Біблія - Невідомий Автор

Бог наш буде воювати для нас!

15 І так, половина з нас будували, а половина міцно тримали списи від зорі до зорі.

16 Також того часу сказав я до народу: Кожен із слугою своїм хай ночують у Єрусалимі, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень працюватимуть.

17 І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ані сторожі, що були зі мною, не знімали свого одягу і зброю.

Неемія 5

1 І було велике невдоволення народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.

2 І були такі, що казали: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх і беремо збіжжя, їмо та й живемо!

3 І були такі, що казали: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і будинки свої, і беремо збіжжя, щоб вижити в час голоду!

4 І були такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.

5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми віддаємо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок уже в рабстві. Ми не в силі щось вдіяти, бо поля наші та виноградники наші належать іншим...

6 І розгнівався я дуже, коли почув їхнє невдоволення та ці слова!

7 А коли моє серце дало мені раду, я сперечався із шляхетними та із старшинами і сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори.

8 І сказав я до них: Ми викупили, скільки могли, братів наших юдеїв, проданих поганам, а зараз ви продаєте братів ваших, щоб ми викупили їх! І мовчали вони, і не знаходили слова...

9 І сказав я: Не добре це, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?

10 Також і я, брати мої та слуги мої позичали срібло та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!

11 Поверніть їм зараз їхні поля, виноградники, оливки, їхні оселі, відсоток срібла, збіжжя, виноградний сік та оливу, що ви взяли, як заставу з них!

12 І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти сказав! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.

13 Витрусив я свою пазуху та й сказав: Хай отак витрусить Бог кожного, хто не виконає цього слова, з оселі його та з набутку його, і хай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.

14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять років не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.

15 А намісники попередні, що були переді мною, вчиняли тяжке над народом, і щодня брали від них хлібом та вином, сорок шеклів срібла. Також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.

16 Також я особисто і всі мої слуги працювали на стіні, і поля не купували ми.

17 А за столом моїм їли сто п'ятдесят юдеїв та старшин, а ще ті, що приходили до нас із навколишніх народів.

18 І щодня готували в мене одного бичка, шестеро відбірних з худоби дрібної і птицю, а кожні десять день подавали багато всякого вина. І при тому я не жадав намісничого хліба, бо роботи з направи мурів і так обтяжували народ.

19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!

Неемія 6

1 І коли почув Санваллат, Товія, араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мур, і що не залишилося в ньому проломів, але дверей у брамах ще не вставив,

2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, промовляючи: Приходь на зустріч до Кефіріму в долину Оно! А я знав, що вони замишляли нашкодити мені...

3 І послав я до них передати: У мене багато важливих справ, і я не зможу прийти до вас, бо без мене зупиниться вся робота.

4 І посилали до мене чотири рази, а я відповідав їм так само.

5 І Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.

6 А в ньому написане: Ходять чутки серед народів, і Ґашму каже, ніби ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш той мур, і кажуть, що ти хочеш бути їм за царя.

7 Та й пророків ти понаставляв, щоб оголошували про тебе в Єрусалимі: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і помізкуємо разом!

8 І послав я до нього передати: Не було таких речей, про які ти розповідаєш, бо з серця свого ти їх надумав!...

9 Всі вони лякали нас, промовляючи: Хай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!

10 І я ввійшов до помешкання Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він замкнувся і сказав: Умовмося зустрітися в Божій оселі, зайдемо до середини храму і замкнемо храмові двері, бо вночі прийдуть вбити тебе...

11 Та я відповів: Чи така людина, як я, має втікати? І хто зможе ввійти до храму й залишитися живим? Не ввійду!

12 І зрозумів я, що то не Бог послав його розповісти мені те пророцтво, а то Товія та Санваллат підкупили його...

13 Бо він був підкуплений, щоб я налякався, і зробив так, і згрішив. І щоб знеславити моє ім'я, і тоді вони могли б гудити мене.

14 Запам'ятай же, Боже мій, Товії та Санваллатові за цими вчинками їхніми, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!

15 І було закінчено відновлення муру двадцять п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят два дні.

16 І як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й зрозуміли, що це будівництво було від нашого Бога!

17 Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів до Товії, а Товія писав до них.

18 Бо багато в Юдеї були зв'язані з ним присягою, адже він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.

19 І казали переді мною добре про нього, а слова мої передавали йому. А Товія посилав листи, щоб залякати мене.

