Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Я спалю це кляте місто й камінчика не залишу.

Лука від гніву вдарив кулаком об стіл. Езра Крістелла, поглянувши на хрещеного сина, фиркнув.

— Ти віддав один порт за волю Сабін Адаму Воррену. Спалив клуб «Лотос». Вбив Арло Сілестіса. Продав металургійний завод Ісааку Хантеру. Так, він не в найкращому стані, утім, багато хто хотів ним володіти. Напад на тебе й твої порти також хтось спланував. І своїми пошуками стрільця по місту зчинив переполох. Помсту часто важко відокремити від насильницьких дій. Твої люди, Луко, діють жорстко. І мені вже надходили дзвінки від небайдужих громадян міста, щоб я утихомирив твій запал.

Лука, скривившись, поглянув з-під лоба на Крістеллу.

— Краще скажи, що тобі відомо про напад на Сабін? А не читай нотацію!

— Чому ти такий впевнений, що мені щось відомо? — розвів руками чоловік.

— Ти ж сам нещодавно говорив, що це твоє місто! — гримнув Лука.

— Хлопчику мій, не варто так говорити зі мною! — захитав головою Крістелла.

Лука, поправивши галстук, присів навпроти хрещеного батька.

— Ось так вже краще, Луко! — кивнув Крістелла. — Ти емоційний, синку, і запальний. Не варто піддаватися емоціям у такій тонкій справі.

— Хтось намагався вбити Сабін! І це для мене не тонка справа!

— Пітер Крейд? — вигнув брови Крістелла. — Не думаю. Він, звичайно, покидьок і хвацький до гарненьких молодих дівчат, але… після викрадення Сабін затаївся. Воррен старший? Можливо, і він! — знизав плечима Крістелла.

— Те, що Крейд затаївся, ще не значить, що він не міг організувати напад! — фиркнув Лука. — Джеральд Воррен не настільки божевільний, щоб організувати все. І взагалі, навіщо це йому?

— Ти, мабуть, знаєш історію про викрадення Карли Воррен? — Лука кивнув, і Езра продовжив говорити: — Лише не всі знають, що її викрали Пітер Крейд і… — Крістелла зробив паузу.

— І хто? — напружився Лука.

— Генрі Неро!

— Що? — ошелешено викрикнув Лука й опустив голову.

— Шантаж твого батька й Крейда переріс у… криваві події. Джеральд Воррен, навіть не дивлячись на загибель своєї старшої доньки, все одно продовжив із Крейдом співпрацю. Адам, його молодший син, відійшов від справ батька й зараз будує свою імперію і скуповує підприємства. А ти ще подарував йому порт.

Лука піднявся з крісла й почав міряти кроками кабінет.

— Що тобі ще відомо? 

— Кримінальну справу про викрадення та загибель Карли Воррен закрив маловідомий прокурор Вільям Блек. Це зараз він у нас велика шишка й мітить на місце федерального прокурора. У його руках правоохоронні органи. Він сірий кардинал міста. А це не потрібно ні мені, ні тобі також.

«Ось чим Блек міг шантажувати батька», — подумав Лука.

Крістелла налив у стакан віскі. Залпом випивши, додав:

— Світом правлять гроші, Луко. Гроші та брудні таємниці. Скелети в шафі є в кожного.

— Кривавий слід батька тягнеться ще й досі, навіть після його смерті. Джеральд знає, хто винний у смерті його доньки?

Крістелла знизав плечима.

— Можливо, знає, а можливо, і ні. Я з ним не в тісних стосунках.

— Все, що батько встигнув натворити в минулому, тепер переслідує не лише мене, але й Сабін також! — не стримавшись, гнівно промовив Лука. — І здається, що я йду по його стежці, залитій кров’ю. І батькові таємниці також повсюди супроводжують мене.

— Що тобі відомо про напад на Сабін?

Лука, перевівши подих, відповів:

— Поліція вилучила всі камери спостереження, які були довкола коледжу. Адвокат переглянув матеріали справи, утім… у них не йшла мова про стрільця.

— Луко, синку, ти або дурень, або твій гнів заполонив тебе настільки, що ти вже не можеш мислити! — скривився Крістелла. — У тебе є компромат на прокурора, — примружився. — Також я знаю вашу ще одну сімейну таємницю.

— Про що ти говориш? — насупився Лука.

— Колись Генрі, бувши п’яний у драбадан, про все розповів. Я зберіг його таїну. А точніше сказати, вашу. Ворог може бути ближче, ніж ти думаєш. І я не запевняю, що саме Вільям Блек став організатором нападу на Сабін. Чи навіть Джеральд Воррен! Я лише роблю припущення.

— Від твоїх припущень мені не легше! — фиркнув Лука.

— Я допоможу тобі всім, чим зможу! — запевнив Крістелла, і Лука кивнув. — А ти їдь до сестри в лікарню. Коли вона прокинеться, нехай побачить тебе, а не лікарів довкола.

Лука в супроводі охорони вийшов з офісу Крістелла у роздумах. Ставши біля автівки, дістав цигарку. Покрутивши її в руках, через кілька секунд викинув у смітник.

— Вірне рішення! — підійшовши до Луки, сказав Артур.

— Ти про цигарку чи про те, що я звернувся за допомогою до Крістелли? — примружив очі Лука.

— Про цигарку, — відповів Артур.

Лука зітхнув і поклав руки на капот.