Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

- Добре, увечері наберу. Відбій.

Олексій

Здається, я просто боюся поставити це питання їй прямо. Чи мені страшно почути відповідь? А якої відповіді я чекаю?

Гаразд, само вивченням займусь ввечері. Зараз треба працювати. Подзвонити Сивому? Дізнатися, що він вирішив з Ісматовим? Хочеться оцінити рівень небезпеки.

- Привіт, Юрку. Можеш говорити?

- Краще я  в офіс до тебе заїду. Чи не телефонна розмова.

- Ок, до 12 там буду.

- Влаштовує. Не прощаюсь.

Щось неприємне схоже. Але не термінове, раз до 12 чекає.

Дорогою заїжджаю до Мар'яни. Не зовсім до неї, просто відвідати пацанів. Завіз їм піцу. Побалакали пару хвилин. Начебто все тихо. Але дещо мені здалося підозрілим. Машина припаркована в провулку, за клінікою. Мені здається, я її десь бачив. Може когось із моїх хлопців? Говорять, що не їх. Гаразд. Може це просто параноя. Попросив хлопців наглядати за нею та записав номер. Дам Сивому пробити. Я йому вже винен як земля колгоспу!

Мар'яна

Мені здається чи це Льошка там? Перевіряє своїх. Піцу їм привіз, дбайливий. Дідько, тільки зараз зрозуміла, як я хочу їсти! Підірвалася посеред ночі на терміновий виклик. Потім не снідала. І, здається, обід мені теж не світить. Шматок піци був би якраз.

Олексій

Приїжджаю в офіс, начебто не запізнився, але Фролов та Сивий вже там. Юрка починає одразу в лоба, без прелюдій.

- Льох, розповідай, що в тебе з Лейлою Ісматовою було?

Трохи дивуюся від несподіванки.

- Та нічого практично. Кілька разів зустрілися і розбіглися. Нервова вона якась зашугана. Не на мій смак.

- Зустрічалися як? Де?

- В сенсі? У кав’ярні посиділи. Каву випили. А в чому проблема? Це що, допит? - Починаю закипати. Я взагалі не люблю, коли в моє особисте життя лізуть. Нехай навіть близькі друзі. Про зустріч із Лейлою я навіть Мишкові не розповідав. Приховувати не було чого, просто ні аби який важливий для мене епізод. Як я тоді думав.

- Поки що ні, але близько... Продовжимо. Сеймур стверджує, що ти його сестру зганьбив, силою взяв.

- Маячня якась! У нас нічого не було! Я ж говорю, кілька разів зустрілися. Та ще й у людних місцях. Далі справа не пішла.

- Дівча типу руки на себе накласти намагалася. Наразі у закритій спецустанові лікування проходить. А Сеймур заприсягся за честь сім'ї помститися.

- І Лейла, і Сеймур, брешуть!

- Справа набуває серйозного обороту, Льоха. Поки що офіційної заяви з боку Ісматових немає. Але йому воно й не потрібне. У їхніх колах достатньо слова брата. Схід справа тонка. Звинувачення серйозні.

- Юрко, тільки чесно, ти думаєш я міг так вчинити?

- Льох, я тебе знаю з дитинства. Не міг! Але це не поясниш усім. Повторюся, звинувачення серйозні. І Ісматовим навіть не потрібні офіційні канали для вирішення питання.

Сивий пішов. Сидимо з Мишком мовчимо. Він першим порушує тишу.

- Ти впевнений, що нічого не було з Лейлою?

- Ти ідіот? - вибухаю я, - чи мене за ідіота тримаєш?

- Ну, Мар'яну ж ти не визнав...

-Тому, що не бачив її до цього наживо і не очікував зустріти в такому місці! А не тому, що набрався в мотлох! Не було нічого з Лейлою! Вона не зовсім в адекваті вочевидь. І я вирішив від неї подалі триматися.

- Але пізно...

- Гаразд, закрили тему. Тепер хоч зрозуміла причина цієї метушні. Думаю, що намагатися порозумітися з Ісматовим  це погана ідея.

- Безглузда…

- А якщо спробувати зустрітися з Лейлою?

- Не набагато краще і навряд чи можливо.

- Варто спробувати. Знайди, де її тримають.

- Добре, постараюся, але не думаю, що це правильно.

- А що ти пропонуєш? Саме воно не розсмокчеться...

- І то правда. Ок. Займусь.

Боженько! Від цих баб одні проблеми!! Завтра зустріч із Мар'яною. Там також суцільні невизначеності. Ні, я не в змозі ще й цим займатися… Мій настрій наші стосунки не покращать. І чи потрібні мені взагалі ці стосунки? Тим паче зараз. Треба подзвонити Мар'яні та скасувати зустріч. Спочатку розрулю ситуацію з Лейлою та її братом.

Мар'яна

Завтра зустріч із Льошкою!! Про що він хоче поговорити? Запитати про вагітність? Так телефоном це простіше зробити.

Не чекай від цієї зустрічі багато чого, Мар'янка! Менше буде розчарувань!

О, знову внутрішній голос. А чого мені чекати?

Просто зустрічі, хоч би… Якось не дуже оптимістично. Натомість розчарувань менше.

А ось і Льошка дзвонить!!

- Алло, привіт Льоша!!

- Вітання. Ми не зможемо зустрітися завтра. Тут ситуація... На роботі... Не вдається розрулити... Зовсім часу немає. Я зателефоную пізніше. У тебе все гаразд?

- У мене все чудово, можеш не напружувати себе і не дзвонити. Бувай.

Ау!! Внутрішній голос?? Що ж ти, с@ка, такий розумний? Звідки ти знав? Чи знала? Як правильно звертатись до свого другого я? Загуглити чи що? Ха-ха…

Гаразд, Льошка, робота так робота. Ну і дідько із тобою, золота рибка.