Біблія - Невідомий Автор
Чи супротивник мій склав би на мене позов...
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі і поклав би на себе, неначе вінок?
37 Число кроків своїх я йому повідомлю. Немов князь, я наближусь до нього.
38 Якщо проти мене голосить земля моя і всі її борозни плачуть разом,
39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.
Йов 32
1 І перестали ті троє людей відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2 І запалився гнів бузянина Елігу, сина Барах'їлового, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той вважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елігу вичікував і не вступав у розмову, бо вони були старші віком за нього.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді у вустах тих трьох людей, і запалився його гнів!
6 І сказав бузянин Елігу, син Барах'їлів: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить довголіття!
8 Справді, дух у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими робить.
9 Старші не завжди розумні, і не тільки старі розуміються в праві.
10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої вуха до вашої мудрості, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось нема між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли. Не людина, а Бог переможе його!
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякалися вони і мовчали, бо не мали вже слів...
16 Я дочекався, коли вони зупинилися і замовкли.
17 Скажу також і я своє слово і висловлю думку свою.
18 Бо я повний словами, дух мого нутра розпирає мене...
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Хай я скажу й буде легше мені, хай вуста відкрию свої та відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватися до людини,
22 бо не вмію цього! Коли ж ні, хай зараз візьме мене мій Творець!
Йов 33
1 Але слухай-но, Йове, промову мою, і візьми до вух усі слова мої.
2 Ось я вуста свої відкриваю і кажу своїм язиком.
3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої вуста.
4 Дух Божий мене створив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
5 Приготуйся і дай мені відповідь, якщо зможеш!
6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
7 Ото лякатися тобі мене нічого, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
8 Отож, промовляв ти до вух моїх, і я чув твої слова:
9 Чистий я, без гріха, я невинний, і нема провини в мені!
10 Оце вам він причини на мене знаходить, вважає мене собі ворогом.
11 У кайдани закував мої ноги, усі стежки мої він стереже...
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
13 Чого ти з ним сперечаєшся, що про всі свої справи він відповіді не дає?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей спадає, в дрімоті на ложі,
16 тоді відкриває він вухо людей, і застерігає їх,
17 щоб відвести людину від вчинків її, він гордість від неї ховає,
18 щоб від могили стримати душу її, а життя її щоб не впало на списа.
19 І карається хворобами вона на постілі своїй, а в кістках її сварка міцніє.
20 І її верне від хліба, а душу від улюбленої страви.
21 Гине тіло її, аж не видно його, і випирають кістки, що перше не видні були.
22 І до могили душа її наближається, а життя до померлих іде.
23 Якщо ж є ангел при ній, заступник один на тисячу, щоб вказати людині на її правоту,
24 то він буде милосердний та й скаже: Звільни ти її, щоб до могили не йшла вона, я викуп знайшов.
25 Хай омолодиться тіло її, і поверне до днів її юності.
26 І благатиме Бога вона, і той уподоба її, і обличчя його буде бачити з вигуком радості, і поверне їй свою справедливість.
27 І дивитиметься на людей і казатиме: Гріх на мені і правди нема, та мені не відплачено.
28 Він викупив душу мою, щоб до могили не йшла, і буде бачити світло життя моє.
29 Бог робить це все двічі і тричі з людиною,
30 щоб душу її відвернути від могили, і щоб освітити її світлом живих.
31 Я промовлятиму, а ти Йове, слухай мене і мовчи!
32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, на своє оправдання.
33 Якщо ні, то мовчи і слухай мене, і я навчу тебе мудрості!
Йов 34
1 І сказав Елігу:
2 Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
3 Бо вухо слова розрізняє, а піднебіння їжу куштує.
4 Виберімо право собі, між собою визначимо, що добре.
5 Бо Йов казав: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Чи буду брехати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...
7 Чи є така людина, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,
8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
9 Бо він каже: Нема людині користі, коли її Бог уподобає.
10 Тож вислухайте, ви мудрі, мене: Бог далекий від несправедливості, і Всемогутній від кривди!
11 Бо за вчинками людини він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина відплату!
12 Тож по правді, не вчиняє Бог несправедливо, і Всемогутній не викривлює права.
13 Хто землю довірив йому, і хто на нього всесвіт поклав?
14 Коли б він до себе забрав своє серце, свій дух, і свій подих до себе забрав,
15 всяке б тіло згинуло вмить, а людина стала б порохом!...
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй слова мої:
17 Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможі: Безбожний?
19 Тож він не звертає уваги на особу, і не вирізняє заможного перед убогим, бо всі вони творіння його рук,
20 за мить вони помирають, опівночі... Доторкнеться він заможних і гинуть вони, могутній усунутий буде рукою не людською.
21 Бо очі його на дорогах людини, і він бачить усі кроки її,
22 нема пітьми, нема і тіні густої, де б злочинці сховалися.
23 Бо людині він не призначає час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Він сильних ламає без розслідування, і ставить на їхнє місце інших.
