Біблія - Невідомий Автор

До нього прийшли та й збентежилися.

21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякалися!

22 Чи я казав коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителя мене викупіть?

24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, в чому помилка моя, розтлумачте мені...

25 Гострі слова справедливі, та що доводять докори ваші?

26 Чи ви вигадуєте сова, щоб докоряти? Бо на вітер слова відчайдухи,

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 Тож погляньте на мене тепер, а я не збрешу перед вами.

29 Поверніться ж, хай кривди не буде, поверніться, ще тут моя правда!

30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Йов 7

1 Хіба людина на землі не на службі? І дні її, не як дні наймита!...

2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає платні за працю свою,

3 так місяці марноти дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 Коли я лягаю, то кажу: Коли вже вставати? І тягнеться вечір, і перевертання з боку на бік до ранку...

5 Одяглося моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 А дні мої стали швидші за ткацького човника, і в марних сподіваннях минають вони...

7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око не побачить вже більше добра...

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, твої очі поглянуть на мене та нема мене...

9 Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 не повертається вже той до оселі своєї, та й його не пізнає вже місце його...

11 Тож не стримаю я своїх вуст, промовлятиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 Чи я море чи морська потвора, що ти наді мною сторожу поставив?

13 Коли я кажу: Хай постіль втішить мене, хай смуток мій ложе моє забере,

14 то ти снами лякаєш мене і страшиш видіннями...

15 Задихнутися прагне душа моя, смерті хочуть кістки мої.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Що таке людина, що її ти підносиш, що серце своє прикладаєш до неї?

18 Ти щоранку за нею назираєш, щомиті її ти досліджуєш...

19 Як довго від мене ще ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 Я згрішив... Що ж я міг зробити такого, о Стороже роду людського? Що ти поклав мене ціллю для себе, і я став тобі тягарем?

21 І чому ти не пробачиш мого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і ти будеш шукати мене, та нема вже мене...

Йов 8

1 І промовив Білдад:

2 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх вуст будуть вітром бурхливим?

3 Чи може суд Божий бути несправедливим, чи у Всемогутнього правда стати неправдою?

4 Якщо твої діти згрішили йому, то він їх віддав в руку їхнього беззаконня!

5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

6 якщо чистий ти та безвинний, то тепер він тобі свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

8 Запитай в поколінь попередніх, і збагни батьків їхніх,

9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаємо, бо тінь наші дні на землі,

10 отож вони навчать тебе, тобі розкажуть і з серця свого слова подадуть:

11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

12 Він іще в дозріванні своєму, не зривається, але сохне раніше за всяку траву:

13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине сподівання безбожного,

14 бо його сподівання як те павутиння, і як помешкання павуків його певність...

15 На обійстя своє опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не втримається він...

16 Він зеленіє на сонці й гілки його випинаються понад садка його,

17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: Тебе я не бачило!...

19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинця,

21 аж наповнить вуста твої сміхом, а губи твої криком радості...

22 Твої ненависники в сором одягнуться, і намету безбожних не буде вже!

Йов 9

1 А Йов сказав:

2 Певно, що так... Та як оправдатися людині земній перед Богом?

3 Якщо вона стане на прю з ним, він відповіді їй не дасть на жодне з її запитань...

4 Він мудрого серця й могутньої сили. Хто з упертістю йому опирався і цілим залишився?

5 Він зрушує гори і вони не знають, що в гніві своєму руйнує він їх.

6 Він землю зрушує з її місця, і опори її трусяться.

7 Він сонцю скаже, й не сходить воно, і він запечатує зорі.

8 Розтягує небо він сам, і ходить по хвилях морських,

9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10 Він робить велике та недослідиме, предивне, якому нема числа!...

11 Ось він поруч пройде, та я не бачу його, і він промайне, а я не помічу його...

12 Ось він щось забере, хто завадить йому, хто скаже йому: Що ти робиш?

13 Бог гніву свого не зупинить, зігнуться під ним Рагавові помічники,

14 що ж тоді відповім я йому? Які я слова підберу проти нього?

15 Я хоч би й правий був, не відгукнувся б, а радше милосердя в судді для себе благав би,

16 Коли б я звертався, чи він би дав мені відповідь? Не повірю, що вчув би мій голос,

17 Він, що бурею може розтерти мене та додати ран мені безвинно...

