Місячний камінь - Вилки Коллінз

— Вибачте, що я втручаюсь у ваші думки, — сказала я містерові Бреффу, який нічого не підозрював. — Але є підстави зробити ще одне припущення, яке поки що не спало вам на думку.

— Можливо, міс Клак. Чесно кажучи, мені більше нічого не спадало на думку.

— Раніше ніж я мала щастя переконати вас, сер, у невинності містера Еблуайта, ви згадали, як один з приводів підозрювати його, той факт, що він був у будинку під час пропажі алмаза. Дозвольте мені нагадати вам, що містер Френклін Блек також був у будинку під час пропажі алмаза.

Старий грішник відійшов від вікна, сів на стілець навпроти мене і пильно подивився на мене з жорстокою, недоброю посмішкою.

— Ви не такий уже хороший юрист, міс Клак, як я думав, — зауважив він, замислившись, — ви не вмієте вчасно зупинитися.

— Боюсь, що я не розумію вас, містере Брефф, — скромно відповіла я.

— Так не можна, міс Клак, — не можна так думати, слово честі. Ви ж добре знаєте, що містер Френклін Блек — мій улюбленець. Але це нічого не значить. Я гляну на справу з вашої точки зору, поки ви встигнете накинутись на мене. Ви маєте цілковиту рацію, міс. Я підозрював містера Еблуайта на підставі причин, які дають право підозрювати також і містера Блека. Дуже добре, будемо підозрювати обох. Припустимо, що за своїм характером він здатний вкрасти Місячний камінь. Єдине питання полягає в тому, чи був він заінтересований у цьому.

— Борги містера Френкліна Блека, — зауважила я, — відомі всій родині.

— А борги містера Еблуайта ще невеликі. Цілком вірно. Але тут виникають два ускладнення у вашій теорії, міс Клак. Я керую справами Френкліна Блека, і дозвольте, будь ласка, зауважити вам, що більшість його кредиторів (знаючи, що його батько — багата людина) цілком задоволена ростом процентів на його борги і спокійно жде повернення своїх грошей. Це перше, досить-таки сильне ускладнення. Можна вказати й інше, ще сильніше. Я знаю від самої леді Веріндер, що її дочка була готова вийти заміж за Френкліна Блека ще до того, як цей триклятий індійський алмаз зник з їхнього будинку. Вона то подавала йому надію, то відштовхувала його з кокетством юної дівчини. Але вона призналась матері, що любить свого кузена Френкліна, а мати довірила цю таємницю кузенові Френкліну. Ось у якому стані він був, міс Клак, з кредиторами, котрі ладні були ждати, і з перспективою одружитися з багатою спадкоємницею. Вважайте його після цього негідником, але скажіть мені, будь ласка, навіщо йому було брати Місячний камінь?

— Людське серце — глибока таємниця, — відповіла я. — Хто дістанеться до його глибини?

— Інакше кажучи, пані, хоч він не мав ніякої рації красти алмаз, він усе-таки взяв його внаслідок розбещеності своєї натури? Дуже добре. Нехай буде так… На якого ж чорта…

— Прошу пробачення, містере Брефф. Якщо ви так будете згадувати чорта, я змушена буду залишити кімнату.

— Вибачте, міс Клак. Надалі буду обачнішим у своїх висловах. Я хочу тільки запитати вас ось про що. Чому — якщо припустити, що алмаз украв Френклін Блек, — чому він робить себе найпомітнішою особою в будинку, старається відшукати пропажу? Ви можете відповісти, що він хитро намагався відвернути підозру від себе. А я вам скажу, що йому не треба було відвертати підозри, бо його ніхто не підозрював. Спочатку він краде Місячний камінь, не маючи ніяких підстав для цього, — лише через природну зіпсованість, а потім відіграє першу роль у розшуках краденого алмаза, роль, яка йому зовсім не потрібна і через яку була смертельно ображена молода дівчина, що, коли б не це, вийшла б за нього заміж. Ось яке безглузде твердження, до якого ви неминуче прийдете, якщо спробуєте зв'язати пропажу Місячного каменя з Френкліном Блеком. Ні, ні, міс Клак! Після нашого сьогоднішнього обміну думок з вами справді можна зайти у безвихідь. Невинність Речел (як відомо про це її матері й мені) — поза всяким сумнівом. Невинність містера Еблуайта безперечна, — інакше Речел ніколи не засвідчила б її. Невинність Френкліна Блека, як ви щойно бачили, незаперечна сама по собі. З одного боку, ми всі морально впевнені в цьому. З другого боку, ми також упевнені, що хтось привіз Місячний камінь у Лондон і що алмаз таємно знаходиться в цю хвилину або у містера Люкера, або в його банкіра. Яка користь із моєї досвідченості, яка користь з будь-чиєї досвідченості в даній справі? Вона заводить у безвихідь мене; вона заводить у безвихідь усіх нас.

Ні, не всіх. Вона не збила з пантелику сищика Каффа. Я вже хотіла сказати про це з усією можливою лагідністю і всім необхідним протестом проти припущення, ніби я бажаю заплямувати Речел, як увійшов слуга сказати, що лікарі поїхали і моя тітонька жде нас.

Це припинило нашу суперечку. Містер Брефф, трохи втомлений нашою розмовою, зібрав свої папери. Я взяла свій мішок з дорогоцінними книжками, почуваючи, що могла б продовжити нашу розмову ще на кілька годин. Ми ввійшли мовчки до кімнати леді Веріндер.

Дозвольте мені додати тут, перш ніж моя розповідь перейде до інших подій, що я не описала, до чого ми домовилися із стряпчим, не маючи певної точки зору на цю тему. Мені наказано в розповідь про разючу історію Місячного каменя включити не тільки зображення напряму, якого набирає підозра, але й імена людей, на яких вона падає в той час, коли, як вважали, індійський алмаз був у Лондоні. Звіт про мою розмову в бібліотеці з містером Бреффом, як мені здається, точно відповідає цим умовам. Я мушу також сказати, що моя грішна натура знов узяла гору наді мною. Смиренно признаючись у цьому, я беру гору над своєю грішною натурою. Отже, моральна рівновага відновлюється; духовна атмосфера знову очищається. Дорогі друзі, ми можемо продовжувати.