Війна і мир (том 1) (переклад Віктора Часника) - Толстой Лев
Так як вже два роки всі бавляться тим, щоб підшукувати мені женихів, яких я здебільшого не знаю, то шлюбна хроніка Москви робить мене графинею Безуховою. Але ви розумієте, що я анітрохи цього не бажаю. До речі про шлюби. Чи знаєте ви, що недавно загальна тітонька Ганна Михайлівна довірила мені, під великим секретом, задум влаштувати ваше подружжя. Це ні більше ні менше як син князя Василя, Анатоль, якого хочуть пристроїти, женивши його на багатій і знатній дівчині, і на вас впав вибір батьків. Я не знаю, як ви подивитеся на цю справу, але я вважала за свій обов'язок зарані оповістити вас. Він, кажуть, дуже гарний і великий гульвіса. Ось все, що я могла дізнатися про нього.
Але буде базікати. Кінчаю мій другий листок, а матінка прислала за мною, щоб їхати обідати до Апраксиних.
Прочитайте містичну книгу, яку я вам посилаю; вона має у нас величезний успіх. Хоча в ній є речі, які важко зрозуміти слабкому розуму людському, але це чудова книга; читання її заспокоює і підносить душу. Прощайте. Моє шанування вашому батюшки і мої вітання m-lle Бурьен. Обіймаю вас від всього серця. Юлія.
PS. Сповістить мене про вашого брата і про його чарівну дружину. "
[Tout Moscou ne parle que guerre. L'un de mes deux freres est deja a l'etranger, l'autre est avec la garde, qui se met en Marieche vers la frontiere. Notre cher еmpereur a quitte Petersbourg et, a ce qu'on pretend, compte lui-meme exposer sa precieuse existence aux chances de la guerre. Du veuille que le monstre corsicain, qui detruit le repos de l'Europe, soit terrasse par l'ange que le Tout-Рuissant, dans Sa misericorde, nous a donnee pour souverain. Sans parler de mes freres, cette guerre m'a privee d'une relation des plus cheres a mon coeur. Je parle du jeune Nicolas Rostoff, qui avec son enthousiasme n'a pu supporter l'inaction et a quitte l'universite pour aller s'enroler dans l'armee. Eh bien, chere Marieie, je vous avouerai, que, malgre son extreme jeunesse, son depart pour l'armee a ete un grand chagrin pour moi. Le jeune homme, dont je vous parlais cet ete, a tant de noblesse, de veritable jeunesse qu'on rencontre si rarement dans le siecle оu nous vivons parmi nos villards de vingt ans. Il a surtout tant de franchise et de coeur. Il est tellement pur et poetique, que mes relations avec lui, quelque passageres qu'elles fussent, ont ete l'une des plus douees jouissances de mon pauvre coeur, qui a deja tant souffert. Je vous raconterai un jour nos adieux et tout ce qui s'est dit en partant. Tout cela est encore trop frais. Ah! chere amie, vous etes heureuse de ne pas connaitre ces jouissances et ces peines si poignantes. Vous etes heureuse, puisque les derienieres sont ordinairement les plus fortes! Je sais fort bien, que le comte Nicolas est trop jeune pour pouvoir jamais devenir pour moi quelque chose de plus qu'un ami, mais cette douee amitie, ces relations si poetiques et si pures ont ete un besoin pour mon coeur. Mais n'en parlons plus. La grande nouvelle du jour qui occupe tout Moscou est la mort du vieux comte Безух et son heritage. Figurez-vous que les trois princesses n'ont recu que tres peu de chose, le prince Basile rien, est que c'est M. Pierre qui a tout herite, et qui par—dessus le Marieche a ete reconnu pour fils legitime, par consequent comte Безух est possesseur de la plus belle fortune de la Russie. On pretend que le prince Basile a joue un tres vilain role dans toute cette histoire et qu'il est reparti tout penaud pour Petersbourg.
"Je vous avoue, que je comprends tres peu toutes ces affaires de legs et de testament; ce que je sais, c'est que depuis que le jeune homme que nous connaissions tous sous le nom de M. Pierre les tout court est devenu comte Безух et possesseur de l'une des plus grandes fortunes de la Russie, je m'amuse fort a observer les changements de ton et des manieres des mamans accablees de filles a Marieier et des demoiselles elles—memes a l'egard de cet individu, qui, par parenthese, m'a paru toujours etre un pauvre, sire. Comme on s'amuse depuis deux ans a me donner des promis que je ne connais pas le plus souvent, la chronique matrimoniale de Moscou me fait comtesse Безух. Mais vous sentez bien que je ne me souc nullement de le devenir. A propos de Marieiage, savez—vous que tout derienierement la tante en general Ганна Михайлівна, m'a confie sous le sceau du plus grand secret un projet de Marieiage pour vous. Ce n'est ni plus, ni moins, que le fils du prince Basile, Anatole, qu'on voudrait ranger en le Marieiant a une personne riche et distinguee, et c'est sur vous qu'est tombe le choix des parents. Je ne sais comment vous envisagerez la chose, mais j'ai cru de mon devoir de vous en avertir. On le dit tres beau et tres mauvais sujet; c'est tout ce que j'ai pu savoir sur son compte.
"Mais assez de bavardage comme cela. Je finis mon second feuillet, et maman me fait chercher pour aller diner chez les Apraksines. Lisez le livre mystique que je vous envoie et qui fait fureur chez nous. Quoiqu'il y ait des choses dans ce livre difficiles a atteindre avec la faible conception humaine, c'est un livre admirable dont la lecture calme et eleve l'ame. Adieu. Mes respects a monsieur votre pere et mes compliments a m—elle Bourienne. Je vous embrasse comme je vous aime. Julie ".