18 Не дає він мені й звести дух мій, бо мене насичує гіркотою.

19 Коли йдеться про силу, то він Всемогутній, коли йдеться про суд, хто сміє його позивати?

20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої вуста, якщо я безвинний, то вчинять мене винуватим...

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 Це одне, а тому я кажу: Невинного як і лукавого він знищує...

23 Якщо раптово бич смерть заподіє, він з відчаю невинних сміється...

24 У руку безбожного дана земля, та він обличчя суддів її закриває... Як не він, тоді хто?

25 А дні мої стали швидші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26 минули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27 Якщо я скажу: Забуду своє нарікання, скину смуток і підбадьорюся,

28 то все ж боюся всіх страждань своїх, і я знаю, що ти не очистиш мене...

29 Все одно буду я винуватий, то нащо даремно я мучитись буду?

30 Коли б я вмився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31 то й тоді ти до могили опустиш мене, і зненавидить мене одяг мій...

32 Бо він не людина, як я, і йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34 Хай забере він від мене свого бича, його страх хай мене не жахає,

35 тоді буду казати й не буду його боятися, бо я не такий сам собою!...

Йов 10

1 Життя моє стало бридке для моєї душі... Хай нарікання своє я на себе пущу, хай промовлятиму я в гіркоті своєї душі!

2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став ти зі мною на прю?

3 Чи це добре тобі, що ти гнобиш мене, що нехтуєш творінням рук своїх, а раді безбожних сприяєш?

4 Хіба маєш ти очі тілесні? Чи ти бачиш так само, як бачить людина людину?

5 Хіба твої дні як дні людські, чи роки твої як дні смертних,

6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

7 хоч знаєш ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від твоєї руки?

8 Твої руки створили мене, надали мені форми, а тепер ти руйнуєш мене...

9 Згадай, що з глини мене ти виліпив, а зараз перетворюєш на порох.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив ти мене, мов на сир?

11 Ти шкірою й тілом мене одягаєш, і сплів мене з кісток та жил.

12 Життя й милість дав ти мені, а опіка твоя стерегла мій дух.

13 Ти приховав це від мене у серці своєму, я знаю, що є це в тебе.

14 Якщо я грішу, ти це бачиш, і провини моєї мені не пробачиш...

15 Якщо завиню я, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий ганьбою та напоєний лихом своїм!...

16 А коли підніметься вона, то ти ловиш мене, як той лев, і знову дивно зі мною поводишся:

17 поновлюєш свідків своїх проти мене, посилюєш гнів свій на мене, військо за військом на мене ти шлеш...

18 І нащо з утроби ти вивів мене? Якби був помер я, і жодне око мене б не побачило,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби в могилу...

20 Отож, дні мої нечисленні, відступися від мене, щоб я підбадьорився,

21 перше ніж піду я й не повернуся, до краю темряви та смертної тіні,

22 до темного краю і безладу, де світло, немов пітьма...

Йов 11

1 І відкрив вуста нааматянин Цофар та й сказав:

2 Чи має залишатися без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

3 Чи люди замовчать твої теревені, й не буде кому посоромити тебе?

4 Ось кажеш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах твоїх, Боже!

5 О, коли б промовляти став Бог, і відкрив свої вуста до тебе,

6 і виявив тобі таємниці мудрості, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи зрозумієш аж до кінця Всемогутнього?

8 Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як зрозумієш її?

9 Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

10 Якщо він пройде і візьме когось, і скличе суд, то хто заборонить йому?

11 Бо він знає нікчемності людські та бачить насилля, і він не залишить поза увагою?

12 То ж людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике лоша!

13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до нього простягнеш,

14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх хай не пробуває,

15 то ж тоді ти піднімеш обличчя невинне своє, будеш впевнений і не будеш боятися!

16 Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка протекла...

17 Від півдня постане життя, а темрява буде, як ранок.

18 І будеш ти певний, бо маєш сподівання, і викопаєш собі яму та й будеш спочивати в безпеці,

19 і будеш лежати, й ніхто не наполохає, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

20 А очі безбожних погаснуть, і згине притулок у них, а їхнє сподівання то стогін душі!

Йов 12

1 А Йов сказав:

2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість з вами помре!...

