Біблія - Невідомий Автор

І запитав я їх про юдеїв, що врятувалися від полону, та про Єрусалим.

3 А вони сказали мені: Ті, що врятувалися від полону, живуть у великому утиску та в ганьбі, а мур Єрусалиму зруйнований, а брами його спалені вогнем...

4 І як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед обличчям небесного Бога.

5 І сказав я: Молю тебе, Господе, Боже небесний, Боже великий та грізний, що стережеш заповіт свій та милість для тих, хто любить тебе та виконує заповіді твої,

6 хай же буде вухо твоє чутке, а очі твої відкриті, щоб прислухатися до молитви раба твого, якою я молюся сьогодні перед твоїм обличчям день і ніч за Ізраїлевих синів, твоїх рабів, і сповідуюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти тебе, я і оселя батька мого!

7 Ми надто завинили перед тобою, не дотримували ми заповідей і уставів, і права, які наказав ти Мойсеєві, рабові Своєму.

8 Пам'ятай же те слово, що ти сказав був Мойсеєві, своєму рабові, промовляючи: Як ви зрадите, я розпорошу вас поміж народами!

9 Та коли навернетеся до мене, і будете дотримувати заповіді мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти зберу їх, і приведу до того місця, яке я обрав, щоб там перебувало ім'я моє!

10 А вони раби твої та народ твій, якого ти викупив своєю великою силою та міцною своєю рукою.

11 Молю тебе, Господе, хай же буде вухо твоє чутке до молитви твого раба та до молитви твоїх рабів, що прагнуть боятися ймення твого! І дай же сьогодні успіху своєму рабові, і дай знайти ласку цією людини! А був я тоді чашником царевим.

Неемія 2

1 Одного разу в місяці нісані, двадцятого року царювання Артаксеркса, стояло вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, ніколи не був сумний перед ним.

2 Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не що інше, як туга на серці... І я дуже злякався!

3 І сказав я до царя: Хай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто могили батьків моїх зруйноване, а брами його спалені вогнем!...

4 І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до небесного Бога,

5 і сказав цареві: Якщо це цареві до вподоби, і якщо раб твій знайде милість перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста могили батьків моїх, і я відбудую його!

6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалося це цареві, коли я сказав йому про терміни, і він послав мене.

7 І сказав я цареві: Якщо це цареві до вподоби, хай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб сприяли мені, аж поки не прийду до Юдеї,

8 і листа до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені деревини на бруси для замкових брам, що належать до Божої оселі, і для міського муру, і для мого помешкання. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука наді мною.

9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зі мною очільників з військом та вершників.

10 І почули про це хоронянин Санваллат та слуга, аммоніянин Товія, і їм це дуже не сподобалося, що хтось прийшов клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.

11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

12 І встав я вночі, я та трохи людей зі мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зі мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я ретельно оглянув поруйновані мури Єрусалиму та спалені брами його.

14 І перейшов я до Джерельної брами та до Царського ставу, та там не було броду, щоб перейти.

15 І йшов я долиною вночі, і ретельно оглядав мур. Потім я повернувся і ввійшов назад Долинною брамою.

16 А намісники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, священикам, шляхті, старшинам і решті тих, що виконували роботи, я доти нічого не розповідав.

17 І сказав я до них: Ви бачите, яке лихо спіткало нас, Єрусалим зруйнований, а брами його спалені вогнем. Станьмо і відбудуймо мур Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...

18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добру справу.

19 І як почули це хоронянин Санваллат, слуга, аммоніянин Товія, і араб Ґешем, то зневажливо сміялися з нас, кажучи: Що це ви робите? Чи не проти царя ви бунтуєте?

20 А я їм відповів: Небесний Бог він дасть нам успіх, а ми, його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ні частки, ні права, ані пам'ятки в Єрусалимі!

Неемія 3

1 І встав Еліяшів, перший священик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вставили її двері і освятили, потім добудували до башти Меа і освятили, і до башти Ханан'їла.

2 А поруч нього будували єрихоняни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв.

3 А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її брусами, і вставили двері, замки та засуви її.

4 А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син.

5 А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.

6 А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, вони покривали брусами, вставляли двері, замки та засуви її.

7 А поруч них направляв ґівеонянин Мелатія та меронотянин Ядон, люди Ґівеону та Міцпи, що належали до володіння намісника Заріччя.

