Біблія - Невідомий Автор
Воно бере душу свого власника!
20 Кличе мудрість на вулиці, на майданах подає свій голос,
21 у гамірних місцях проповідує, у місті при входах до брам вона промовляє слова свої:
22 Доки ви, нерозумні, дурість любитимете? Аж доки ви дотепники будете кохатися в глузуванні, а ви безглузді ненавидіти будете знання?
23 Прислухайтеся до картання мого, ось я виллю вам дух свій, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовилися ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухався!
25 І всі поради мої ви відкинули, картання ж мого не бажали!
26 Тож у вашому нещасті сміятися буду і я, кепкувати буду, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і наздожене ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликати будуть мене, але не відповім я, будуть шукати мене, та не знайдуть,
29 за те, що науку зненавиділи, і не обрали страху Господнього,
30 не бажали поради моєї, зневажали всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насичуються,
32 бо відступництво невігласів їх убиває, і безпечність дурнів винищить їх!
33 А хто мене слухає, той буде жити спокійно, і буде убезпечений від страху перед злом!
Приповiстi 2
1 Сину мій, якщо ти приймеш слова мої, а заповіді мої збережеш при собі,
2 щоб слухало мудрість вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїми вустами,
4 якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його вишукувати, як тих схованих скарбів,
5 тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш знання Боже,
6 бо Господь дає мудрість, з його вуст знання й розум!
7 Він порятунок ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
8 щоб справедливих стежок стерегти, і береже він дорогу тих, хто боїться його!
9 Тоді ти збагнеш справедливість та право, простодушність і всяку дорогу добра,
10 бо мудрість увійде до серця твого, і стане приємним знання для твоєї душі!
11 розважливість тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
12 щоб тебе врятувати від лихої дороги, від людини, що промовляє лукаве,
13 від тих, хто праведні стежки покидає, щоб ходити дорогами темряви,
14 що тішаться, лихе роблячи, що радіють крутійствами злого,
15 що стежки їхні криві, а їхній шлях життєвий — підступ,
16 щоб тебе врятувати від повії, від чужинки, що мовить ласкаві слова,
17 що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
18 з оселі її виходить смерть, а стежки її ведуть до померлих,
19 ніхто, хто входить до неї, не повернеться, і стежки життя не досягне,
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
21 Бо замешкають праведні землю, і невинні залишаться в ній,
22 а безбожні з землі будуть винищені, і з неї вирвані будуть невірні!
Приповiстi 3
1 Сину мій, не забудь моєї науки, і хай твоє серце стереже мої заповіді,
2 бо додадуть тобі вони днів, років життя та спокою!
3 Милість та правда хай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
4 і ти знайдеш ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
5 Сподівайся на Господа усім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6 Дізнавайся про нього на всіх дорогах своїх, і він вирівняє твої стежки.
7 Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від лихого!
8 Це буде зціленням для тіла твого, напоєм для кісток твоїх.
9 Шануй Господа з маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
10 і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатися вином молодим!
11 Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання його не вважай тягарем,
12 бо кого Господь любить, картає того, немов батько картає свого сина улюбленого!
13 Щаслива людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум отримала,
14 бо її надбання краще від срібла і від щирого золота кращий набуток її,
15 дорожча за перли вона, і всяке жадання твоє не зрівняється з нею.
16 Тривалість життя у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
17 Дороги її, то дороги приємні, всі стежки її — мир.
18 Вона дерево життя для тих, хто вхопить її, і щасливий, хто міцно тримається за неї!
19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
20 Знанням його розділилися безодні, і кроплять вологою хмари.
21 Мій сину, хай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважливість,
22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
23 Тоді йтимеш безпечно своєю дорогою і нога твоя не спіткнеться!
24 Лягаючи спати не будеш боятися, і буде приємний твій сон.
25 Не будеш боятися раптового жаху, ні бурі безбожних, як прийде,
26 бо ти сподіваєшся на Господа, і він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не втрапила в пастку!
27 Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це зробити,
28 не кажи своїм ближнім: Іди, приходь завтра, з часом я дам, коли маєш з собою.
29 Не задумуй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
30 Не сварися з людиною дармо, якщо лихого вона не вчинила тобі.
31 Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не обирай,
32 бо гидує Господь крутіями, а з праведними в нього дружба.
33 Прокляття Господнє на оселі безбожного, а помешкання праведних він благословить,
34 з глузіїв він кепкує, а покірливим милість дає.
35 Мудрі успадковують славу, а дурні осоромляться.
Приповiстi 4
1 Послухайте, діти, напучування батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю я вам добру науку. Закон мій не кидайте,
3 бо добрим сином я був у батька свого, пещеним і єдиним у неньки своєї.
4 І навчав він мене, промовляючи: Хай тримається серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
5 Здобувай мудрість, здобувай собі розум, не забувай і не цурайся слів моїх вуст,
6 не кидай її й вона буде тебе стерегти! Люби її й вона буде тебе пильнувати!
