Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Вівторок

Олексій

У всьому цьому є лише один плюс – я виспався.

- Мишко, що за відео ти мені скидаєш? Тобі нудно, вже все порозгрібав? Я думав там щось цінне, посеред робочого дня дивився. Наших машин у кадрі немає. А те, що якийсь дурень ледь від стовпа ухилився, то гуму нехай поміняє. Але вирулив звичайно хвацько, не сперечаюся. Але, Мишко, увечері такі відео йшли! Повторюю по складах: у-ве-че-рі.

- Ти до машини придивись уважніше.

- Та що мені її розглядати? Сріблястий форд, не молоденький, крило пом'ято... Мар'яна?! Якого вона викаблучується! Відбій, Мишко. Зараз я їй мозки вправлю.

- Мар'яно!! Ти чому гуму не змінила і носишся слизькою дорогою, як сайгак по горах?

- І тобі привіт, Льошо, - її спокійний голос трохи мене охолодив. А якщо запитає, звідки я знаю? І що я скажу? Що мої охоронці за нею стежать? Так, думай, де відео записано було? Може сказати, що в інеті натрапив?

- Про що мова взагалі?

- Ти гуму на машині змінила?

- А тобі яке діло?

- Я занепокоєний.

- Що там, у вас, в айтівця, багато часу вільного? Система завантажується? - Мар'янка реготнула. - Ось поки що перезавантажується - йди пограй. А у мене робота. Вибач.

Гудки в трубці красномовно сповістили мене про закінчення розмови. Добре хоч не спитала звідки я знаю про гуму. Вхідний дзвінок. Мар'яно! Дідько, наврочив.

- А звідки, власне, про гуму знаєш? Слідкуєш за мною?

- Так. - Ну що ж, брехати сенсу немає, хоч і правду говорити схоже вже пізно. Але з правдою легше надалі буде, мабуть.

- І ти так спокійно про це кажеш? І взагалі, з якою метою?

– Я переживаю за тебе.

- За мене чи за... мм... можливі наслідки?

– Мар'яно! – Я вирішив проігнорувати її питання. - Давай не будемо сваритися. Просто поміняй гуму на зимову та все.

- На вихідні зроблю, задоволений? Зараз немає часу.

- І весь тиждень будеш по ожеледиці кататися? Ти дурна чи безсмертна? - Розлютився я.

- У мене немає часу. Якщо такий дбайливий – приїжджай та віджени машину на шиномонтаж сам!!

- Добре! Я надішлю людей!

- Ні, дорогий! Це так не працює! Або сам віджени, або свою турботу засунь сам знаєш куди.

- Мар'яно, у мене справді немає часу.

- Ось і в мене також. Дивно, правда? Не один ти буваєш зайнятий. Вибач, мені треба працювати.

Боже, чорт мене смикнув з нею зв'язатися.

Знову набрав Мар'яну.

- Гума де зимова?

- У багажнику.

- Я буду через годину. Відбій.

– Світлано Володимирівно! – Викликаю секретарку по селектору.

- Так, Олексію Олександровичу!

- Зателефонуйте, будь ласка, на шиномонтаж на Квіткову, та попередьте, що я приїду перевзути машину о 12-й.

– Яку?

- Форд Фієста.

Мар'яна

Причепився як банний лист із цією гумою. Він що думає, я зовсім дурна? Ну, немає часу! Фізично не можу зараз потрапити на шиномонтаж. І я акуратно їжджу. До суботи потерпить.

Знову дзвонить. Та що таке.

Він що серйозно сам вирішив відігнати мою машинку на шиномонтаж?

От не віриться щось… Гаразд, побачимо. Напевно, приїде знову з купою народу, демонстративно візьме ключі й потім комусь доручить зі своїх.

 А дядько лисого я йому дозволю! Чи сам, чи ніяк! Легко бути дбайливим чужими руками.

Ну що година минула. Упс, дзвінок. Пунктуальний! Поки причепитися нема до чого.

Один приїхав! Сам за кермом. Хмм... Вразив...

- Вітаю! Олексію, як Вас по батюшці?

- Олександрович ...

- Здрастуйте Олексію Олександровичу!

- Чого раптом так офіційно? Чи не пізно?

- Не пізно? Ви натякаєте на нашу ніч у клубі чи вчорашнє рандеву?

- Або на те, що нами було до того... Мм..? Мар'яна…

– Ось ключі. Покришки у багажнику.

Олексій

Сунула ключі від машини та втекла. Мда… Олексію Олександровичу! Офіційно як! Ну що ж, Олексію Олександровичу, помилки треба виправляти. Як мінімум відпрацьовувати.

Уявляю пики моїх хлопців коли я на цьому приїду. Подумають, що у покер бажання програв. Ну і нехай. Правда гірше…

- Хлопці! Перевзуйте це диво заокеанської техніки, будь ласка! У мене менше ніж година. І кави своєї фірмової налийте, не скупіться тільки як минулого разу.

- За Ваші гроші – будь-яка примха! А той, що каву зажалив, він новенький був. А ви на бал-маскарад зібралися? – Хлопці обступили Мар'янкін форд.

- Смішно. Зацінив. Пальцем у неї не тикайте тільки! І помийте. І салон також.

- Буде зроблено у найкращому вигляді!

Я і не сумнівався. Взяв планшет, каву, і доки хлопці займалися машиною, трохи попрацював.

Мар'яна

Таки сам приїхав. Переживає. Зараз він знову став тим Льошкою… Тим, найкращим… Найкращим, найдбайливішим… Начебто й не було тієї ночі… А може все забути й почати спочатку?

Хто там під'їхав? Льошка повернувся! Похмурий якийсь. Щось не так із моєю машинкою? Скоріше за все соромно йому на такий їздити. Сам винен! Дивись який пан, у фірмовому пальті.

- Ось, приймай апарат!

- Скільки з мене? - Даремно я ляпнула. Смикнувся наче я його вдарила.

- Знущаєшся? - Підтис губи й очі потемніли. Як же я люблю його!

- Вибач. - Що я ще могла сказати? У його присутності я весь час гублюся. Ось і тоді у клубі. Якби я не оніміла як русалонька, все інакше сталося б напевно.

- Тримай ключі. Мені на роботу час. Ввечері зателефоную.

Зателефонує? Пішов швидко, щоб нічого не встигла відповісти?

Вечір! Коли ти вже прийдеш!