Біблія - Невідомий Автор
Але віддалилася від мене порада безбожних!
19 Справедливі це бачать та тішаться і глузує з нього невинний:
20 Справді знищений наш супротивник, а решту пожер вогонь!
21 Заприятелюй з ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
22 Закон візьми з його вуст, а слова його в серце своє поклади.
23 Якщо повернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче!
26 Бо тоді Всемогутнього ти полюбиш і до Бога підіймеш обличчя своє,
27 будеш благати його і він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
28 А що постановиш, то збудеться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
29 Бо принизить він гордого, хто ж смиренний, тому допоможе.
30 Рятує він і безвинного, чистотою твоїх рук ти врятований будеш.
Йов 23
1 А Йов сказав:
2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогін мій...
3 О, якби то я знав, де його я знайду, то прийшов би до місця його пробування!
4 Я б перед обличчям його свою справу поклав, а вуста свої я наповнив би доводами,
5 зрозумів би слова, що мені відповість, і я міркував би над тим, що він скаже мені.
6 Чи зі мною на прю він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув він на мене!
7 Справедливий судився б там з ним, я ж назавжди б звільнився від свого Судді.
8 Та піду я на схід і нема його, а на захід подамся його не побачу,
9 на півночі шукаю його й не вхоплю, збочу на південь і не знаходжу...
10 А він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував він мене, і я мов те золото, вийду!
11 Трималася нога моя поруч стопи його, дороги його я тримався й не збочив.
12 Я не відступав від заповідей його, я над призначене мені бережу слова його вуст.
13 Але він при одному, і хто завадить його? Як чого зажадає душа його, те він вчинить:
14 бо він виконає, що про мене призначив, і в нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям його я тремчу, зважаю на нього й жахаюся...
16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17 бо не від темряви я гину, ані від пітьми, що закрила обличчя моє!
Йов 24
1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають його, його днів не побачать!
2 Пересовують межі безбожно, отару захоплюють вони та пасуть,
3 займають віслюка в сиротини, беруть у заставу вола від вдови,
4 вони бідних з дороги штовхають, разом мусять ховатися гноблені краю...
5 Тож вони, немов дикі віслюки на пустелі, виходять здобичі шукати, і степ дає хліба для його синів...
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 ночують вони, без одягу, і не мають чим вкритися в холод,
8 мокнуть від зливи гірської, а не маючи сховку, скелю вони обіймають...
9 Сироту відривають від перс, і заставу беруть від убогого...
10 Ходять вони без вбрання, і голодними носять снопи.
11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
12 Стогнуть люди в містах, і кричить душа вбиваних, а Бог на це лихо не звертає уваги...
13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг його, і на стежках його не сидять.
14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
15 А перелюбника око чекає сутінок, промовляючи: Не побачить мене жодне око! і закриває обличчя...
16 Підкопуються під оселі в темряві, замикаються вдень, світла не знають вони,
17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи її...
18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не повернеться він на дорогу до виноградників...
19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
21 Робить лихе для бездітної він, щоб вона не народжувала, і вдовиці не зробить добра.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свого життя!
23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі його бачать їхні дороги:
24 піднімуться трохи й нема вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов колосок...
25 Якщо це не так, то хто зробить мене брехуном, а слово моє оберне на марноту?
Йов 25
1 І сказав Білдад:
2 Панування та острах у нього, на висотах своїх він встанолює мир.
3 Чи війську його є число? І над ким його світло не сходить?
4 І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?
5 Адже для нього навіть місяць не яскравий і невиразні зорі!
6 Що ж тоді вже людина — черв'як отой, чи син людський — хробак?...
Йов 26
1 А Йов сказав:
2 Як безсилому ти допоміг, як руку підтримав ослаблу?
3 Що ти порадив немудрому, і яку мудрість відкрив багатьом?
4 Кому ти слова промовляв, і чий дух вийшов з тебе?
5 Рефаїми тремтять під водою і всі її мешканці.
6 Голий шеол перед ним, і нема укриття Аваддону.
7 Він над порожнечею північ простяг, на нічому він землю підвісив.
8 Він замикає воду в хмарах своїх, і не розривається хмара під ними.
