Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко
Олексій
- Льоха, в нас проблеми. Напад на склад у Зуївці.
- Це там де вантаж Литого?
- Так.
- Чорт, якщо дійде до Сивого... - Я незадоволений. Мені не хочеться відкривати всі карти перед Юрцем.
– Формально ми не відповідаємо за вміст контейнерів.
– Мені не хочеться це прокурору пояснювати.
- Може час і нам відповісти?
- Що в нас у загашнику?
- Так щоб прямо ніхто не підкопався?
- У тебе є люди? Не оформлені?
- Хочеш знати подробиці?
– Ні. І ось що. Давай без мокрухи.
- Ясно зрозуміло. Шугаємо тільки, але голосно і от всієї душі.
- Так, саме те.
Мар'яна
Зателефонує сьогодні? Намагаюся зайняти час, але він тягнеться як гумовий. Таке відчуття, що стрілки годинника роблять один крок вперед і два назад ... Льоша, ну подзвони! Я буду гарна!!
Тік-так. Крок вперед. Тік-так, тік-так. І два назад…
Дзвінок! Так Мар'янка, дихай глибше. І видихати не забувай!
- Алло.
- Привіт, Мар'яно. Я боюся знову зіпсувати все. Тож не перебивай. Вибач мені, га? Я розумію все. Вже як тільки себе не обзивав.
- Льошка…
- Стривай, я ж просив не перебивати... Збився з думки... Мар'янка, все пішло не так. Я не знаю, що з цим робити. Мені соромно. Але назад час не відкотиш. Давай у неділю зустрінемося та поговоримо?
- Ти впевнений, що нам варто зустрітись?
- Впевнений! Більше, ніж будь-коли!
- Добре. Давай у неділю…
- На добраніч, Мар'яно. І добрих снів!
- На добраніч, Льоша…
Зустрінемось! У неділю... Сподіваюся не в заміському клубі (знову чорний гумор?) Хоча, чому б і ні... Ну, і як тепер заснути?
