Біблія - Невідомий Автор

Дванадцять запряжок перед ним, а він при дванадцятій. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.

20 І залишив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Хай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою! А той сказав йому: Іди, хіба я тебе затримую?

21 І пішов він від нього, і взяв волів з однієї запряжки та й приніс їх у жертву, а ярмами волів зварив м'ясо, і дав народові, і ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

1 про царів 20

1 А Бен-Гадад, цар сірійський, зібрав усе своє військо та тридцять два царі з собою, і коні, і колісниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 І послав він посланців до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а найкращі жінки твої та сини твої — мої вони!

4 І відповів Ізраїлів цар: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!

5 І знову прийшли ті посланці та й сказали: Так сказав Бен-Гадад: Я посилав до тебе, промовляючи: Ти даси мені срібло своє і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.

6 А завтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони обшукають помешкання твоє та помешкання твоїх рабів. І все, що сподобається їм, вони те заберуть...

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старшин краю та й сказав: Знайте, що він шукає лиха, бо послав до мене по жінок моїх і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив.

8 І сказали до нього всі старшини та весь народ: Не слухай і не погоджуйся!

9 І сказав він до посланців Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цього зробити не можу. І пішли ті, і передали йому відповідь.

10 І послав до нього Бен-Гадад, промовляючи: Хай так зроблять мені боги, і хай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!...

11 І відповів Ізраїлів цар: Скажіть йому: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

12 І як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в наметах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто.

13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти весь цей великий натовп? Ось я даю його сьогодні в руку твою, і ти зрозумієш, що я Господь!

14 І сказав Ахав: Ким? А той відповів: Так сказав Господь: Слугами голів округ. І сказав Ахав: Хто розпочне війну? А той відповів: Ти.

15 І перелічив він слуг голів судових округ, і було їх двісті тридцять два. А по них перелічив весь народ, усіх Ізраїлевих синів було сім тисяч.

16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад випивав у наметах, він та тридцять два царі, що допомагали йому.

17 І вийшли спочатку слуги голів округ. І послав Бен-Гадад, а ті повернулися і доповіли йому: Ось повиходили люди з Самарії.

18 А він сказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну вийшли, візьміть їх у полон!

19 А з міста вийшли слуги голів округ та військо, що йшло за ними.

20 І били вони сірійців, і побігли ті, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сірійський цар, на коні та з вершниками.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колісниці, і завдав Сірії великої поразки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і подумай, що ти зробиш, бо, як мине рік, сірійський цар знову піде на тебе.

23 А слуги сірійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них!

24 І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.

25 А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, як було, і колісниць, як було, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухав їхнього голосу, і зробив так.

26 І по році Бен-Гадад зібрав Сірію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 А Ізраїлеві сини були зібрані й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отари кіз, а сірійці наповнили край.

28 І підійшов Божий чоловік, і сказав до Ізраїлевого царя: Так промовляє Господь: Тому, що казали сірійці: Господь Бог гір, а не Бог долин він, то дам весь цей великий натовп у твою руку, і ви зрозумієте, що я Господь!

29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сьомого дня розпочався бій, і побили Ізраїлеві сини Сірію, сто тисяч піхоти, одного дня.

30 А решта втекли до Афеку, до міста, де впав мур на двадцять сім тисяч, що залишилися. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі оселі Ізраїлевої, вони царі милостиві. Покладімо веретища на стегна свої, а мотузки на свої голови, і вийдімо до Ізраїлевого царя, може він змилується над твоєю душею.

32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а мотузки на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Хай живе душа моя! А той відповів: Чи він іще живий? Він мій брат!

33 А ті люди взяли це за натяк, і кваплячись скористатися з того, сказали: Так, Брат твій Бен-Гадад! І той сказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колісницю.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти обереш собі в Дамаску вулиці, як мій батько обрав був у Самарії. А я — сказав Ахав — по умові відпущу тебе. І він склав з ним угоду, та й відпустив його.

35 Тоді один чоловік з пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.

