Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А - Айн Ренд
Згодом Джеймса не засмутила думка про те, що він володів бездушним тілом, яке не опиралось і не відповідало йому взаємністю. Адже він хотів володіти не жінкою. Він не здійснив акту святкування життя, акту, якого так прагнув. То був акт святкування торжества неспроможності.
Шеріл відчинила двері й прослизнула до помешкання тихо, майже потайки, наче сподіваючись, що її не помітять — або що й сама не помітить цього місця, своєї домівки. На зворотному шляху її підтримувало відчуття присутності Даґні, її світу, але коли вона увійшла до власного дому, стіни заковтнули її, і вона опинилась у задушливій атмосфері пастки.
У помешканні було тихо. Передпокій перетинав трикутник світла з ледь відчинених дверей. Шеріл механічно потягнула себе в напрямку власної кімнати. І раптом зупинилася.
Прочинені двері вели до Джимового кабінету. Там, на освітленій смужці килима Шеріл побачила жіночий капелюшок. Пір’їна слабко погойдувалася від протягу.
Шеріл зробила крок уперед. Кімната була порожня. Вона побачила дві склянки: одну на столі, іншу — на підлозі, й жіночу сумочку на сидінні м’якого крісла. Шеріл остовпіло стояла, аж поки не почула здушене бурмотіння двох голосів за дверима Джимової спальні. Вона не могла розрізнити слів, лише інтонації: Джимів голос лунав роздратовано, голос жінки — сповнений презирства.
Наступної миті Шеріл опинилась у себе в кімнаті, нестямно намагаючись зачинити двері. Її загнало туди сліпе прагнення втекти, наче це вона повинна була ховатися, втікати від огидної ймовірності, що її помітять після того, як вона помітила їх. Паніка клекотала в ній відразою, жалем, збентеженням, духовною невинністю, яка сахається, отримавши неспростовні докази чийогось зла.
Вона стояла посеред кімнати, нездатна зрозуміти, що їй робити далі. Потім її коліна м’яко підігнулись, і Шеріл опустилася на підлогу. Так вона і сиділа, втупившись у килим і тремтячи.
Вона не відчувала ні ревнощів, ні обурення, а тільки порожній жах зустрічі з гротескним безглуздям. Бачила, що ні їхній шлюб, ні Джимова любов до неї, ні його наполягання тримати її при собі, ні його хіть до іншої жінки, ні ця безпричинна зрада не мали жодного значення, що у всіх цих обставинах не було навіть натяку на сенс, і не було можливості отримати пояснення. Шеріл завжди думала, що зло має причину, що воно є засобом для певної мети. Зараз же вона бачила зло, яке коїлось заради самого зла.
Вона не знала, скільки так сиділа. Аж нарешті почула їхні кроки і голоси, потім звук вхідних дверей, що зачинялися. Шеріл підвелась, не маючи на думці жодної мети, просто під’юджена якимось інстинктом з минулого, наче діючи у порожнечі, де чесність була недоречна, — та дівчина не вміла поводитись інакше.
Вона зустріла Джима в передпокої. Кілька секунд вони дивились одне на одного, ніби не вірячи своїм очам.
— Коли ти повернулася? — вигукнув він. — Ти вже давно вдома?
— Не знаю…
Він дивився на неї.
— Що з тобою таке?
— Джиме, я… — вона завагалась, а потім здалась і махнула рукою в напрямку його спальні. — Джиме, я знаю.
— Що ти знаєш?
— Що ти був там… з жінкою.
Його першим поривом було заштовхнути її до кабінету і зачинити двері, наче для того, щоб сховати їх обох, хоч він і не знав, від кого. Невизнана лють кипіла в його свідомості, він був готовий водночас втекти і вибухнути, і все разом перетворилося на гнівне усвідомлення, що ця його дрібна дружина наважилася вкрасти в нього тріумф. І він не збирався віддати їй свою нову насолоду.
— Так і є! — закричав він. — То й що? Що ти робитимеш?
Вона дивилася на нього ошелешено.
— Так і є! Я був там з жінкою! Я зробив це, бо мені захотілося! Думаєш, ти налякаєш мене своїми зойками, поглядами, своїми слинявими чеснотами?
Джеймс клацнув пальцями.
— Ось чим для мене є твоя думка! Чхати я хотів на твою думку! Затям це!
Її біле безборонне обличчя ввігнало його в гострий стан насолоди. Насолоди від відчуття, що його слова — це вибухи, що спотворюють людські лиця.
— Думаєш, ти змусиш мене ховатися? Я не хочу більше прикидатися заради твого доброчесного задоволення! Та хто ти в біса така, дешева невидимко? Я робитиму те, що мені заманеться, а ти триматимеш свого рота на замку і виконуватимеш на публіці відповідні трюки, як це роблять усі, й не вказуй мені, як я повинен поводитись у своєму власному домі. Ніхто не залишається доброчесним у власному домі, всі ці вистави тільки для товариства! Але ти хочеш, щоб я був таким насправді. Насправді, клята дурепо! Краще тобі чимшвидше підрости!
Викрикуючи це все, він бачив навпроти не її обличчя, а обличчя чоловіка, якого він хотів би, але ніяк не міг відокремити від того, що зробив цього вечора. Але Шеріл завжди залишалась у його очах захисницею, шанувальницею, агентом цього чоловіка. Через це він з нею одружився, тому тепер вона нарешті може виконувати свою роль. І Джеймс закричав:
— А знаєш, хто ця жінка, з якою я переспав? Це…
— Ні! — закричала вона. — Джиме! Я не хочу цього знати!
— Це була місіс Ріарден! Місіс Генк Ріарден!
Вона відступила назад. Джим відчув короткий спалах жаху, адже Шеріл дивилася на нього так, наче бачила щось таке, чого він сам не хотів помічати. Мертвим голосом, невідповідність якого полягала в його буденному звучанні, вона запитала:
— Гадаю, ти тепер захочеш зі мною розлучитися?
Він вибухнув реготом.
— Яка ж ти дурна! Ти досі цього чекаєш! Досі хочеш великої та чистої любові. Я і думати не збираюся про розлучення — і не уявляй, що я дозволю тобі зі мною розлучитися. Думаєш, що це так важливо? Слухай, ідіотко, немає такого чоловіка, який би не спав з іншою жінкою, і немає дружини, яка би про це не знала, але вони про це мовчать. Я спатиму, з ким забажаю, а ти йди собі й роби те саме, як решта сучок, і просто тримай рот на припоні!
Її очі засвітилися раптом неймовірним світлом суворого, незатьмареного, нечутливого, майже нелюдського розуму.
— Джиме, якби я могла так чинити, ти б
