Біблія - Невідомий Автор

І ви хіба не визнаєте цього? Уже тепер я розповідаю тобі нове й таємне, чого ти не знав.

7 Тепер воно відбувається, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про це, щоб не сказати: Я це знав.

8 Та не чув ти й не знав, і віддавна ти не відкривав свого вуха, бо я знав, що напевно ти зрадиш, і звано тебе від утроби: Перевертень.

9 Заради ймення свого я зупиняю свій гнів, і заради слави своєї я стримуюся проти тебе, щоб не знищити тебе.

10 Оце перетопив я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив.

11 Заради себе, заради себе роблю, щоб не було збезчещене ймення моє? А іншому слави своєї не дам.

12 Почуй мене, Якове та Ізраїлю, мій покликаний: Це я, я перший, також я останній!

13 Це моя рука землю заклала, і небо напнула правиця моя, я покличу до них і вони стануть разом.

14 Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те? Кого Господь любить, той виконає волю його над Вавілоном, рука ж його на халдеях.

15 Я, я сказав і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати успіх.

16 Наблизьтеся до мене, послухайте це: Споконвіку я не промовляв потаємно, від часу, як відбувалося це, я був там. А тепер послав мене Господь Бог та його дух.

17 Так промовляє Господь, Святий Ізраїлів, що викупив тебе: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити.

18 О, коли б ти прислухувався до моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!

19 А нащадків твоїх було б, як піску, а тих, що вийдуть з твого живота немов зернят його, і витяте й винищене не було б твоє ймення перед обличчям моїм!

20 Вирушіть з Вавілону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, розголосіть це, аж до краю землі рознесіть, скажіть: Господь викупив раба свого Якова!

21 І спраги не знали вони на пустелях, якими провадив він їх. Воду з скелі пустив їм, він скелю розбив і вода потекла!

22 Для безбожних спокою нема, — каже Господь.

Iсая 49

1 Почуйте мене, острови, і зважайте народи далекі: Господь з утроби покликав мене, моє ім'я згадав з нутра неньки моєї.

2 І мої вуста зробив він, як той гострий меч, заховав мене в тіні своєї руки, і мене зробив за добірну стрілу, в своєму сагайдаці заховав він мене.

3 І до мене сказав: Ти раб мій, Ізраїлю, яким я прославлюся!

4 І я відповів: Надаремно працював я, на порожнечу й марноту витрачав свою силу: Адже в Господа суд мій, і нагорода моя у Бога.

5 Тепер же промовив Господь, що мене сформував собі від живота за раба, щоб навернути собі Якова, і щоб Ізраїль для нього був зібраний. І був я шанований в очах Господніх, а мій Бог став міццю моєю.

6 І він сказав: Того мало, щоб був ти мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб повернути врятованих Ізраїля, але я зроблю тебе світлом народів, щоб був ти порятунком моїм аж до краю землі!

7 Так промовляє Господь, Викупляючий Ізраїлів, Святий його, до погордженого в душі, до зневаженого народом, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і вклоняться заради Господа, що вірний, заради Святого Ізраїлевого, що обрав тебе.

8 Так промовляє Господь: За часу вподобання я відповів тобі, в день порятунку тобі допоміг, і оберігатиму тебе, і дам я тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,

9 щоб в'язням сказати: Виходьте, — а тим, хто в темряві: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися і по всіх лисих пагорбах — їхні пасовиська.

10 Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо той, хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе.

11 І зроблю я всі гори свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи мої.

12 Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й заходу, а ці з краю Сінім.

13 Радійте, небеса, веселися, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив свій народ, і змилувався над своїми убогими!

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене і Господь мій про мене забув...

15 Чи ж жінка забуде своє немовля, чи ж не матиме жалю до сина утроби своєї? Та коли б вони забули, то я не забуду про тебе!

16 Отож на долонях своїх тебе вирізьбив я, твої мури завжди переді мною.

17 Сини твої поквапляться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.

18 Поглянь навколо й побач. Всі вони зібралися і йдуть ось до тебе! Як живий я, — каже Господь, — усіх їх, як оздобу, одягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена.

