Біблія - Невідомий Автор
Чий образ і напис він має? Вони відповіли: Кесарів.
25 А він їм сказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
26 І не могли вони перед людьми зловити на слові його. І дивувалися вони з його відповіді, та й замовкли.
27 І підійшли дехто з саддукеїв, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали його:
28 Вчителю, Мойсей написав нам: Як помре чий брат, який має жінку, а помре бездітний, то хай його брат візьме за ту жінку, і відновить нащадків для брата свого.
29 Було ж сім братів. І перший, взявши жінку, бездітний помер.
30 І другий узяв був ту жінку, та й той помер бездітний.
31 І третій взяв був її, так само й усі семеро, і вони померли, не залишивши дітей.
32 А по всіх померла й жінка.
33 А в воскресінні котрому з них вона жінкою буде? Бо семеро мали за жінку її.
34 Ісус же промовив у відповідь їм: Одружуються люди цього світу.
35 А ті, що будуть достойні жити в новому світі і воскресіння з мертвих, не будуть ні одружуватися,
36 ні помирати, бо рівні вони ангелам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісака, і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в нього живуть.
39 Дехто ж з книжників сказали: Вчителю, ти добре сказав!
40 І вже не насмілювалися запитувати його ні про що.
41 І сказав він до них: Кажуть, що Христос — син Давидів?
42 А сам Давид промовляв у книзі Псалмів: Сказав Господь Панові моєму: Сядь праворуч мене, (в оригіальному перекладі Івана Огієнка — А сам Давид промовляв у книзі псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сядь праворуч мене)
43 доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!
44 Отже, Давид його Паном кличе, то як же він йому син?
45 І промовив він до всіх та до учнів своїх:
46 Стережіться книжників, що хочуть у довгому одязі ходити, і люблять вітання на базарах, і перші лавки в синагогах, і почесні місця на бенкетах,
47 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!
Вiд Луки 21
1 І поглянув він угору, і побачив заможних, що жертвували до скарбниці.
2 Побачив і вбогу вдову одну, що дві лепти туди вона вкинула.
3 І сказав він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдова вкинула більше за всіх!
4 Бо всі клали від надлишку свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого весь пожиток, що мала...
5 Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді він сказав:
6 Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не залишиться й каменя на камені, який не зруйнується...
7 І запитали його: Вчителю, коли ж це станеться? І яка буде ознака, коли має розпочатися це?
8 Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: Це я, і час наблизився. Та за ними не йдіть!
9 І як про війни та розруху почуєте ви, не лякайтеся, бо перше статися належить тому. Але це не кінець ще.
10 Тоді промовляв він до них: Повстане народ на народ і царство на царство.
11 І будуть землетруси великі та голод, і мор місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Але перед усім тим вас переслідувати будуть, хапатимуть і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через ім'я моє.
13 Але це стане вам на свідоцтво.
14 Отож, покладіть у серця свої наперед не думати, що будете відповідати,
15 бо дам я вам мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй всі супротивники ваші.
16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
17 І за ім'я моє будуть усі вас ненавидіти.
18 Але й волосина вам з голови не згине!
19 Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21 Тоді ті, хто в Юдеї, хай у гори втікають, хто ж у середині міста, хай вийдуть, хто ж в околицях, хай не повертаються в нього!
22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
23 Лихо ж вагітним та тим, хто годує грудьми в ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!
24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...
25 І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
26 коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на весь світ, бо сили небесні порушаться.
27 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з силою й великою славою!
28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтеся і підіймайте свої голови, бо наближається ваше визволення!
29 І розповів він їм приповість: Погляньте на фігове дерево, і на інші дерева:
30 як вони вже розпукуються, то бачачи це, ви знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже царство вже близько!
32 По правді кажу вам: За цього роду все це станеться.
33 Небо й земля зникнуть, а слова мої будуть!
34 Зважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерливістю та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той до вас не прийшов несподівано,
35 немов сітка, бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.
36 Тож пильнуйте, і завжди моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, та стати перед Сином Людським!