25 Бо ж знає він їхні вчинки, скидає вночі і почавлені будуть!
26 Як несправедливих вразить він їх, на видному місці,
27 за те, що вони відступили від нього, і не розуміли доріг його всіх,
28 щоб стогін сіромахи спровадити до нього, бо він чує благання пригнічених.
29 Коли він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли він закриє обличчя, хто побачить його? А це робиться і з народом і окремою людиною,
30 щоб не панував нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
31 Бо Богові треба отак казати: Несу я заслужене, лихого робити не буду!
32 Чого я не бачу, навчи мене. Коли кривду зробив я, то більше не буду!
33 Чи на думку твою надолужить він це, бо відкинув ти те? Бо обереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Мені скажуть розумний та мудрий, що мене слухають:
35 Йов казав нерозважливо, а в його словах відсутній глузд.
36 О, коли б Йов був випробуваний аж до кінця, за слова, притаманні людям лихим,
37 бо він додає до свого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога слова свої...
Йов 35
1 І сказав Елігу:
2 Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
3 Бо ти казав: Що допоможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свого гріха?
4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5 Подивися на небо й побач, і на хмари поглянь, вони вищі за тебе.
6 Як ти будеш грішити, що зробиш йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш йому?
7 Коли праведним станеш, що даси ти йому? Або що він візьме з твоєї руки?
8 Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!...
9 Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердої руки багатьох...
10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене він створив, що вночі дає співи,
11 що нас над худобу земну він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12 Вони там кричать, але через бундючність злочинців він відповіді не дає.
13 Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
14 Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив його! Та є суд перед ним, і чекай ти його!
15 А тепер, коли гнів його не покарав, і не звернув уваги на нерозсудливість,
16 то намарно Йов вуста свої відкриває та множить слова, не маючи знань...
Йов 36
1 І вів далі Елігу:
2 Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
3 Зайду я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
4 Бо справді слова мої правдиві, я з тобою досконалий в знанні.
5 Тож Бог сильний, і не відкидає нікого, він міцний в силі серця.
6 Не лишає безбожного він при житті, але право для бідних дає.
7 Від праведних він очей своїх не відвертає, а садить з царями на троні назавжди, і вони звеличуються.
8 А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах лихих,
9 то він вказує їм на їхні вчинки та провини, що багато їх стало.
10 Застерігає він їх, та велить, щоб відвернулися від беззаконня.
11 Якщо тільки послухають, та стануть служити йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої в задоволенні.
12 Коли ж не послухають, то наскочать на списа, і покінчать життя без знання.
13 А серцем лихі кладуть гнів на себе, не кликатимуть на допомогу, коли зв'яже він їх.
14 У молодості помирає душа їх, а їхнє життя поміж розпусниками.
15 Він визволяє убогих від лиха, а в переслідуванні відкриває їм вухо.
16 Також і тебе він би вивів був з тісноти на простори, де нема утиску, а на столі твоєму був би достаток.
17 Та правом безбожного ти переповнений, і буде тобі суд і розправа.
18 Отож лють хай не спонукає тебе до плескання в долоні, а викуп великий хай не зверне з дороги тебе.
19 Чи в лиху годину твій крик про допомогу буде почутий, чи допоможуть всі твої зусилля твої?
20 Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи з місця свого.
21 Стережися, не звертайся до лихого, яке замість стражань ти обрав.
22 Отож, Бог найвищий у силі своїй, хто навчає, як він?
23 Хто дорогу його йому вказувати буде? І хто скаже: Ти несправедиво зробив?
24 Пам'ятай, щоб звеличувати його вчинки, які оспівують люди,
25 що їх бачать усі, смертний приглядається здалека.
26 Отож, Бог незбагненно великий, і недослідиме число років його!
27 Бо вгорі накопичує він краплі води, і дощем вони падають з хмари його,
28 то ж сльозяться хмари його дощем на людей.
29 Також хто зрозуміє природу хмари, і грім намету його?
30 Отож, він світлом своїм його освітив і накрив морські глибини,
31 бо ними він судить народи, багато поживи дає.
32 Він тримає в руках своїх блискавку, і скеровує її проти цілі.
33 Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває худоба.
Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилося з місця свого.
2 Уважно слухайте гомін його голосу, і грім, що несеться із вуст його,
3 його він пускає під небом усім, а світло своє аж на кінці землі.
4 За ними розноситься гул, він гримить своєю величчю, і їх він не стримує, почується голос його.
5 Бог предивно гримить своїм голосом, робить великі вчинки, яких не розуміємо ми.
6 До снігу він промовляє: Падай на землю! А дощеві та зливі: Будьте сильні!
7 Він руку печатає кожній людині, щоб знали всі люди про вчинки його.
8 І звір втікає у лігво своє, і живе у своєму сховку.
9 З півдня буря приходить, а з вітру північного холод.
10 Від Божого подиху постає крига, і водна широчінь тужавіє.