Неемія 7

1 І як було закінчене будівництво муру, то навісив я двері, і призначив придверних, співаків та левитів.

2 І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та очільника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.

3 І сказав я до них: Хай не відчиняються єрусалимські брами аж доки не припече сонце. І поки вони самі стоять, хай позамикають двері, і так тримають. І поставити варту з мешканців Єрусалиму, і кожного на сторожі навпроти його помешкання!

4 А місто було велике, та народу в ньому мало, і будинки не були побудовані.

5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, старшин та народ, щоб зробити перепис. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:

6 Оце вихідці з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавілонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,

7 Число людей Ізраїлевого народу, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною було таким:

8 синів Парошових — дві тисячі сто сімдесят два,

9 синів Шеватіїних — триста сімдесят два,

10 синів Арахових — шістсот п'ятдесят два,

11 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі вісімсот вісімнадцять,

12 синів Еламових — тисяча двісті п'ятдесят чотири,

13 синів Заттуєвих — вісімсот сорок п'ять,

14 синів Заккаєвих — сімсот шістдесят,

15 синів Біннуєвих — шістсот сорок вісім,

16 синів Беваєвих — шістсот двадцять вісім,

17 синів Азґадових — дві тисячі триста двадцять два,

18 синів Адонікамових — шістсот шістдесят сім,

19 синів Біґваєвих — дві тисячі шістдесят сім,

20 синів Адінових — шістсот п'ятдесят п'ять,

21 синів Атерових, з синів Хізкіїних — дев'яносто вісім,

22 синів Хашумових — триста двадцять вісім,

23 синів Бецаєвих — триста двадцять чотири,

24 синів Харіфових — сто дванадцять,

25 синів Ґівеонових — дев'яносто п'ять,

26 людей з Віфлеєму та Нетофи — сто вісімдесят вісім,

27 людей з Анототу — сто двадцять вісім,

28 людей з Бет-Азмавету — сорок два,

29 людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту — сімсот сорок три,

30 людей з Рами та Ґави — шістсот двадцять один,

31 людей з Міхмасу — сто двадцять два,

32 людей з Бет-Елу та Аю — сто двадцять три,

33 людей з Нево Другого — п'ятдесят два,

34 вихідців з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят чотири,

35 вихідців з Харіму — триста двадцять,

36 вихідців з Єрихону — триста сорок п'ять,

37 вихідців з Лоду, Хадіду й Оно — сімсот двадцять один,

38 вихідців з Сенаї — три тисячі дев'ятсот тридцять.

39 Священиків: синів Єдаїних з Ісусової оселі — дев'ятсот сімдесят три,

40 синів Іммерових — тисяча п'ятдесят два,

41 синів Пашхурових — тисяча двісті сорок сім,

42 синів Харімових — тисяча сімнадцять.

43 Левитів: синів Ісусових з Кадміїлової оселі, з Годевиних синів — сімдесят чотири.

44 Співаків: синів Асафових — сто сорок вісім.

45 Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих — сто тридцять вісім.

46 Храмових підданих: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,

47 сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,

48 сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,

49 сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,

50 сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,

51 сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

52 сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,

53 сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

54 сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,

55 сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,

56 сини Неціяхові, сини Хатіфині.

57 Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,

58 сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,

59 сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові,

60 усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів — триста дев'яносто два.

61 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого походження з Ізраїля:

62 синів Делаїних, синів Товіїних, синів Некодиних — шістсот сорок два.

63 А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.

64 Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені із священства,

65 а намісник сказав їм, щоб вони не їли із святого святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.

66 Усієї громади разом — сорок дві тисячі триста шістдесят,

67 окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять сім, а в них співаків та співачок двісті сорок п'ять.

68 Їхніх коней було сімсот тридцять шість, їхніх мулів — двісті сорок п'ять,

69 верблюдів — чотириста тридцять п'ять, віслюків — шість тисяч сімсот двадцять.

70 А частина голів батьківських родів дали для робіт: очільник дав до скарбниці: тисячу дарейків золота, п'ятдесят кропильниць, п'ятсот тридцять священичого одягу.

71 А з голів батьківських родів дали до скарбниці для робіт: двадцять тисяч дарейків золота та дві тисячі двісті мін срібла.

72 А решта народу дала: двадцять тисяч дарейків золота, дві тисячі мін срібла та шістдесят сім священичого одягу.

73 І осіли священики, левити, придверні, співаки, дехто з народу, храмові піддані і ввесь Ізраїль по своїх містах.