7 Мудрість найвища, набувай собі мудрості, докладаючи весь свій розум!
8 Тримай її високо і вона підніме тебе, вшанує тебе, як ти будеш до неї горнутися.
9 Вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, прийми слова мої і помножаться роки твого життя.
11 Дороги премудрості вчу я тебе, стежками прямими проваджу.
12 Коли йтимеш, то крок твій буде впевнений, а коли бігтимеш — не спіткнешся!
13 Міцно тримайся напучування, не лишай, стережи його, воно бо життя твоє!
14 На стежку безбожних не йди і не ходи на дорогу лихих,
15 обминай її і не ходи нею, ухиляйся від неї й обходь,
16 бо вони не заснуть, як лихого не вчинять, втратять сон, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабунку п'ють.
18 А шлях праведних ніби те світло яскраве, що світить все більше і більше аж до повного дня!
19 Дорога ж безбожних як у темряві, не знають, об що спіткнуться...
20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх вухо своє нахили!
21 Хай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для всього тіла здоров'я.
23 Над усе, що стерегти треба, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
24 Відкинь від себе лукавство вуст, віддали від себе підступність язика.
25 Хай дивляться очі твої вперед, а твій погляд хай буде перед тобою.
26 Стежку ніг своїх вирівняй, роби простими дороги твої.
27 Не збочуй ні вправо, ні вліво, відвертай свою ногу від зла!
Приповiстi 5
1 Мій сину, на мудрість мою зважай, нахили своє вухо до мого розуму,
2 щоб розважливість ти міг стерегти, а розуміння хай вуста твої стережуть!
3 Бо крапають солодощами губи повії, а вуста її від оливи масніші,
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5 її ноги до смерті спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6 Вона шлях життя не вирівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 То ж тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх вуст.
8 Віддали від неї дорогу свою і не наближайся до дверей оселі її,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
10 щоб чужі не наситилися з сили твоєї і в чужій оселі з маєтку твого!...
11 Щоб стогнучи при своєму кінці, як змарніють тіло твоє й твої сили,
12 ти не казав: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх вчителів, і вуха свого не схиляв до наставників...
14 Швидко знайшов я лихе серед зібрання громади!...
15 Пий воду з криниці своєї, і що тече з твого джерела.
16 Чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на майдани потоки твоєї води?
17 Хай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для оточення твого!
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку юнацтва твого,
19 вона лань любовна та сарна прекрасна, її перса напоять тебе повсякчасно, впивайся ж назавжди коханням її!
20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватися повією, і нащо ти будеш горнутися до грудей чужинки?
21 Бо ж перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі він рівняє.
22 Власні провини безбожного схоплять його, і мотузками свого гріха буде зв'язаний він,
23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій дурості своїй!...
Приповiстi 6
1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, коли дав руку свою за чужого,
2 ти втрапив до пастки через слова своїх вуст!
3 Зроби тоді це, сину мій, щоб врятуватися, бо втрапив ти до рук свого ближнього. Іди, впади в порох, і на ближнього свого напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як сарна, з руки мисливця, і як птах з руки птахолова!
6 Іди до мурашки, ледарю, поглянь на дороги її і стань мудрішим.
7 Нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя.
8 Вона заготовляє літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, ледарю, ти будеш вилежуватися, коли ти зі сну свого прокинешся?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, ще трохи полежати, склавши руки,
11 і прийде, немов волоцюга, бідність, і злидні твої, як людина зі зброєю!...
12 Людина нікчемна і злочинна, що ходить з вустами лукавими,
13 вона кліпає очима своїми, човгає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в її серці лукавство виорює зло повсякчасно і сіє сварки,
15 тому раптово приходить загибель на неї, буде вмить побита і порятунку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі його:
17 очі зарозумілі, брехливий язик, і руки, що проливають кров невинну,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що квапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
23 Бо заповідь Божа — світильник, а наука, то світло, дорога ж життя, то навчальні картання,
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25 Не жадай її вроди у серці своєму, хай не візьме вона своїм поглядом,
26 бо через повію зубожієш на буханець хліба, а жінка одружена ловить душу дорогу...
27 Чи візьме людина вогонь на лоно своє, і одяг її не згорить?
28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпеченому, і не попече ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього, буде покараний кожен, хто доторкнеться до неї!
30 Не зневажають злодія, якщо він краде, щоб врятувати життя своє, коли він голодує,
31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно своє!
32 Хто вчиняє перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34 бо ревнощі чоловіка люті, і не змилосердиться він у день помсти.
35 Він не зверне уваги на жоден твій викуп, і дорогого подарунка не прийме!
Приповiстi 7
1 Сину мій, бережи слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя неначе в очах твоїх та зіниця,
3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці серця свого!
4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! А розум назви: Мій довірений!
5 Щоб вони тебе стерегли від повії, від чужинки, що мовить ласкаві слова.
6 Бо я визирав був з вікна своєї оселі, через ґрати мого вікна,
7 і придивлявся до молоді.