11 Він обтяжує вологістю хмари, і світлом своїм розпорошує їх,
12 і вони по околицях ходять та блукають з волі його, щоб вчинити все те, що накаже він їм на поверхні землі,
13 він наводить їх чи на кару для краю свого, чи на милість.
14 Бери, Йове, оце до вух, уставай і зваж на Божі чуда!
15 Чи ти знаєш, що Бог наказує їм, і як хмари прояснюються світлом?
16 Чи ти знаєш, як носяться хмари у небі, про чуда того, який має досконале знання,
17 як одяг твій стає теплим, коли затихає земля від південного вітру?
18 Чи ти розтягав із ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
19 Навчи нас, що сказати йому? Через темряву ми не доберемо слова.
20 Чи знатиме він, що я промовлятиму? Чи зміг хто сказати йому про це?
21 І тепер ми не бачимо світла, та вітер перейде і розжене хмари, щоб засяяло воно на небі.
22 З півночі приходить воно, немов золото те, та Божа велич страшна.
23 Не знайшли ми Всемогутнього, він великий силою, але він не мучить нікого судом та великою правдою.
24 Тому хай люди бояться його, бо на всіх мудрих серцем не дивиться він.
Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову з бурі:
2 Хто то такий, що затемнює задум словами нерозумними?
3 Підпережи-но ти стегна свої, як людина, а я буду запитувати тебе, ти ж мені розкажи!
4 Де ти був, коли землю засновував я? Розкажи, якщо маєш знання!
5 Чи ти знаєш, хто основи її заклав? Або хто розтягнув по ній мірного шнура?
6 На чому підвалини її тримаються, або хто поклав камінь наріжний її,
7 коли разом співали всі зорі ранні та радісний гомін здіймали всі Божі сини?
8 І хто море воротами загородив, як воно виривалося, виходило, немов би з утроби,
9 коли хмари поклав я за одяг йому, а млу за його пелюшки,
10 і призначив йому я кордони свої та поставив засува й ворота,
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13 щоб схопила за кінці землі та струсила з неї безбожних?
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одяг, вони!
15 І хай від безбожних їх світло відніметься, а висока рука зламається!
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходив дном безодні?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерті, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
18 Чи простори землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А де темряви місце,
20 щоб узяти її до кордонів її, і щоб знати стежки до її помешкання?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
23 які я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
25 Хто для зливи русло провів, а для громовиці дорогу,
26 щоб дощити на землю, де ніхто не живе, і на пустелю безлюну,
27 щоб насичувати її, і щоб забезпечити вихід траві?
28 Чи є батько в дощу, чи хто краплі роси породив?
29 І з чиєї утроби вийшла крига, а іній небесний хто його породив?
30 Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
31 Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?
32 Чи виведеш часу свого Зодіак, чи Воза з синами його попровадиш?
33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
34 Чи піднімеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть: Ось ми?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцю розум?
37 Хто порахує мудрістю хмари, і хто може пролити з небесних посудин,
38 коли порох перетворюється в місиво, а кавалки злипаються?
39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
40 як вони по лігвищах туляться, на чатах сидять по кущах?
41 Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?
Йов 39
1 Хіба ти знаєш час народження скельних кіз? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
2 Чи лічиш місяці їхньої вагітності, і відаєш час їх пологів,
3 коли лягають вони, випускають дітей своїх і звільняються від болів пологів?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не повертаються.
5 Хто пустив віслюка дикого вільним, і хто розв'язав віслюку дикому пута,
6 якому призначив я помешкання степ, а місцем його пробування солону пустелю?
7 Він сміється з галасу міста, не чує він крику погонича.
8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Чи бажатиме служити тобі єдиноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни мотузками? Чи буде він боронувати за тобою долини?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього опустиш?
12 Чи повіриш йому, що поверне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Крило страусихи радісно б'ється, чи ж її крило та пір'я, як у лелеки?
14 Бо яйця свої вона на землю кладе та в поросі їх вигріває,
15 і забуває, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
16 Вона жорстока відносно дітей своїх, ніби вони не її, а що праця її може бути даремна, того не боїться,
17 бо Бог зробив, щоб забула вона про мудрість, і не наділив її розумом.
18 А за часу приходу мисливців вдаряє вона крильми повітря, і сміється з коня та з його вершника!
19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти одягнеш у гриву?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його вселяє страх!
21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він супроти зброї,
22 сміється зі страху і не жахається, і не втікає від меча,
23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
24 Він із шаленством та люттю землю ковтає, і не вірить, що чути звук рогу.
25 При кожному розі кричить він: І-га! і відчуває здалека бій, гучні голоси гетьманів та бойовий клич.
26 Чи яструб літає твоєю мудрістю, на південь простягує крила свої?
27 Чи з твого наказу орел піднімається, і мостить кубло своє на висоті?
28 На скелі замешкує він та ночує, на скельних вершинах та в недоступних місцях,
29 і звідти вишукує їжу, далеко вдивляються очі його,
30 а його пташенята п'ють кров.