19 Бо руїни твої та зруйнований край твій, тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.

20 Іще до вух твоїх скажуть сини сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, щоб я міг осісти!

21 І ти скажеш у серці своєму: Хто мені їх породив, як була я безплідна, була вигнана та заблукала? І хто виховав їх? Я залишилася сама, а ці, звідки вони?

22 Так сказав Господь Бог: Ось я підніму свою руку до люду, і піднесу до народів прапора свого, і позносять синів твоїх у пазусі, а дочок твоїх принесуть на плечах.

23 І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Обличчям до землі вони будуть вклонятися тобі та лизатимуть порох твоїх ніг, і ти зрозумієш, що я то Господь, що не осоромляться ті, хто на мене сподівається!

24 Чи ж у сильного буде вирвана здобич, і чи полонені врятуються від переможця?

25 Бо Господь каже так: Полонені звільнені будуть навіть з рук переможця, і здобич буде забрана в сильного, і я стану на прю з твоїми суперниками, синів же твоїх я врятую.

26 І я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І зрозуміє тоді кожне тіло, що я Господь, твій Рятівник та твій Викупляючий, Потужний Якова!

Iсая 50

1 Так промовляє Господь: Де вашої матері лист про розлучення, з яким я її відпустив? Або кому з моїх позичальників я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.

2 Чому нікого нема, коли я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в мені сили? Та ж докором своїм я висушую море, перетворюю ріки в пустелю, їхня риба гниє без води й помирає від спраги!

3 Небеса одягаю я в темряву, і веретою їх покриваю.

4 Господь Бог мені дав мову вправну, щоб я вмів зміцнити словом змученого, він щоранку пробуджує, пробуджує вухо мені, щоб слухати, немов слухають учні.

5 Господь Бог відкрив вухо мені, і я був слухняним, назад не відступив.

6 Підставив я спину свою тим, хто б'є, а щоки — хто смика за бороду, обличчя свого не сховав від ганьби і плювання.

7 Але Господь Бог допоможе мені, тому не осоромлюся я, тому я зробив був обличчя своє, немов кремінь, і знаю, що не буду осоромлений.

8 Близько той, хто мене виправдає, хто ж стане зі мною на прю? Станьмо разом. Хто мій супротивник? Хай до мене підійде!

9 Отож, Господь Бог допоможе мені, хто ж отой, що визнає мене винуватим? Вони всі розпадуться, немов поточений міллю одяг!

10 Хто між вами боїться Господа і голос його слуги слухає? Хто ходить у темряві, не маючи світла, хай сподівається він на Господнє ім'я, і хай на Бога свого опирається!

11 Тож усі, що вогонь ви запалюєте, що вогненними стрілами ви озброєні, ходіть у жарі свого вогню та в стрілах вогненних, які розпалили! З моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

Iсая 51

1 Почуйте мене, хто прагне правди, хто шукає Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані.

2 Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, я покликав його, коли був він один, і він розмножився, маючи моє благословення.

3 Бо втішає Сіон Господь, всі руїни його втішає, і перетворює пустелі його на Едем, його ж степ на Господній садок! Втіха та радість пробуватимуть в ньому, хвала й пісноспіви.

4 Послухай мене, мій народе, і візьми до вух, моє плем'я, бо вийде від мене закон, а своє правосуддя я поставлю за світло народам!

5 Близька правда моя. Вийде порятунок мій, а руки мої будуть судити народи. Острови покладатимуться на мене і чекатимуть на руку мою.

6 Підніміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо зникне, як дим, а земля розпадеться, мов одяг старий, мешканці ж її, як та воша, згинуть, порятунок же мій буде вічним, а правда моя непохитна!

7 Почуйте мене, знавці правди, народе, що в серці його мій закон. Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтеся,

8 бо поточить їх міль, мов одяг, і як вовну, черва їх пожере, а правда моя буде вічна, і порятунок мій з роду в рід!

9 Пробудися, пробудися, одягнися в силу, рука Господня! Пробудися, як у давнину, як за покоління минулі! Хіба це не ти потрощила Рагава, продірявила крокодила?

