Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

- Ок. Буду на місці хвилин через десять.

- Чудово.

Приїжджаю в офіс, Мишко та Сивий уже там, п'ють каву.

- Ну що, мушкетери, є новини про Стасю. Прочухали мої хлопці водоскид і знайшли машину. Судячи з ушкоджень, вона брала участь у ДТП. А з огляду на характер тих самих пошкоджень - збила пішохода. На пристойній швидкості. І одразу додам: Труп не виявлений, ні в машині, ні у водоймищі. Багажник машини було відкрито, а в ньому ми знайшли гаманець Стаса. Ось такі пироги.

- Тобто Стас був у багажнику, виходить? Але тіла нема. Можливо, Стас живий! Але тоді де він? - Фролов видав свою версію і замовк, задумливо дивлячись у вікно. -  Що там відбувається??

- Лягайте!! - Разом з криком Мишки, пролунала автоматна черга. Пострілами розбило вікно в моєму кабінеті та рознесло комп'ютер на столі.

Судячи з криків моєї секретарки, приймальний теж завдано шкоди. Вибігаю з кабінету.

- Світлано Володимирівно, Ви цілі?

- Я в порядку. Олексію Олександровичу, що відбувається??

- Кулі літають, сьогодні низько, до дощу, мабуть. - Намагаюся пожартувати, щоб заспокоїти свою не молоду секретарку.

Тим часом Фролов із Сивим вибігли з офісу. Водія Сивого було вбито. Охоронець на вході до офісу – поранений. Фролов хотів було рвонути за машиною нападників, але Сивий зупинив його.

- Я цим сам займуся. Нічого не чіпайте тут. Я вже викликав криміналістів та швидку.

Ісматов підбирається все ближче. Хоча, ближче вже нема куди. На цей раз цілилися в мене. Чи не звикати, але все одно неприємно. Та й могли постраждати близькі мені люди! З цим треба щось робити та швидше.

- Мишко, поїдемо, прокотимося, поки Сивий зайнятий?

- Далеко?

- Давай, спочатку, заїдемо до клініки, де Лейлу тримають.

- Не думаю, що це щось дасть. Але спробувати можна.

- Давай три машини з хлопцями приготуй і виходимо через чорний хід.

- Йо-хо-хо! Будуть веселощі!

– Сподіваюся, що обійдеться.

До чорного ходу підкочують три чорні джипи з тонованим склом. Завантажуємося з Мишком в один з них. Там вже двоє хлопців Фролова із калашами.

- Поїхали! – Мишко по рації повідомляє адресу та маршрут. Сподіваюся, я ухвалив правильне рішення. Не хочу кровопролиття, але його не уникнути, якщо не вдасться поговорити з Лейлою.

Щойно встигаємо від'їхати від офісу, дзвонить телефон Фролова.

- Алло! Що? - Мишко змінюється в обличчі. - Їдемо! Десять хвилин! - І, звертаючись до водія. - Роман, розвертайся, і жени на Полуничну, 17.

Це ж адреса клініки, де Мар'яна працює! Якого біса там твориться???

- Льоха… Люди Ісматова забрали Мар'яну…