"P.S.Donnez—moi des nouvelles de votre frere et de sa charmante petite femme".
Княжна подумала, задумливо посміхаючись (при чому обличчя її, освітлене її променистими очима, зовсім змінилося), і, раптом підвівшись, важко ступаючи, перейшла до столу. Вона дістала папір, і рука її швидко почала ходити по ній. Так писала вона у відповідь:
"Милий і безцінний друг. Ваш лист від 13-го доставив мені велику радість. Ви все ще мене любите, моя поетична Юлія. Розлука, про яку ви говорите так багато поганого, видно, не мала на вас свого звичайного впливу. Ви скаржитесь на розлуку, що ж я повинна була б сказати, якби сміла, — я, позбавлена всіх тих, хто мені дорогий? Ах, якби не було у нас релігії для втіхи, життя було б дуже сумне. Чому приписуєте ви мені строгий погляд, коли говорите про вашу схильність до молодої людини? В цьому відношенні я строга тільки до себе. Я розумію ці почуття у інших, і якщо не можу схвалювати їх, ніколи не випробувавши, то і не засуджую їх. Мені здається тільки, що християнська любов, любов до ближнього, любов до ворогів, достойніше, солодше і краще, ніж ті почуття, які можуть вселити прекрасні очі молодого чоловіка молодій дівчині, поетичної і люблячої, як ви.
Звістка про смерть графа Безухова дійшла до нас ще раніше за ваш лист, і мій батько був дуже зворушений нею. Він каже, що це був передостанній представник великого століття, і що тепер черга за ним, але що він зробить все, залежне від нього, щоб черга ця настала якомога пізніше. Борони нас Боже від цього нещастя!
Я не можу розділяти вашої думки про П'єра, якого знала ще дитиною. Мені здавалося, що у нього було завжди прекрасне серце, а це та якість, яку я найбільше ціную в людях. Що стосується до його спадщини і до ролі, яку грав в цьому князь Василь, то це дуже сумно для обох. Ах, друже мій, слова нашого Божественного Спасителя, що легше верблюдові пройти в вухо голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже, — ці слова страшно справедливі. Я жалію князя Василя і ще більш П'єра. Такому молодому бути обтяженим таким величезним багатством, — через скільки спокус треба буде пройти йому! Якщо б у мене запитали, чого я бажаю найбільше на світі, — я бажаю бути бідніше найбіднішого з жебраків. Дякую вам тисячу разів, милий друг, за книгу, яку ви мені посилаєте і яка робить стільки шуму у вас. Втім, так як ви мені говорите, що в ній між багатьма хорошими речами є такі, яких не може осягнути слабкий розум людський, то мені здається зайвим займатися незрозумілим читанням, яке з цього самого не могло б принести ніякої користі. Я ніколи не могла зрозуміти пристрасть, яку мають деякі особи, плутати собі думки, прилюбляються до містичних книг, які збуджують тільки сумніви в їх умах, подразнюють їх уяву і дають їм характер перебільшення, безумовно противний простоті християнської.
Будемо читати краще Апостолів і Євангеліє. Не будемо намагатися проникнути у те, що в цих книгах є таємничого, бо як можемо ми, жалюгідні грішники, пізнати страшні і священні таємниці Провидіння до тих пір, поки носимо на собі ту тілесну оболонку, яка споруджує між нами і Вічним непроникну завісу? Обмежимося краще вивченням великих правил, які наш Божественний Спаситель залишив нам для нашого керівництва тут, на землі; будемо намагатися дотримуватися їх і постараємося переконатися в тому, що чим менше ми будемо давати розгулу нашому розуму, тим ми будемо приємніше Богу, Який відкидає будь-яке знання, що виходить не від Нього, і що чим менше ми заглиблюємося в те, що Йому до вподоби було приховати від нас, тим швидше дасть Він нам це відкриття Своїм божественним розумом.
Батько мені нічого не говорив про нареченого, але сказав тільки, що отримав лист і чекає відвідування князя Василя; що стосується до плану подружжя стосовно мене, я вам скажу, милий і безцінний друг, що шлюб, по-моєму, є божественне встановлення, якому потрібно підкорятися. Як би там не було важко для мене, але якщо Всемогутньому завгодно буде накласти на мене обов'язки подружжя і матері, я буду намагатися виконувати їх так вірно, як можу, не піклуючись про вивчення своїх почуттів щодо того, кого Він мені дасть чоловіком.
Я отримала листа від брата, який мені оголошує про свій приїзд з дружиною в Лисі Гори. Радість ця буде нетривалою, так як він залишає нас для того, щоб взяти участь у цій війні, в яку ми втягнуті Бог знає як і навіщо. Не тільки у вас, в центрі справ і світла, але і тут, серед цих польових робіт і цієї тиші, яку городяни зазвичай уявляють собі в селі, відгомони війни чутні і дають себе важко відчувати. Батько мій тільки і говорить, що про походи і переходи, у чому я нічого не розумію, і третього дня, роблячи мою звичайну прогулянку по вулиці села, я бачила сцену, що роздирає душу.
Це була партія рекрут, набраних у нас, що посилаються в армію. Треба було бачити стан, в якому знаходилися матері, дружини і діти тих, які йшли, і чути ридання тих і інших.