36 І сказав він йому: За те, що ти не послухав Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й поранив.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і переодягнувся, і закрив хусткою очі свої.

39 І як цар проходив, то він кричав до нього: Раб твій був у вирі битви. Аж ось один відділився від решти, підвів до мене одного з людей і сказав йому: Пильнуй за ним! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш талант срібла.

40 І як раб твій клопотався то тут то там, він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам сказав.

41 А той зняв хустку з очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він з пророків.

42 А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив з руки, мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

43 І пішов Ізраїлів цар до свого помешкання незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

1 про царів 21

1 І по цих подіях сталося таке. У ізреелянина Навота, що в Єзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя.

2 І сказав Ахав до Навота: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринний город, бо він близький до моєї господи. А я дам тобі замість нього виноградника кращого за твого. Або, якщо це добре в очах твоїх, то я дам тобі ціну його сріблом.

3 І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків.

4 І ввійшов Ахав до будинку свого незадоволений та гнівний через те слова ізреелянина Навота, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх! І ліг він на ліжку своєму, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

5 І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба?

6 І сказав він до неї: Бо я звернувся до єзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника кращого. Та він відповів: Не дам тобі свого виноградника!

7 І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти станеш царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і хай буде веселе твоє серце. А виноградника єзреелянина Навота дам тобі я.

8 І написала вона листи від імені Ахава, і запечатала їх його печаткою, та й розіслала ті листи до старшин та до вельмож, що були в його місті й сиділи з Навотом.

9 А в тих листах вона написала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.

10 І посадіть двох негідників навпроти нього, хай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і хай він помре...

11 І зробили старшини та вельможі того міста, що сиділи в ньому з Навотом, як написала їм в листах Єзавель, які вона розіслала до них.

12 Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.

13 І прийшли два негідники, і сіли навпроти нього. І вони свідчили на Навота, перед народом, промовляючи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер...

14 І послали вони до Єзавелі, повідомити: Навот укаменований і помер.

15 І як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника ізреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот уже мертвий.

16 І як почув Ахав, що Навот помер, то встав, щоб іти до виноградника ізреелянина Навота, щоб посісти його.

17 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі:

18 Устань, іди назустріч Ахавові, Ізраїлевому цареві, що в Сірії, ось він у Навотовому винограднику, куди прийшов, щоб посісти його.

19 І скажеш до нього: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І скажеш: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!

20 І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відповів: Знайшов, бо ти запродався вчиняти лихе в Господніх очах.

21 Ось я спроваджую на тебе лихо, і винищу все за тобою, і винищу Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

22 І зроблю з твоїй оселі, як оселі Єровоама, Неватового сина, і як оселі Баші, Ахієвого сина, за те, що ти зневажив мене та ввів у гріх Ізраїля.

23 І також до Єзавелі сказав Господь: Собаки з'їдять Єзавель перед мурами Ізреелу.

24 Померлого в Ахава в місті з'їдять собаки, а померлого на полі поїсть птаство небесне.

25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався вчиняти лихе в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.

26 І він коїв дуже гидке, йдучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь вигнав перед Ізраїлевими синами.

27 І як Ахав почув ці слова, то роздер він одяг свій, і одягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив пригнічений...

28 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі:

29 Чи ти бачиш, що Ахав упокорився перед обличчям моїм? За те, що він упокорився перед обличчям моїм, не наведу я лиха за його днів, а за днів його сина наведу я те лихо на оселю його.

1 про царів 22

1 І прожили вони три роки, і не було війни між Сірією та між Ізраїлем.

2 І третього року прийшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сірійського царя.

4 І сказав він до Йосафата: Чи ти підеш зі мною на війну до ґілеадського Рамоту? А Йосафат відповів: Я, як ти, народ мій, як народ твій, мої коні, як твої коні!

5 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Запитай спочатку у Господа!

6 І зібрав Ізраїлів цар близько чотирьох сотень пророків, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи ні? А ті відповіли: Іди, бо Господь дасть його в цареву руку.

7 І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, щоб довідатися й від нього.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один, щоб через нього запитати у Господа.