9 Він поставив престол свій, розтягнув над ним хмару.
10 На поверхні води він зазначив межу аж до кордону між світлом та темрявою.
11 Опори неба тремтять та страшаться від гніву його.
12 Він міццю своєю заспокоює море, і своїм розумом нищить Рагав.
13 Своїм духом він небо зробив прозорим, його рукою прошито верткого змія.
14 Тож все це тільки край дороги його, бо ми тільки слабке шепотіння чули про нього, хто ж зрозуміє грім потуги його?...
Йов 27
1 І промовляв Йов далі:
2 Як живий Бог, відкинув він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3 доки в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
4 неправди вуста мої не скажуть, а язик мій не збреше!
5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинності я не відкину від себе,
6 за свою справедливість тримаюся міцно, і не відпущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
7 хай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 На що сподіватися лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
11 Я вас буду навчати про Божу руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
12 тож самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
14 Як розмножаться діти його то для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
15 Решту по ньому моровиця сховає, і вдови його не заплачуть...
16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одягу, як глини,
17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...
18 Він будує свою оселю, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
19 він лягає багатим, та більше нічого додати не зможе до того. Відкриє він очі свої і нема нічого...
20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря вкраде його,
21 східний вітер його понесе, і зникне він з місця свого, бурею схоплений...
22 Оце все він кине на нього і не змилосердиться, і від руки його мусить той швидко втікати!
23 Будуть плескати в долоні на нього, і освистувати в кожному місці...
Йов 28
1 Отож, має срібло своє джерело, і є місце, де золото чистять,
2 залізо береться з пороху, з каменя мідь виплавляється.
3 Людина покінчила з темрявою, від краю до краю досліджує все, і шукає каміння у темряві та за смертної тіні:
4 пробиває копальні далеко від людських помешкань, в місцях, забутих ногою людини, зависає на глибині.
5 Із землі хліб походить, а під нею порито, немов би вогнем,
6 місце сапфіру та піску золотого.
7 Стежку туди не знає навіть хижий птах, її око орлине не бачило,
8 не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
9 Людина руку свою по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око її!
11 Вона загачує ріки від витоків, а заховані речі виводять на світло.
12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
13 Людина не знає ціни їй, і вона в країні живих не знаходиться.
14 Безодня каже: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зі мною!
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу та сапфіру.
17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
18 Корали й кришталь і не згадуються, набуток премудрості кращий за перли!
19 Не рівня їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
20 А мудрість звідки приходить, і де місце розуму?
21 Бо вона від очей усього живого захована, і птаство небесне не знає, де вона.
22 Аваддон і смерть промовляють: Вухами своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки він знає місце її!
24 Бо він до краю землі вдивляється, і під небом бачить усе.
25 Коли він призначав вагу вітрові, і утворював міру воді,
26 коли він устави складав для дощу та дороги для блискавки,
27 тоді він побачив її та про неї розповів, дослідив і міцно поставив її!
28 І сказав він людині тоді: Страх Господній — це мудрість, а віддалитися від лихого — це розум!
Йов 29
1 І промовляв Йов далі:
2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
3 коли над головою моєю світився світильник його, і при світлі його я ходив у темряві,
4 як був я за днів тих своєї погожої осені, коли Божа милість була над наметом моїм,
5 коли Всемогутній зі мною ще був, а діти навколо мої,
6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
7 Коли я виходив до брами міської, і ставив ослін на майдані,
8 як тільки вбачали мене юнаки то ховалися, а старші стояли, піднявшись,
9 очільники стримували свою мову та клали долоню на вуста свої,
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик прилипав їм до піднебіння...
11 Бо яке вухо чуло про мене, то звало щасливим мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
12 бо я рятував бідаря, що про допомогу волав, і сироту та беззахисного.
13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдови звеселяв!
14 Одягався я в праведність і вона одягала мене, немов плащ та тюрбан було право моє.
15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Я трощив злочинцеві щелепи і виривав із зубів його здобич.
18 І казав: Умру я в своєму гнізді і свої дні я помножу, немов той пісок:
19 для води був відкритий мій корінь, а роса залишалася на гілках моїх...
