Біблія - Невідомий Автор

На кого Господь має гнів, той падає туди.

15 До юнакового серця дурість прив'язана, та різка картання прожене від нього її.

16 Хто тисне убогого для свого збагачення, і хто багачеві дає, той певно збідніє.

17 Нахили своє вухо і послухай слів мудрих, і серце зверни до моїх знань,

18 бо добрі вони, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай будуть вони всі на вустах твоїх!

19 Щоб ти сподівався на Господа, я й сьогодні навчаю тебе.

20 Хіба ж не писав тобі тричі, даючи поради та знання,

21 щоб тобі повідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.

22 Не грабуй незаможного, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,

23 бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім пограбує він душу.

24 Не дружи з людиною запальною, і не ходи з людиною лютою,

25 щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.

26 Не будь серед тих, хто б'є поруках, серед тих, хто поручається за борги.

27 Хіба ти хочеш, щоб забрали з-під тебе постіль твою, коли ти не матимеш чим заплатити?

28 Не пересувай вікової межі, яку встановили батьки твої.

29 Чи ти бачив спритну людину у праці своїй? Вона перед царями спокійно стоятиме, вона не стоятиме вона перед простими.

Приповiстi 23

1 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно зважай на те, що перед тобою,

2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:

3 не жадай його ласощів, бо вони хліб оманливий!

4 Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,

5 свої очі ти звернеш на нього, і нема вже його. Бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...

6 Не їж хліба в скупого, і не пожадай лакомств його,

7 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,

8 той шматок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!

9 Не кажи до вух нерозумного, бо зневажить він мудрістю слів твоїх.

10 Не пересувай вікової межі, і не входь на сирітські поля,

11 бо їхній Визволитель міцний, він за справу їхню буде судитися з тобою!

12 Своє серце зверни до навчання, а вуха свої до розумних речей.

13 Не стримуй напучування юнака, коли різкою б'єш його, не помре.

14 Ти різкою б'єш його, рятуючи душу його від шеолу.

15 Мій сину, якщо твоє серце стане мудрішим, то буде радіти також моє серце,

16 і нутро моє буде тішитися, коли вуста твої промовлятимуть слушне.

17 Хай серце твоє не заздрить грішним, але повсякчас перебувай у страху Господньому,

18 бо існує майбутнє, і сподівання твоє не згине.

19 Послухай, мій сину, та й стань мудрішим, і хай твоє серце ступає дорогою рівною.

20 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що пожирають м'ясо,

21 бо п'яниця й ненажера збідніють, а сонько одягне лахміття.

22 Слухай батька свого, він тебе породив, і не зневажай матір свою, як постаріє вона.

23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, картання та розум.

24 Буде вельми радіти і втішатися батько праведного та мудрого.

25 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе народила.

26 Дай мені, сину мій, своє серце, і хай очі твої пильнують дороги мої.

27 Бо повія, то яма глибока, а чужинка — криниця тісна.

28 Вона, мов грабіжник, чатує і примножує зрадників поміж людьми.

29 У кого: Ой, у кого: Ай, у кого сварки, у кого клопіт, у кого рани даремні, у кого очі червоні?

30 У тих, хто засиджується за вином, у тих, хто приходить спробувати вина змішаного.

31 Не дивися на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється,

32 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,

33 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє промовлятиме дурниці...

34 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, і як той, хто лежить на верхівці щогли.

35 І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не відчув, коли я прокинуся, шукатиму далі того ж...

Приповiстi 24

1 Не заздри лихим людям, не бажай бути з ними,

2 бо їхне серце каже про здирство, а вуста їхні мовлять про лихе.

3 Будинок будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.

4 А через знання він наповнюється усіляким маєтком коштовним та приємним.

5 Мудрий сильніший від могутнього, знання примножують силу людини.

6 Тому то провадь війну мудрими порадами, бо порятунок у кількості радників.

7 Для дурного мудрість занадто висока, своїх вуст не розкриє при брамі.

8 Хто має лихі наміри, того кликатимуть лукавим.

9 Намір дурня, то гріх, а глузій — огида людині.

10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.

11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто до страти хилиться. Хіба не підтримаєш їх?

12 Якщо скажеш: Цього ми не знали! Чи ж той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі і він знає про це, і поверне людині за вчинками її.

13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоєму,

14 отак наповнюйся мудрістю для блага своєї душі. Якщо знайдеш її, то ти матимеш майбутнє, і сподівання твої не марні!

15 Не чатуй як безбожник, щоб пограбувати помешкання праведного,

16 бо праведний сім раз впаде та підведеться, а безбожний впаде на загибель!

17 Не тішся, як ворог твій падає, і коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,

18 щоб Господь не побачив, і це не було в його очах лихим, і щоб він не звернув свого гніву від нього на тебе!

