Нотатки Мальте Лаурідса Бріґе - Райнер Марія Рільке

балу. А для народження підстав було чимало, і сила й натиск в люті цій волали, як хліба і вина, любові вщерть, і скарг любовних повно у порталах. В битті курантів ще життя тривало, а в баштах, що від зречень не упали, вже не росло, бо наставала смерть. Бог у середньовіччі
В кожнім накопичувавсь він сам, і від нього ждали суду й ладу; ніби гирі, почепили радо, тільки б не вознісся в небеса, тягарі соборів кафедральних. І йому належало тепер цифрами опікуватись справно, мов годинник, вміючи найперш знак подати для роботи й сну. Раптом він не витримав, повстав, і громада злякана була, і німіли боязкі вуста, бо здолав неволю навісну, втік, лишив порожній циферблат. Париж, між 19 і 23 липня 1907 Пантера

Im Jardin des Plantes. Paris[96]

Є погляд її втомлений, він ковза по пруттю металевім день у день. Прутів, здається, тисяча, що зовсім закрили світ, його нема ніде. Гнучкий і сильний крок в підлогу туго, — вертись в тісному колі як завжди, — мов танець сили, що в нутрі нуртує і більшу волю змушує: сиди. Завісу часом зсовують зіниці. Тоді углиб лиш образ долина, і тоне він у тіла тиші ницій, і в серці гасне, як луна. Париж, наприкінці 1902/1903 Дитинство
Приходить думка, і не одному, погодитись з наявністю утрати, дитинства пополудні вже не ждати, не вернеться воно — але чому? Нагадує про себе: в дощ, можливо, не більше, аніж треба знати нам; і зустрічі, що в них були щасливі, ніколи не продовжаться сповна. Нічого ж і не сталося; лише звичайна річ та, може, звір химерний: були там і олюднені, і смертні, а ролей, вражень, образів ущерть. Самотнє — кожне з нас, пастух немов, що далечінь йому лягла на долю, вигукує себе в годину та в сльоту й як нитка довжелезна, що поволі в картинок низку всилена оту, в котрих нам довго плутатися знов. Поет
Прудко, часе мій, одлітаєш. Змахом крил уражаєш мене. Що ж я маю робити з устами? з ніччю темною? з білим днем? Ніде жити у ріднім краю,