3 То ж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого нема такого, як це?

4 Посміховиськом став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і він мені відповідав, посміховиськом став справедливий, невинний...

5 Нещасливцю зневага, на думку безтурботного, приготована для спотикання ноги!

6 Безтурботні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у тих, хто руку свою вважають за Божу.

7 Але запитай хоч худобу, і навчить тебе, чи птаство небесне, й тобі розповість.

8 Або звернися до тих, що в землі і вони навчать тебе, і розкажуть тобі риби морські.

9 Хто з них не знає того, що Господня рука це вчинила?

10 Що в нього в руці душа всього живого і дух кожного людського тіла?

11 Чи ж не вухо слова розрізняє, піднебіння ж смакує для себе поживу?

12 Мудрість у старших, бо довголіття розум.

13 Мудрість та сила у нього, у нього порада та розум.

14 Ось він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне перед кимось, і хто відімкне.

15 Ось він стримає води і вони висохнуть, він їх пустить, то змінять землю вони.

16 В нього сила та задум, у нього, хто робить помилку і той, хто призводить до хибних вчинків.

17 Він приводить до помилки радників, і робить суддів безглуздими,

18 Він послаблює пута царів і оперізує поясом їхні стегна.

19 Він провадить священиків босоніж, і валить могутніх,

20 Він надійним вуста закриває й забирає від старих розум.

21 На достойників ллє він зневагу, а пояса мужніх ослаблює.

22 Відкриває він з темряви речі глибокі, а темне провадить на світло.

23 Він звеличує народи, щоб їх нищити, поширює їх і потім зникають вони назавжди.

24 Лишає він розуму голів народів землі та блукати їх змушує по бездорожжі пустелі,

25 вони ходять без світла навпомацки в темряві, і він змушує їх блукати, мов п'яних!

Йов 13

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло вухо моє, та й усе затямило...

2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

3 і я звертатися буду до Всемогутнього, і буду переконувати Бога!

4 Та неправду куєте ви тут, лікарі непутящі ви всі!

5 О, краще б ви мовчали, то вам це за мудрість було б!...

6 Послухайте-но переконань моїх: і вислухайте заперечення вуст моїх.

7 Чи будете ви на захист Бога казати неправду, чи будете ви брехати заради нього?

8 Чи будете ви зважати на нього? Чи станете за Бога на прю?

9 Чи добре, що вас він дослідить? Чи як з людини глузують, так будете ви глузувати з нього?

10 Насправді він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

11 Чи ж велич його не лякає вас, чи не наводить на вас він свій страх?

12 Ваші нагадування це прислів'я з попелу, ваші башти це глиняні башти!

13 Мовчіть переді мною, а я промовлятиму, хай би й що буде зі мною!

14 Нащо гризтиму я своє тіло зубами, а душу свою покладу в свою руку?

15 Ось він буде мене вбивати, і я не матиму порятунку, та все одно перед обличчям його про дороги свої сперечатися буду!

16 І це буде мені порятунком, бо перед обличчя його не стане безбожний.

17 Направду послухайте слова мого, і хай воно дійде до вух ваших.

18 Ось я готую справу судову, бо знаю, що я правий!

19 Хто той, що буде зі мною провадити прю? Бо замовкну я, то помру...

20 Тільки двох цих речей не роби ти зі мною, тоді від обличчя твого я не буду ховатися:

21 віддали свою руку від мене, а твій страх хай мене не жахає!...

22 Тоді поклич, щоб я відповідав, або я запитуватиму, а ти мені відповідай!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи ти мені мій переступ та гріх мій!

24 Чому ти ховаєш обличчя своє і вважаєш мене собі ворогом?

25 Чи ти будеш лякати зірваний вітром листок? Чи гнатися будеш за соломиною сухою?

26 Гіркий осуд кладеш ти на мене і провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

28 і я розпадаюся, мов та трухлявина, немов той одяг, що міль його з'їла!...

Йов 14

1 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

2 вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не залишається...

3 І на такого ти очі свої відкриваєш, і водиш на суд із собою його!

4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

5 Якщо визначені його дні, число його місяців в тебе, кому ти означив межу, то він через неї не переступить,

6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

7 Бо дерево теж має сподівання, якщо буде стяте, то силу отримає знову, і паросток його не загине.