19 Не гнівайся на злочинців, не заздри безбожним,

20 бо лихому не буде майбутнього, світильник безбожних погасне.

21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,

22 бо загибель на них раптово постане, а лихо від обох тих, хто передбачить?

23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.

24 Хто буде казати безбожному: Праведний ти! — того проклинатимуть люди, і будуть у гніві на того народи.

25 А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!

26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиво.

27 Зроби все надворі, оброби собі поле, а потім збудуєш будинок собі.

28 Не будь неправдивим свідком на свого ближнього, і не обмовляй вустами своїми.

29 Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, поверну людині за вчинками її!

30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника людини нерозумної,

31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, кам'яний же мур його був поруйнований...

32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв за науку собі:

33 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи скласти, щоб полежати,

34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як людина озброєна!...

Приповiстi 25

1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

2 Слава Божа, щоб справу сховати, а слава царів, щоб розвідати справу.

3 Як неба висота, як землі глибина, так і серця царів недослідимі.

4 Як відкинути жужіль від срібла, то золотареві виходить посудина,

5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

6 Перед царем не пишайся і на місці великих не стій,

7 бо краще, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! — аніж тебе понизять перед шляхетним, твоїми знайомими.

8 Не спіши ставати до позову, бо що будеш робити по закінченні його, як тебе осоромить твій ближній?

9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не повернулася на тебе обмова твоя.

11 Золоті яблука на срібній посудині — це слово, сказане часу свого.

12 Золота сережка й оздоба із щирого золота — це мудре картання для уважного вуха.

13 Немов снігова прохолода в день жнив, посланець вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

14 Хмари та вітер, а нема дощу — це людина, що хвалиться подарунком, та його не дає.

15 Прихильність володаря здобувається терпеливістю, а м'який язик ламає кістку.

16 Якщо мед ти знайшов, то з'їж, за потребою своєю, щоб ним не пересититися, та щоб не знудило тебе.

17 Стримуй ногу свою від оселі твого товариша, щоб тобою він не переситився, і не зненавидів тебе.

18 Молот, меч і гостра стріла — людина, що неправдиво свідчить на ближнього свого.

19 Гнилий зуб та кульгава нога — це сподівання на зрадника в день твого утиску.

20 Що знімати одяг холодного дня, що лити оцет на соду — це співати пісні серцю засмученому.

21 Якщо голодує твій ворог, нагодуй його хлібом, а як спрагнений він, водою напій його,

22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь віддячить тобі!

23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

24 Краще жити в куті на даху, ніж із сварливою жінкою в спільному будинку.

25 Добра звістка з далекого краю — це холодна вода на спрагнену душу.

26 Джерело скаламучене чи зіпсований потік — це праведний, що схиляється перед безбожним.

27 Їсти меду багато і шукати власну славу — недобре це.

28 Людина, що не може опанувати себе, то зруйноване місто без муру.

Приповiстi 26

1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не личить дурню пошана.

2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не виконається.

3 Що батіг на коня, а вуздечка на віслюка, те різка на спину дурня.

4 Дурному відповіді не давай через дурість його, щоб і ти не став рівний йому.

5 Дурному відповідь дай за дурістю його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

6 Хто через дурня посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у дурних вустах приповість.

8 Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так дурня щанувати.

9 Як терен в руках п'яниці, отак приповість у вустах дурня.

10 Як стрілець, що в усе стріляє, так і той, хто наймає дурня і всяких перехожих.

11 Як повертається собака до своєї блювотини, так нісенітницю свою повторює дурень.

12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? То більше сподівання на те, що дурень виправиться.

13 Лінивий каже: Лев на дорозі! Лев на майдані!

14 Двері повертаються на своєму стержні, а лінивий на ліжку своєму.

15 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

16 Лінивий мудріший в очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

17 Собаку за вуха хапає той, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

19 так і людина, що обдурює друга свого, каже: То ж я жартую!...

20 З браку дров вогонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

21 Вугілля для жару, а дрова вогню, а людина сварлива, щоб сварку розпалювати.

22 Слова обмовника мов ті присмаки, у нутро живота вони сходять.

23 Як срібна полива на глиняному посуді, так полум'яні вуста, а серце лихе,

24 вустами своїми маскується ворог і кує зраду в своєму нутрі.

25 Коли він промовляє лагідно не вір йому, бо в серці його сім огид!

26 Як ненависть прикрита брехнею, її зло відкривається на зібранні.

27 Хто яму копає, той до неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

28 Брехливий язик ненавидить того, кого обмовляє, і вуста ласкаві до загибелі провадять.

Приповiстi 27

1 Не вихваляйся завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день принесе.

2 Хай інший тебе вихваляє, а не вуста твої, сторонній, а не язик твій.

3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 Лють жорстока, а гнів, то потоп, та хто перед заздрістю встоїть?