37 За дня ж він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на Оливній горі.
38 А зранку всі люди до нього приходили в храм, щоб послухати його.
Вiд Луки 22
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А старші священики й книжники стали шукати, як би вбити його, та боялися народу...
3 Сатана ж увійшов у Юду Іскаріота, одного з дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав домовлятися із старшими священиками та старшими храму, як він видасть його.
5 Ті ж зраділи і погодилися дати йому срібняків.
6 І він пообіцяв знайти відповідний час, щоб їм видати його без народу...
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав він Петра та Івана, промовляючи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
9 А вони запитали його: Де ти хочеш, щоб ми приготували?
10 А він їм відповів: Як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до будинку, до якого він увійде.
11 І скажіть до господаря будинку: Вчитель запитає тебе: Де кімната, в якій споживатиму з учнями своїми пасху?
12 І він вам покаже велику встелену світлицю, там приготуйте.
13 І вони пішли, і знайшли, як він їм казав, і почали там готувати пасху.
14 А коли настав час, сів до столу з апостолами.
15 І промовив до них: Я дуже хотів спожити цю пасху з вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки виконається в Божому царстві все належне їй.
17 Взявши ж чашу і подякувавши, він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму я від цього плоду виноградного, доки Боже царство не прийде.
19 Взявши ж хліб і подякувавши, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло моє, що за вас віддається. Це робіть на згадку про мене!
20 По вечері так само ж і чашу взяв, промовляючи: Оця чаша — це новий заповіт на моїй крові, що за вас проливається.
21 За столом ось зі мною рука мого зрадника.
22 Бо Син людський іде, як призначено, але горе тій людині, що його видає!
23 А вони почали між собою запитувати, котрий з них мав би це вчинити?
24 І сталася між ними й суперечка, котрий з них вважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями величаються.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, хай буде, як менший, а старший як слуга.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А я серед вас, як слуга.
28 Ви ж оті, що випробувані зі мною у випробуваннях моїх,
29 і я вам заповідаю царство, як Батько мій мені заповів,
30 щоб ви в царстві моєму споживали й пили за столом моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31 І промовив Пан: Симоне, Симоне, ось Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя, ти ж колись, як навернешся, зміцни братів своїх!
33 А той відповів йому: Пане, я з тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34 Він же сказав: Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся мене...
35 І він їм сказав: Як я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відповіли: Нічого.
36 А тепер каже їм хто має калитку, хай візьме, теж і торбу, хто ж не має, хай продасть одяг свій та й купить меча.
37 Кажу бо я вам, що виконатися на мені має й це ось написане: До злочинців його зараховано. Бо те, що написано про мене, виконується.
38 І сказали вони: Пане, ось тут два мечі. А він їм відповів: Досить!
39 І він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за ним пішли учні його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не бути вам звабленими.
41 А він сам, відійшовши від них на відстань кинутого каменя, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: Батьку, як волієш, пронеси повз мене цю чашу! Та проте не моя, а твоя хай станеться воля!...
43 І ангел з неба з'явився до нього, і додавав йому сили.
44 Перебуваючи в смертельній тривозі, ще старанніше він молився. І піт його став, немов краплі крові, що спадали на землю...
45 І помолившись, він до учнів прийшов, і знайшов їх сплячими...
46 І промовив до них: Чого ви спите? Вставайте й моліться, щоб не бути вам звабленими!
47 І коли він ще промовляв, ось народ з'явився, і один з дванадцятьох, що Юдою кличуть, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його. Бо він знака їм дав був, кого поцілує, то він!
48 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49 А ті, що були з ним, як побачили, що має статися, сказали йому: Пане, чи мечем нам не вдарити?
50 І один з них рубонув слугу одного із старших священиків, та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус сказав: Залиште, вже досить! І доторкнувшись до вуха того, зцілив його.
52 А до старших священиків, старших сторожі храму та старшин, що прийшли по нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно я з вами у храмі бував, не піднесли на мене ви рук.
