, хто слухняний йому.
33 Як почули ж це, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...
34 І встав у синедріоні один фарисей, на ім'я Гамаліїл, вчитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на якийсь час апостолів вивести.
35 І промовив до них: Поважні ізраїльтяни! Добре поміркуйте, що робити ви маєте з цими людьми.
36 Бо перед цими днями постав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люду. Його вбили, а всі ті, хто слухав його, розпорошилися та перетворилися в ніщо.
37 Після нього постав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошилися.
38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей і дайте їм спокій! Бо коли від людей цей задум чи справа ця буде, розпадеться вона.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам противниками Бога! І послухалися поради його.
40 І покликавши апостолів, побили їх, наказали їм не розповідати про Ісусове ім'я та й відпустили.
41 А ті, повертаючись із синедріону, раділи, що прийняли зневагу за ім'я Пана Ісуса.
42 І щоденно в храмі й оселях безупинно навчали та звіщали добру новину Ісуса Христа.
Апостоли 6
1 Тими ж днями, як число учнів збільшилося, почали нарікати на євреїв ті, що розмовляли грецькою, що в щоденному служінні їхні вдови занедбані.
2 Тоді ті дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже слово і служити при столах.
3 Отож, брати, оберіть поміж себе сімох людей доброї слави, повних духа сятого та мудрості, їм довіримо службу цю.
4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
5 І всім людям сподобалося це, і обрали Степана, людину повну віри та духа святого, Пилипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і нововірця Миколу з Антіохії,
6 їх поставили перед апостолів, і ті помолившись, руки поклали на них.
7 І росло слово Боже, і дуже росло число учнів у Єрусалимі, і багато священиків були слухняні вірі.
8 А Степан, повний віри та сили, вчиняв між народом великі знамена та чуда.
9 Тому дехто постав із синагоги, що зветься лібертинська, кірінейська, олександрійська та з тих, хто походять з Кілікії та з Азії, і почали сперечатися із Степаном.
10 Але встояти вони не могли проти мудрості й духа, що він ним промовляв.
11 Тоді вони підмовили людей, щоб казали, ніби чули, як він образливі слова казав на Мойсея та Бога.
12 І підбурювали людей, старшин та книжників.