8 Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру.

9 А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, очільник половини єрусалимської округи.

10 А поруч нього, навпроти свого будинку направляв Єдая, син Харумафів, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн.

11 Наступну ділянку та Пічну башту направляв Малкія, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів.

12 А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, очільник половини округи Єрусалиму, він та дочка його.

13 Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху, вони збудували її, і вставили двері, замки та засуви її, і тисячу ліктів муру аж до Смітникової брами.

14 А Смітникову браму направив Малкія, син Рехавів, очільник округи Бет-Керему, він збудував її, вставив двері, замки та засуви її.

15 А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, очільник округи Міцпи, він збудував її, покрив, вставив двері, замки та засуви її, і направив мур ставу Шелах до царського садка, і аж до східців, що спускаються з Давидового Міста.

16 За ним направляв Неемія, син Азбуків, очільник половини округи Бет-Цуру аж до місця навпроти Давидових могил і аж до штучного ставу, і аж до оселі Лицарів.

17 За ним направляли левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв очільник половини округи Кеїла, для своєї округи.

18 За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, очільник половини округи Кеїла.

19 І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, очільник округи, наступну ділянку, від місця навпроти виходу до зброярні наріжника.

20 За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, наступну ділянку, від наріжника аж до входу до будинку першого священика Еліяшіва.

21 За ним направляв Меремот, син Урії, сина Коцового, наступну ділянку, від входу до Еліяшівового будинку і аж до кінця його.

22 А за ним направляли священики, люди округи Йордану.

23 За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого будинку. За ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму будинку.

24 За ним направляв Біннуй, син Хенададів, наступну ділчнку, від Азаріїного будинку до наріжника і аж до рогу.

25 Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, котра виходить із царської оселі, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Парошів.

26 А піддані храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти.

27 За ним направляли техояни, наступну ділянку, від місця навпроти великої виступаючої башти і аж до офельського муру.

28 Від Кінської брами направляли священики, кожен навпроти свого будинку.

29 За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого будинку, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східної брами.

30 За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, наступну ділянку. За ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.

31 За ним направляв Малкія, син золотаря, аж до будівлі храмових підданих та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної верхньої кімнати.

32 А між тією кімнатою і Овечою брамою направляли золотарі та крамарі.

33 І як почув Санваллат, що ми будуємо той мур, то він запалився гнівом і вельми обурився, і глузував з юдеїв.

34 І казав він перед своїми братами та самарійським військом: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи здолають самі? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони це обпалене каміння з цих руїн?

35 А аммонянин Товія був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній кам'яній стіні!...

36 Почуй, Боже наш, що ми стали зневаженими, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!

37 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх хай не буде стертий перед обличчям твоїм, бо вони образили будівничих!

38 І збудували ми той мур, і був пов'язаний весь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб направляти далі!

Неемія 4

1 І як почули Санваллат, Товія, араби, аммоняни і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур від проломів, то дуже запалилися гнівом.

2 І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб завадити відбудові.

3 І ми молилися до нашого Бога, і ставили проти них сторожу вдень та вночі.

4 І сказав Юда: Ослабла сила носіїв, а завалів ще багато, ми не зможемо далі будувати мур!...

5 А наші ненависники казали: Вони не знатимуть і не побачать, як ми пройдемо до середини їх, і повбиваємо їх, та й зупинимо будівництво!

6 І юдеї, що жили між ними, приходили з усіх сторін і неодноразово казали нам, що ті задумують на нас напасти.

7 Тоді я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях сторожу за їхніми родами, з мечами, списами та луками.

8 А коли я побачив, що вони бояться, то встав і сказав до шляхетних, і до старшин, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за оселі ваші!

9 І як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми повернулися до муру, кожен до праці своєї.

10 І було від того дня, що половина моїх юнаків працювали, а половина їх міцно тримала списи, щити, луки та панцери, а очільники стояли позад юдеїв .

11 Будівничі працювали на мурі, а носії однією рукою тримали ношу, а іншою міцно тримали списа...

12 А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.

13 І сказав я до шляхетних, до старшин та до решти народу: Працювати треба по всій стіні, і ми розкидані по ній далеко один від одного.

14 Тому, як почуєте голос сурми, негайно збирайтеся до нас.