Біблія - Невідомий Автор
І схопився він за одяг свій та й роздер його на дві частини.
13 І підняв він плаща Іллі, що спав з нього, і повернувся, і став на березі Йордану.
14 І взяв він плаща, що спав з Іллі, і вдарив ним по воді та й сказав: Де Господь, Бог Іллі? І вода розійшлася в боки!...
15 І побачили його єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллі! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі,
16 та й сказали до нього: Ось із твоїми рабами є п'ятдесят хоробрих людей, хай вони підуть та пошукають твого пана, а ну ж забрав його дух Господній і кинув на одну з гір або в одну з долин! А той сказав: Не посилайте!
17 Та вони дуже наполягали на своєму і він погодився! І послали вони п'ятдесят людей, і шукали три дні, та не знайшли його.
18 І вони повернулися до нього (а він мешкав у Єрихоні). І сказав він до них: Чи ж не казав я вам: Не йдіть?
19 Якось люди того міста сказали Єлисеєві: Розташування цього міста добре, як пан бачить, але погана вода і через те неплідна земля.
20 А він сказав: Подайте мені нового дзбанка і покладіть туди солі. І вони подали йому.
21 І він вийшов до джерела, кинув туди солі й сказав: Так сказав Господь: Зцілив я цю воду, не буде вже від неї смерті та неврожаю!
22 І була зцілена та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він сказав.
23 І пішов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й глузували з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий!
24 І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх ім'ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок двоє дітей...
25 А він пішов звідти до гори Кармел, а потім повернувся до Самарії.
2 про царів 3
1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році царювання Йосафата, Юдиного царя, і царював він дванадцять років.
2 І робив він лихе в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.
3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не полишав їх.
4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.
5 І як помер Ахав, то збунтувався цар Моаву проти Ізраїлевого царя.
6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і зібрав усього Ізраїля.
7 І послав він до Йосафата, царя Юдиного, сказати: Збунтувався проти мене цар Моаву. Чи підеш зі мною на війну проти нього? А той відповів: Піду. Я як ти, мій народ, як твій народ, мої коні, як твої коні!
8 І запитав: Котрою дорогою підемо? А той відповів: Дорогою пустелі Едому.
9 І пішов цар Ізраїлів, цар Юдин і цар Едому. І йшли вони обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.
10 І сказав Ізраїлів цар: Господь зібрав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.
11 І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього дізнатися слово Господа? І відповів один зі слуг Ізраїлевого царя: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.
12 І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І пішли до нього цар Ізраїлів, Йосафат і цар Едому.
13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відповів йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.
14 І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед обличчям його, коли б я не поважав Йосафата, Юдиного царя, не поглянув би на тебе і не побачив би я тебе.
15 А тепер приведіть мені гусляра. І коли грав гусляр, то на Єлисеєві була Господня рука,
16 і він сказав: Так промовляє Господь: Викопайте на цій долині яму за ямою!
17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви і череди ваші, і ваша худоба.
18 Та буде цього мало в Господніх очах, і він видасть і Моав у вашу руку.
19 І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке найкраще місто, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяке добре поле закидаєте камінням.
20 І ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з дороги на Едом. І наповнилася земля водою.
21 А весь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на кордоні.
22 І встали вони вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.
23 І казали вони: Це кров, певне царі вчинили різанину між собою і порубали мечами один одного. А тепер на здобич, Моаве!
24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ним. І ввійшли ізраїльтяни до Моаву, і вбивали всіх,
25 а міста руйнували, і всяке добре поле закидали камінням, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, і тільки в Кір-Харешеті залишилися камінні мури його. І поставили ізраїльтяни тарани, та й розбивали їх.
26 І побачив моавський цар, що його перемагають, і взяв він сім сотень воїнів, щоб пробитися до едомського царя, та не зміг.
27 І він узяв свого первістка, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І постав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили, і повернулися до свого краю.
2 про царів 4
1 А одна з жінок пророчих синів звернулася до Єлисея, промовляючи: Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів...
2 І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в господі твоїй. А та сказала: Нічого нема в господі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.
3 А він сказав: Іди, позич собі якнайбільше посуду від усіх сусідок твоїх!
4 І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і наповниш усі ті посудини, і наповнені відставляй.
5 І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
6 І коли наповнили весь посуд, то вона звернулася до сина свого, щоб той подав ще посуду! А він сказав їй: Скінчився вже посуд. І більше не лилася олива.
7 І вона прийшла, і розповіла Божому чоловікові. І той сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А на те, що залишиться, будеш жити з синами своїми .
8 Якось прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона дуже просила його до себе поїсти хліба. І бувало, як приходив він у те місто, то заходив до неї їсти хліб.
9 І сказала вона до чоловіка свого: Я знаю, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.
10 Облаштуймо йому горішню кімнату, поставмо йому там ліжко, стола, стільця й свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.
11 Якось прийшов він туди, зайшов до кімнати та й ліг там.
12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич-но господиню! І той покликав її, і вона стала перед ним.
13 І сказав він до нього: Запитай у неї: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або головному над військом? А вона відповіла: Ні, я сиджу серед народу свого!
14 І запитав Єлисей: Що вона відповіла тобі? А Ґехазі сказав: Чоловік її вже старий, а сина вона не має.
15 І попросив Єлисей покликати її. І той покликав, і вона стала при вході.
16 І він сказав: Наступного року в цей час ти обійматимеш сина! А вона сказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не кажи неправди невільниці своїй!
17 Та зачала та жінка, і наступного року народила сина, як сказав їй Єлисей.
18 І ріс той хлопчик. А одного разу в жнива вийшов він до свого батька в поле.
19 І сказав до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері!
20 І той приніс його до його матері. І сидів він на її колінах аж до полудня, та й помер...
21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного зі слуг та одну з віслючок, і я поїду до Божого чоловіка й повернуся.
23 А він запитав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відповіла: Все гаразд!
24 І осідлала вона віслючку, і сказала до свого слуги: Поганяй і не зупиняйся, поки не скажу тобі.
25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітка!
26 Побіжи ж назустріч їй та й запитай: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відповіла: Все гаразд!
27 І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і міцно обхопила ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відштовхнути її, та Божий чоловік сказав: Залиш її, бо стурбована душа її, а Господь приховав це від мене й не повідомив мені.
28 А вона сказала: Чи я жадала сина від пана? Чи ж я не просила: Не обдурювати мене?
29 І він сказав до Ґехазі: Підпережи стегна свої, візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не вітай його, а коли хто привітає тебе, не відповідай йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.
30 А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не піду без тебе! І він устав і пішов за нею.
31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопчикове обличчя, та той не поворухнувся і не подав голосу. І пішов він назустріч Єлисеєві, і розповів йому: Не прокинувся той хлопчик!
32 І ввійшов Єлисей до помешкання, аж ось той хлопчик лежить мертвий на ліжку його!...
33 І він замкнув двері за собою, та й молився до Господа.
34 І потім схилився над хлопчиком, і доторкнувся вустами своїми до вуст його, і очима своїми до очей його, а долонями своїми до долонь його. І стало тепле тіло тієї дитини!...
35 І він походив по будинку туди-сюди. І знову схилився над ним, і чхнув той хлопчик сім раз. І розплющив очі свої.
36 І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич матір дитини! І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина!
37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого, і вийшла...
38 І повернувся Єлисей до Ґілґалу. А в краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним.