20 Не в'янула слава моя і в руці моїй лук мій відновлював силу.
21 Мене слухали і мовчки чекали пораду мою.
22 Моє слово завжди було останнім і була мова моя для них, як життєдайна вода.
23 І чекали мене, як дощу, і вуста свої відкривали, немов на весняний дощ...
24 Коли я, бувало, посміхався до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25 Обирав я дорогу для них і був головою, і пробував, немов цар той у війську, і як розрада для засмучених!
Йов 30
1 А тепер глузують з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я гидував би покласти із псами отари моєї...
2 Та й сила рук їхніх — яка мені користь від неї? Ослабли вони!
3 Самотні були в нестатку та голоді, гризли вони суху землю, поруйновану та спорожнілу!
4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
5 Вони були вигнані з громади людської, кричали на них, немов на злодіїв,
6 так що вони пробували в яругах долин, в печерах та скелях,
7 ревіли вони між кущами, збирались під терням,
8 сини безглуздого й діти безславного, вони були вигнані з краю!
9 А тепер я став піснею їм, і їхньою байкою...
10 Вони зневажили мене, віддалились від мене, і плювали в обличчя моє,
11 бо він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони розгнуздалися перед обличчям моїм...
12 По правиці встають жовтодзьобі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
13 Порили вони мою стежку, шукають користі від мене, і нема кому стримати їх,
14 немов через пролом широкий проходять, вилазять з-під руїн...
15 Накрило страхіття мене, промайнула слава моя, як вітер, і зникло, як хмара, щастя моє...
16 А тепер розривається в мені душа моя, мучать мене дні лихі!
17 Вночі мої кістки викручує, а біль мій не має меж...
18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, неначе хітон.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
20 Я кличу до тебе, та ти мені відповіді не даєш, я перед тобою стою, ти ж на мене лише поглядаєш...
21 Ти став жорстоким до мене, і женеш мене силою своєї руки...
22 На вітер підняв ти мене, на нього мене посадив, і в ньому мене розчинив!
23 Знаю я, ти до смерті провадиш мене, і до помешкання зібрання, якого призначив для всього живого...
24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та прийшла темрява...
27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
28 ходжу почорнілий без сонця, на зібранні встаю та кричу...
29 Я став братом шакалам, а страусам товаришем,
30 моя шкіра почорніла та й лупиться з мене, від гарячки пече в кістках моїх...
31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка стала плачем...
Йов 31
1 Угоду я склав був з очима своїми, щоб на дівчат не заглядатися?
2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього з висот?
3 Хіба не загибель для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
4 Хіба ж він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
5 Якщо я ходив у марноті, і на брехню нога моя квапилася,
6 то хай на вазі справедливості зважить мене, і невинність мою Бог побачить!
7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисте прилипло,
8 то хай сію я, а їсть інший, а пагони мої хай вирвані будуть з корінням!
9 Якщо моє серце зваблювалося до жінки чужої, і стеріг я при дверях мого товариша,
10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею хай нахиляються інші!
11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,
12 вогонь, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
13 Якщо я знехтував правом свого раба чи своєї невільниці в їхній суперечці зі мною,
14 то що я зроблю, як на мене підніметься Бог? А коли запитає, що йому відповім?
15 Чи ж не той, хто мене створив у нутрі, створив і його, хіба не один створив нас в утробі?
16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовам засмучував?
17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
18 Тож від днів молодечих моїх виростав він у мене, як у батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
19 Якщо бачив я бідолаху без одягу, чи сіромаху, якому не було чим укритися
20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
22 хай лопатка моя відпаде від свого плеча, а рука моя від суглоба свого хай буде відламана!
23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчю його я не можу встояти...
24 Чи я сподівався на золото, чи до щирого золота я промовляв: Ти, безпеко моя?
25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
27 то коли б потаємно звабилося серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Чи тішився я занепадом свого ненависника, чи радів я, коли лихо спіткало його?
30 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляття просити на душу його.
31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33 Чи приховував я гріхи свої, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від роду жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
35 О, якби мене вислухав хто! І сам Всемогутній, щоб мені відповів, на завірене моєю рукою.