10 Хіба це не ти море висушила, води безодні великої, що морську глибину зробила дорогою для переходу викуплених?

11 Отак визволені Господом повернуться та до Сіону зі співом увійдуть, і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху осягнуть вони, а журба та зітхання втечуть!

12 Я, лиш я вас утішу! Хто ж то ти, що боїшся людини смертної та людського сина, що до трави він подібний?

13 І ти забуваєш про Господа, що створив був тебе, що напнув небеса він та землю заклав, ти щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе знищити. Але де той гнобителів гнів?

14 Закутий в кайдани незабаром розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба.

15 Бо я Господь, Бог твій, що збурює море, й ревуть його хвілі, Господь Саваот йому ймення!

16 І кладу я слова свої у вуста твої та ховаю тебе в тіні рук своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти мій народ!

17 Пробудися, пробудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки Господньої випила ти келих гніву його, чашу дурману вицідила...

18 З усіх тих синів, що вона породила, нікого нема, хто б провадив її. З усіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її...

19 Ці дві речі спіткали тебе, але хто поспівчуває тебі? Руїна й недоля, голод та меч, хто розважить тебе?

20 Сини твої зомліли, лежали на розі всіх вулиць, мов олені в тенетах, повні гніву Господнього, осуду Бога твого...

21 Тому послухай оцього, убога й сп'яніла, але не з вина:

22 Так промовляє Господь твій, Господь, твій Бог, що на прю за народ свій стає: Ось келиха дурману я забираю з твоєї руки, чашу гніву мого, більше пити його вже не будеш!

23 І дам я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі промовляли: Схилися, і по тобі ми перейдемо! І підставила ти спину свою, немов землю, і як вулицю для перехожих...

Iсая 52

1 Пробудися, пробудися, одягнися, Сіоне, у силу свою, одягнися у одяг пишноти своєї, о Єрусалиме, місто святе, бо вже необрізаний та нечистий більше не ввійде до тебе!

2 Устань, обтруси з себе порох та сядь, Єрусалиме! Розв'яжи пута з шиї своєї, о бранко, дочко Сіону!

3 Бо Господь так каже: Задармо були ви продані, тому будете викуплені не за срібло.

4 Бо так каже Господь Бог: До Єгипту зійшов був народ мій колись, щоб мешкати там, а Ашшур за ніщо його тиснув.

5 А тепер що мені тут робити, — каже Господь, — коли взятий даремно народ мій? тріумфують володарі їхні, — каже Господь, — і повсякчасно щоденно моє ймення зневажене...

6 Тому дізнається народ мій про ймення моє, саме того дня він зрозуміє, що я той, що каже: Ось я!

7 Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, про добро, про порятунок, що каже Сіонові: Царює твій Бог!

8 Слухай! Твої вартові вигукують радісно, бо бачать вони особисто, як до Сіону Господь повертається.

9 Радійте, співайте всі, єрусалимські руїни, бо народ свій Господь звеселив, викупив Єрусалим!

10 Господь оголив на очах усіх народів святу руку свою, і порятунок від нашого Бога побачать усі кінці землі!

11 11 Геть, геть виходьте звідси! Нечистого нічого не торкайтеся! Залиште зовсім його! Очистіться, ви, що носите посуд Господній!

12 Не в поспіху вийдете і не навтьоки ви підете, адже йтиме Господь перед вами, за вами ж Ізраїлів Бог.

13 Ось мій слуга робитиме з розумінням, він матиме високий статус, буде піднесений над усіма і звеличений!

14 Як дивлячись на нього, багато жахалися від його нелюдського вигляду!

15 Так він здивує численні народи, царі свої вуста замкнуть перед ним, бо побачать, про що не сказано їм, і довідаються про те, чого не чули вони!...

Iсая 53

1 Хто б повірив тому, що ми чули, і над ким відкрилася рука Господня?

2 Бо він виріс перед ним, мов пагін, мов корінь із сухої землі, він не мав чим здобути нашу прихильність.