5 Краще відкрите картання, ніж таємна любов.

6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

7 Сита душа топче і мед щільниковий, а голодній душі все гірке, то солодке.

8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.

9 Олива й кадило тішать серце, так приємний друг, що дає добру пораду.

10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в оселю брата свого не приходь в день нещастя свого, краще сусід близький за далекого брата!

11 Будь мудрий, мій сину, і потіш моє серце, то я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

12 Мудрий бачить лихе і ховається, а дурні йдуть і караються.

13 Візьми його одяг, бо він поручився за чужинця, і за чужинку заставу візьми.

14 Хто гучним голосом благословляє з раннього ранку свого товариша, за прокляття зараховується це йому.

15 Постійне крапання з ринви, в дощовий день, та жінка сварлива — однакове.

16 Ховати її, то вітер ховати, чи тримати оливу пахучу в правиці свої.

17 Як гострить залізо залізом, так гострить людина людину.

18 Сторож фіґи плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Як відображається обличчя в воді, так серце людини в серці іншого.

20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

21 Що для срібла топильна посудина і горно для золота, те для людини вуста, які хвалять її.

22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього дурість його!

23 Добре знай своїх овець, приклади своє серце до отари,

24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 З'явилася зелень і трава показалася, і збирається сіно з гір,

26 будуть вівці тобі на вбрання, і цапи — ціна поля,

27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу для тебе і оселі твоєї, і на життя для служниць твоїх.

Приповiстi 28

1 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

2 Коли край провиниться, то багато володарів змінює він, коли ж є людина розумна й знаюча, то володар тримається довго.

3 Людина убога, що гнобить нужденних — це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

4 Ті, що закон залишають, хвалять безбожних, а ті, що закон бережуть, на них обурені.

5 Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

6 Краще убогий, що ходить у своїй невинності, ніж той, чиї дороги криві, хоч він і багач.

7 Хто закон береже, розумний той син, а хто водиться з гультяями, осоромлює батька свого.

8 Хто лихварським відсотком збагачується, той накопичує його для того, хто ласкавий для бідних.

9 Хто відхиляє вухо своє, щоб не слухати закон, то буде огидна й молитва того.

10 Хто простих доводить блукати дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий викриє її.

12 Велика радість, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба ховатися.

13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

14 Щаслива людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, на того лихо впаде.

15 Лев рикаючий і ведмідь ненажерливий — це безбожний володар над людом убогим.

16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливості буде мати дні довгі.

17 Втікатиме людина, обтяжена душогубством, аж до могили, хай її не стримують!

18 Хто ходить невинний, той буде врятований, а чия дорога крива, той упаде на одній із доріг.

19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішить збагатитися, непокараним той не залишиться.

21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за шматок хліба людина згрішить.

22 Заздрісна людина квапиться до багатства і не знає, що прийде на неї нужда.

23 Хто напучує людину, той матиме більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

25 Гордовитий провокує сварку, хто ж сподівається на Господа, буде насичений.

26 Хто сподівається на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

27 Хто дає нужденному, той нестатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

28 Коли піднімаються люди безбожні, то праведні люди ховаються, а як гинуть вони, то множаться праведні.

Приповiстi 29

1 Людина вперта і застережена, буде зламана раптово, і зцілення не буде їй.

2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

3 Людина, що мудрість кохає, тішить батька свого, а хто пасе повій, той нищить маєток.

4 Цар утримує край правосуддям, а хабарник руйнує його.

5 Людина, що другові своєму лестить, для ніг його пастку ставить.

6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

7 Праведний знає про судову справу убогих, безбожний же не має розуміння про це.

8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі гасять гнів.

9 Мудра людина, що судиться з дурнем, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

10 Кровопивці ненавидять праведного, справедливі ж шукають врятувати його душу.

11 Дурень весь свій гнів виливає, а мудрий його стримує.

12 Якщо володар слухає слова брехливого, то безбожні всі слуги його!

13 Убогий і гнобитель зустрічаються, але світло їхнім очам дає Господь.

14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

15 Різка й напучування мудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, осоромлює матір свою.

16 Коли множаться безбожники, множаться злочини, але праведні бачитимуть їхній упадок.

17 Карай сина свого і він тебе заспокоїть, і радітиме твоя душа.

18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він закон — щасливий.

19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Швидше виправиться дурень, ніж вона!

21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

22 Запальна людина провокує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

23 Гординя людини її понижує, а честі набуває покірний духом.

24 Хто ділиться із злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

25 Страх перед людиною пастку ставить, хто ж сподівається на Господа, буде безпечний.

26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

27 Несправедливий — огида для праведних, а чесний — огида безбожному.

Приповiстi 30

1 Слова Агура, Якеєвого сина, з Масси.