8 якщо постаріє в землі його корінь і зітліє його пень,

9 то відчувши воду, пустить пагони, немов саджанець, і знов зацвіте!

10 А помре людина і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

11 Як вода витікає з озера, а річка міліє та пересихає,

12 так і та людина ляже й не встане, аж до закінчення неба не прокинуться люди зі сну свого і не встануть...

13 О, якби ти в шеолі мене заховав, коли б ти мене приховав, аж поки минеться твій гнів, коли б час ти призначив мені, та й про мене згадав!

14 Як помре людина, то чи вона оживе? Буду сподіватися по всі дні свого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

15 Кликав би ти, то я відповів би тобі, за творіння своїх рук засумуєш бо ти,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мій гріх не стеріг би,

17 провина моя була б запечатана в сховищі, і ти закрив би моє беззаконня...

18 Але гора справді впаде, а скеля зрушиться з місця свого,

19 каміння стирає вода, і злива змиває порох землі, так сподівання лишив ти людину...

20 Ти силою схопиш його, і він назавжди відходить, ти змінюєш обличчя йому і відсилаєш його геть...

21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в ганьбі, того він не відає...

22 Болить йому тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа, тоді тужить..

Йов 15

1 І сказав теманянин Еліфаз:

2 Чи відповідатиме мудра людина знаннями порожніми, і східним вітром наповнить утробу свою?

3 Буде виправдовуватися словами недоречними, від слів тих пожитку не буде?

4 Ти страх Божий руйнуєш, і пустошиш молитву до Бога,

5 бо навчає твоя провина вуста твої, і ти обираєш собі слова хитрунів.

6 Оскаржують тебе твої вуста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

7 Чи ти перший з народжених, чи раніше, ніж гори, ти створений?

8 Чи ти слухав на Божій таємній нараді, та мудрість собі присвоїв?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, чого ми не зрозуміли?

10 Поміж нами і сивий, і старий, що старший днями від батька твого.

11 Чи мало для тебе Божої втіхи та слова, сказаного тільки тобі?

12 Чого то підносить тебе твоє серце, і чого твої очі позирають зухвало,

13 що проти Бога звертаєш ти духа свого, і з вуст своїх випускаєш подібні слова?

14 Що таке людина, щоб виправданою бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

15 То ж він навіть святим своїм не довіряє, і нечисті в очах його небеса,

16 що ж тоді людина бридка та зіпсута, що п'є кривду, як воду?

17 Я тобі розповім, ти послухай мене, що бачив, то те розкажу,

18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не втаїли того,

19 тільки їм була дана земля, і чужий не приходив між них.

20 Безбожний тремтить по всі дні, а тиранові мало років заховано.

21 Звуки жаху в його вухах, серед миру приходить на нього грабіжник.

22 Він не вірить, що повернеться з пітьми, і очікує всюди на меч.

23 Він у пошуках хліба, та де він? Знає він, що пітьма вже близько...

24 Лякають його утиск та нужда, хапають його, немов цар, що пішов війною,

25 бо руку свою простяг він на Бога, і повстав на Всемогутнього,

26 випроставши шию, біг він на нього, під захистом грубих щитів своїх.

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

28 і сидить у містах поруйнованих, у будинках тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

29 Він не буде багатий, і не встоїть сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

30 Пітьми йому не уникнути, полум'я висушить паросток його, й духом вуст його буде він схоплений.

31 Хай не покладається на марноту, блукаючи дорогою, бо марнотою буде платня йому,

32 вона прийде не за днів його, і його пагони не зазеленіють!

33 Немов виноград, поскидає він недозрілі ягоди, втратить він цвіт свій, неначе оливка,

34 бо громада безбожних спустошена буде, а вогонь пожере оселю хабарника.

35 Він лихим вагітніє й породить марноту, й оману готує утроба його...

Йов 16

1 А Йов сказав:

2 Чув я такого багато, не буде втіхи від вас!

3 Чи настане край порожнім словам? Або що спонукає тебе так відповідати?

4 І я казав би, як ви, якби ви на місці моєму були, я засипав би вас словами, і головою своєю кивав би над вами,

5 вустами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би вуст своїх на розраду!

6 Якщо промовляю, мій біль не стихає, а якщо перестану, що відійде від мене?

7 Та тепер ось він змучив мене.