Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А - Айн Ренд
«Ні», — думала вона, сподіваючись Джимового запитання. Марно було б навіть пробувати пояснити, з чого вона сміялась, він не зможе цього зрозуміти.
Але Джим і так не запитав. Натомість він зсутулився і — викликаючи у Даґні жах своїми недоречними словами (якщо не розумів, про що говорить) або словами потворними (якщо розумів), мовив:
— Даґні, я твій брат…
Вона змусила себе підвестись, хоч м’язи її заніміли, ніби убивця цілився їй в обличчя пістолетом.
— Даґні, — м’яко, гугняво, монотонно заскиглив він, наче жебрак, — я хочу бути президентом залізниці. Хочу! Чому мої бажання не можуть здійснюватись так, як завжди здійснюються твої? Чому я не маю права справджувати своїх жадань так, як ти завжди справджуєш власні? Чому ти повинна бути щасливою, поки я страждаю? О, так, світ належить тобі, бо тобі дістався розум, щоб ним керувати. То чому ж ти допускаєш існування страждань у своєму світі? Проголошуєш існування щастя, а сама прирікаєш мене на розчарування. Невже я не маю права вимагати тієї форми щастя, якої хотів би? Хіба це не те, що ти мені завинила? Хіба я не твій брат?
Його погляд був схожий на ліхтарик злодюжки — він вишуковував на її обличчі натяки на жалість. Але все, що йому вдалось розгледіти, — це відразу.
— Моє страждання — це твій гріх! Це твоє моральне падіння! Я твій брат, ось чому я — на твоїй відповідальності, але тобі не вдалось задовольнити моїх бажань, тому ти й винна! Саме так говорили всі моральні лідери багато століть поспіль — хто ти така, щоб їм заперечувати? Ти так собою пишаєшся, думаєш, що ти чиста й хороша, але ти не можеш бути хорошою, поки я нещасний. Моя жалюгідність — це міра твого гріха. Моє вдоволення — міра твоїх чеснот. Мені подобається цей світ, сьогоднішній світ, він дозволяє мені користуватись своєю часткою влади, дозволяє відчувати себе важливим. Зроби так, щоб цей світ працював на мене! Зроби щось! Звідки мені знати, що саме? Це твоя проблема і твій обов’язок! Ти володієш привілеєм сили, але я — я маю право слабкості! Це — моральний абсолют! Невже ти цього не знаєш? Не знаєш? Не знаєш?
Тепер його погляд скидався на стиснуті пальці людини, що зависла над проваллям, нестямно хапаючись за найменшу тріщину сумніву, але зслизаючи з чистої, лискучої кам’яної поверхні її обличчя.
— Негідник, — рівним тоном, без натяку на емоції (адже ці слова не були звернені до людської істоти) сказала Даґні.
Їй здалось, що вона побачила, як її брат падає у провалля. Незважаючи навіть на те, що розгледіти щось на його обличчі було неможливо, не враховуючи виразу шахрая, чий фокус не спрацював.
Не було приводу відчувати глибшу відразу, ніж зазвичай, подумала Даґні. Її брат всього лише озвучив речі, які проповідувалися всюди, які можна було почути будь-де, які всі приймали. Але це вірування зазвичай викладалося від третьої особи, натомість Джим виявив нахабство, говорячи від першої.
Даґні міркувала, чи ті люди, які приймали вчення про самопожертву, здатні були зрозуміти сенс власних слів і дій.
Вона обернулася, щоб піти геть.
— Ні! Ні! Зажди! — закричав він, зриваючись на ноги і кидаючи погляд на годинника. — Саме настав час! Зараз почнеться особливий випуск новин — я хочу, щоб ти його почула!
Даґні зупинилася, їй стало цікаво.
Він увімкнув радіо, відкрито дивлячись у її обличчя — пильно, майже нахабно. В очах проглядався страх і якесь розпусне очікування.
— Пані та панове! — різко пробився до приміщення голос радіоведучого. В ньому вчувалась панічна нотка. — Щойно до нас із Сантьяґо в Чилі дійшли приголомшливі новини!
Вона побачила, як смикнулась братова голова, помітила раптову тривожність у тому, як збентежено він насупився, наче щось у словах або в голосі не збігалось з його очікуваннями.
— Сьогодні о десятій годині ранку було скликано спеціальне засідання законодавчого органу Народної Республіки Чилі, щоб схвалити закон першорядного значення, який стосується населення Чилі, Аргентини й інших Народних Республік Південної Америки. Відповідно до прорахованої політики сеньйора Раміреза, нового очільника Чилійської Республіки, який прийшов до влади з гаслом: «Людина — сторож братові своєму», законодавчий орган повинен був націоналізувати чилійське майно компанії «Мідь д’Анконій», відкриваючи таким чином шлях для Народної Республіки Аргентина до націоналізації решти майна д’Анконії по всьому світу. Однак ця інформація була відома лише кільком найбільшим лідерам обох держав. Справа утримувалась у таємниці з метою уникнення дебатів та реакційної опозиції.
Конфіскація багатомільярдної компанії «Мідь д’Анконій» повинна була стати надзвичайно щедрим сюрпризом для всієї країни.
Щойно настала десята година; тієї самої миті, коли голова Ради ударив молотком по трибуні, відкриваючи засідання, зала здригнулась від жахливого вибуху (наче спричиненого ударом молотка), а з вікон повилітало скло. Вибух стався в порту, за кілька вулиць звідти, і коли законодавці кинулися до вікон, то побачили стовп полум’я там, де раніше височіли знайомі обриси доків компанії «Мідь д’Анконій». Доки розлетілися на найдрібніші уламки.
Голова запобіг паніці й закликав присутніх до порядку. Акт про націоналізацію було зачитано вголос під звучання сирен та віддалені крики. Цього сірого ранку небо затягнуло темними дощовими хмарами. Вибухом вивело з ладу електричний передавач, у залі було темно, тому зібрання голосувало за допомогою запалених свічок, поки над головами присутніх під високою склепінчастою стелею мерехтіли червоні відблиски пожежі.
Але набагато більший шок довелось пережити трохи згодом, коли законодавці повторно скликали всіх до зали, щоб квапливо повідомити добрі новини про те, що компанія «Мідь д’Анконій» тепер належить народу. Поки вони голосували, з найвіддаленіших і найближчих точок Землі почали надходити повідомлення про те, що у всьому світі не залишилося більше майна «Міді д’Анконій». Пані та панове, ніде нічого не залишилося.
Рівно о десятій годині сталось якесь пекельне диво: на всій Землі, від Чилі до Сіаму, від Іспанії до Поттсвілля у Монтані одночасно вибухнули всі об’єкти, що належали корпорації «Мідь д’Анконій» — і зникли безслідно.
О дев’ятій ранку всім робітникам д’Анконії
