Місячний камінь - Вилки Коллінз

— Якби в мене був час, міледі, — відповів він, — я волів би зробити своє донесення в письмовій формі, а не усно. Але якщо продовжувати це слідство, то не можна витрачати час на письмові донесення. Я готовий негайно приступити до справи. Мені буде надзвичайно важко говорити, а вам слухати…

Тут моя пані знову спинила його.

— Можливо, буде не так важко і для вас, і для мого доброго слуги й друга, — сказала вона, — якщо я подам приклад і почну сміливо говорити зі свого боку. Ви підозрюєте, що міс Веріндер обдурює нас усіх, сховавши алмаз для якоїсь своєї мети, чи не так?

— Цілком вірно, міледі.

— Дуже добре. Тепер перш ніж ви почнете, я повинна сказати вам як мати міс Веріндер, що вона абсолютно нездатна зробити те, в чому ви її запідозрюєте. Ви взнали її характер всього лише два дні тому, а я знаю її характер з дня її народження. Висловлюйте які завгодно підозріння щодо неї, — ви цим не можете образити мене. Я наперед упевнена в тому, що при всій вашій досвідченості, цього разу обставини навели вас на неправильний слід. Пам'ятайте, я не маю ніяких таємних відомостей: донька моя не розповідала мені абсолютно ніяких секретів, так само як і вам. Причина, що змушує мене говорити з такою впевненістю, як я вже вам сказала, одна: я знаю свою дитину.

Вона обернулась до мене і простягнула мені руку. Я мовчки поцілував її.

— Можете вести далі, — промовила міледі, знову звертаючись до детектива, як завжди, спокійно.

Сержант Кафф вклонився. Слова моєї пані справили на нього тільки одне враження: його довгасте з гострими рисами обличчя стало на мить лагідніше, наче він жалів її. Що ж до його переконань, було ясно, що вона не захитала їх ні на йоту. Він умостився зручніше на стільці й повів свою підлу атаку на репутацію міс Речел у таких виразах:

— Я повинен просити вашу милість, — сказав він, — подивитись на цю справу з моєї точки зору так само прямо, як ви дивитеся зі своєї. Будь ласка, уявіть собі, що ви приїхали сюди в моїй ролі і з моєю досвідченістю, і дозвольте нагадати вам коротко, в чому ця досвідченість полягає.

Моя пані нахилила голову на знак згоди. Сищик продовжував:

— За останні двадцять років мене часто запрошували в делікатних сімейних справах як повіреного. Єдиний результат моєї практики в таких питаннях, — результат, який має відношення до даної справи, — можна пояснити двома словами. Мені відомо, що молоді панночки, знатні й багаті, часто мають секретні борги, про які вони не сміють признатися найближчим родичам і друзям. Іноді причиною цих боргів бувають модистка і ювелір. А іноді гроші потрібні для цілей, яких я в даному разі не підозрюю і не хочу шокувати вас згадкою про них. Отож запам'ятайте, міледі, сказане мною; а тепер давайте розглянемо, як події в цьому домі змусили мене згадати свій старий досвід, — хотів я цього чи ні.

Він замислився на хвилину, а потім продовжував зі страшною ясністю, яка змушувала нас розуміти його, з жорстокою справедливістю, яка не щадила нікого:

— Першу інформацію про пропажу Місячного каменя я одержав від інспектора Сігрева. Я переконався в його цілковитій нездатності впоратися з цією справою. Єдине, що здалося мені в його словах гідним уваги, то це те, що міс Веріндер відмовилась відповідати на його запитання й розмовляла з ним надзвичайно брутально й презирливо. Це було дивно, але я приписав це якій-небудь безтактності інспектора, що, можливо, образив молоду дівчину. Запам'ятавши цю деталь, я сам, без сторонньої допомоги, зайнявся справою. Моє розслідування закінчилось, як вам відомо, відкриттям плями на дверях; із свідчень містера Френкліна Блека ясно, що між цією плямою і пропажею алмаза існує безпосередній зв'язок. Досі я підозрював, що Місячний камінь було викрадено і що злодієм виявився, напевно, хтось із слуг. Дуже добре. Що ж трапилось на даному етапі слідства? Міс Веріндер несподівано виходить зі своєї кімнати й говорить зі мною. Я помітив у поведінці цієї молодої панночки три підозрілі обставини: міс усе ще надзвичайно схвильована, хоч після пропажі алмаза минуло більше доби; вона поводиться зі мною так само грубо, як і з інспектором Сігревом; нарешті, вона страшенно гнівається на містера Френкліна Блека. Прекрасно. Ось, кажу я сам собі, молода панночка, що втратила коштовний камінь, панночка, як говорять мені мої очі й вуха, запальної вдачі. При даному стані речей і з такою вдачею що ж вона робить? Вона виявляє незрозумілу ворожість до містера Блека, до інспектора і до мене, — інакше кажучи, саме до тих людей, які різними способами намагаються допомогти їй відшукати зниклу річ. Довівши слідство до цієї точки, міледі, я тоді, і тільки тоді, звернувся до своєї досвідченості. Ось ця досвідченість і пояснює поведінку міс Веріндер, яка до цього здавалась незрозумілою; вона наводить мене на думку про тих, інших молодих панночок, яких я знав. Ця досвідченість підказує мені, що вона має борги, про які не наважується признатись і які треба будь-що сплатити. От я й запитую себе, чи не означає пропажа алмаза тільки те, що він піде на сплату цих боргів? Такий є висновок, який моя досвідченість виводить з простих фактів. А що може заперечити проти цього ваша досвідченість, міледі?

— Тільки те, що я вже вам сказала, — відповіла моя пані. — Обставини ввели вас в оману.

Щодо мене, то я не промовив ні слова. Хтозна-як, але в моїй дурній старечій голові промайнула думка про Робінзона Крузо. Як я хотів, щоб цієї ж хвилини сищик Кафф опинився на безлюдному острові — один як палець, без П'ятниці і без будь-якої надії на повернення звідти! (Nota bene. Я, звичайно, добрий християнин, якщо не ставити надто великих вимог до моїх християнських почуттів. Що ж до всіх інших, то вони, на превелику мою втіху, в цьому мало чим відрізняються від мене).

Тим часом