Місячний камінь - Вилки Коллінз

Не можна було гаяти жодної хвилини. Годинник на каміні показав мені, що я ледве встигну збігати додому, запастись першою серією відібраних книжок (скажімо, лише дюжиною) і повернутися вчасно, щоб зустріти стряпчого й бути свідком підписання духівниці леді Веріндер. Пообіцявши обов'язково повернутись до п'ятої години, я поспішила виконувати мою благодійну справу.

Коли йдеться про мої власні інтереси, я скромно задовольняюсь місцем в омнібусі. Дозвольте переконати вас у моїй відданості інтересам тітоньки тим, що на цей раз я вирішила розоритись — узяла кеб.

Приїхавши додому, я відібрала і зробила позначки в книжках першої серії для читання й повернулась на Монтег'ю-сквер з дюжиною книг у дорожному мішку, подібних до яких, я цілком певна, не знайдете в літературі жодної країни Європи. Я заплатила кучерові тільки те, що він заробив. Він узяв гроші, проклинаючи мене, а я негайно вручила йому один з моїх трактатів. Коли б я приставила пістолет йому до лоба, цей негідник не виявив би більшого переляку. Він скочив на передок і з нечестивими вигуками невдоволення чимдуж погнав коней. І зовсім даремно, — можу з радістю доповісти вам, що я таки встигла посіяти добре насіння всупереч його волі, кинувши другий трактат у вікно його кеба.

На моє велике задоволення, двері відчинила не служниця в чепчику із стрічками, а лакей, який доповів мені, що приїхав лікар і сидить, замкнувшись із леді Веріндер. Містер Брефф, адвокат, також приїхав хвилину тому і жде в бібліотеці. Мене провели в бібліотеку і попросили почекати.

Містер Брефф здивовано подивився на мене. Він — сімейний адвокат, і ми не раз зустрічалися з ним раніше. Я з жалем мушу сказати, що він постарів і посивів, займаючись своїми мирськими справами. В ділові свої години ця людина була обраним пророком Закону й Мамони, а в вільні години була здатна прочитати роман і розрізати брошуру.

— Ви приїхали сюди жити, міс Клак? — запитав він, угледівши мій мішок.

Сказати йому, що лежало в моєму дорогоцінному мішку, означало б просто викликати зливу нечестивих слів. Я принизила себе до його рівня і призналась, у якій справі прибула сюди.

— А! Ну, що ж, міс Клак, ви можете бути свідком. Вам уже понад двадцять років. До того ж ви не маєте найменшого грошового інтересу в духівниці леді Веріндер.

Найменшого грошового інтересу в духівниці леді Веріндер! О, з якою вдячністю я почула все це! Коли б моя тітонька, яка має тисячі, та згадала й мене, бідну, для якої навіть п'ять фунтів багато важать, і коли б моє ім'я з'явилось у духівниці в зв'язку з невеликою спадщиною, — мої вороги могли б сумніватися в причині, яка примусила мене привезти з собою відібрані скарби моєї бібліотеки і витратити мої мізерні кошти на розорюючий проїзд кебом. Але тепер у цьому не можуть сумніватися навіть найжорстокіші насмішники. Значно краще, що сталося саме так! О, напевно, напевно — краще так!

Від цих утішних думок мене відірвав голос містера Бреффа. Моя споглядальна мовчанка, здавалося, гнітила цю мирську людину і примусила її, так би мовити, проти власної волі почати зі мною розмову.

— Ну, міс Клак, які останні новини у ваших благодійних організаціях? Як поживає ваш приятель містер Годфрі Еблуайт після того, як пройдисвіти на Нортумберландській вулиці завдали йому перцю? Їй-богу, потішну історію розповідають у моєму клубі про цього благодійного джентльмена.

Я пропустила повз вуха манеру, з якою ця людина заявила, що мені вже понад двадцять років і що я не маю ніякого грошового інтересу в духівниці леді Веріндер. Але від тону, яким він натякнув на дорогого містера Годфрі, мій терпець увірвався. Вважаючи себе зобов'язаною після всього, що сталося в цей день у моїй присутності, стверджувати невинність мого чудового друга скрізь, у кого б і де б не виникали сумніви, — я відчула необхідність вважати приводом до виконання цього справедливого наміру і жалюгідний докір містера Бреффа.

— Я живу далеко від світського товариства, — сказала я, — і не маю можливості, сер, бути членом вашого клубу. Але я випадково дізналась про історію, на яку ви натякаєте, і знаю, що огиднішої брехні, ніж ця історія, ніколи ще не вигадували.

— Так, так, міс Клак, ви вірите своєму приятелеві. Цілком природно. Але містерові Годфрі Еблуайту не так легко буде переконати світ, — це не комітет благодійних дам. Факти проти нього. Він був у будинку, коли вкрали алмаз. І він був першою людиною в цьому будинку, яка поїхала в Лондон після всього. Це дуже негарні обставини, пані, якщо подивитись на них з точки зору останніх подій.

Я знаю, що повинна була зупинити його раніше, ніж він говоритиме далі. Мені треба було сказати, що він говорить, не знаючи про свідчення невинності містера Годфрі, видане йому єдиною особою, котра була безперечно досить компетентною, щоб говорити про це, — вона прекрасно знала справу. На жаль, спокуса довести стряпчого до необхідності усвідомити свою неправоту була значно сильнішою для мене. Удавши з себе вельми наївну людину, я спитала його, що він має на увазі під «останніми подіями».

— Під останніми подіями, міс Клак, я маю на увазі події, до яких причетні індуси, — почав містер Брефф, дедалі більше беручи наді мною, бідолашною, гору, в міру того як він говорив. — Що роблять індуси після того, як їх випустили з фрізінголлської тюрми? Вони відправляються в Лондон і стежать за містером Люкером. Що ж каже містер Люкер, коли він уперше звертається до судді за захистом? За його словами, він підозрює одного зі своїх працівників — також чужоземця — у змові з індусами. Чи ж може бути ясніший доказ, що ті негідники знайшли собі співучасника серед осіб, котрі працювали в містера Люкера і знали, що Місячний камінь знаходиться в домі містера Люкера? Дуже добре. А що ж далі? Містер Люкер занепокоєний