Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Нещодавно я образила одну жінку, адже розуміла, що у відповідь вона нічого не зможе мені сказати. І знаєш що? Я пошкодувала про свої слова та зверхність. А такі сучки як ти, Пенелопо, ніколи не зрозуміють своїх помилок. Тому, — Сабін відпустила її, — якщо ще раз образиш Камілу, то матимеш справу зі мною. Зрозуміла?

Пенелопа скривилася. Її волосся було розтріпаним, а в очах палав гнів. Дівчина, схопивши підручник, з усієї сили вдарила ним по обличчю Сабін. Неро, впавши на підлогу, вдарилася чолом об стілець. В авдиторії почався галас. Тобіас підскочив і відтягнув Пенелопу від Сабі. Марта з іншими дівчатами хихотіли. Дехто вибіг з авдиторії. Сабін, витерши чоло й побачивши на пальцях кров, стиснула вуста.

— Тобіасе, відпусти її! — промовила Сабін і піднялася на ноги.

Сабін стиснула кулак і вдарила Пенелопу в обличчя. Дівчина схопилася за ніс і пригнулася. На підлогу впали кілька крапель крові.

— Ти божевільна, Неро! — зарепетувала Марта.

Сабін лише знизала плечима. Опісля інциденту та відвідування кабінету медсестри Сабін і Пенелопа сиділи в кабінеті директора Свона. Дівчата злісно поглядали одна на одну, доки директор говорив про важливість репутації найкращого коледжу міста Акройд та недопущення таких неприємних ситуацій.

— Директоре Свон, з усією повагою до вас, можна дещо сказати? — запитала Сабін.

Містер Свон кивнув. Пенелопа голосно фиркнула й, схопившись за ніс, сконфузилася у кріслі.

— Якщо вас дійсно так хвилює репутація коледжу, то вам варто звернути увагу на неприпустимість приниження студентів, які навчаються по програмі меценату. Вони також мають право отримати вищу освіту в цьому коледжі, як і я та... оця панянка! — Сабін поглянула на Пенелопу.

— Ви обидві вільні! — махнув рукою директор Свон.

Серена й Каміла чекали Сабін у коридорі. Пенелопа, задерши підборіддя, пройшла повз дівчат і зневажливим поглядом зиркнула на них.

— Зі мною все нормально! — піднявши долоні догори, промовила Сабін.

— Я б так не сказала, — побачивши її рубець на чолі, сказала Серена й обійняла подругу.

— Пробачте, дівчата. Це все трапилося через мене! — зітхнувши, промовила Каміла.

— Ти не винна! — Сабін поглянула на Камілу. — Ходімо, дівчата, в авдиторію! Навчання ніхто не скасовував.

— Я інколи думаю, що даремно погодилася на дану програму, — прошепотіла Каміла.

Сабін і Серена переглянулися.

— Не даремно, Камі! — лагідно промовила Серена. — Ти розумна дівчина. І залишився лише місяць до випуску. Невже ти здасися зараз?

— Ти завжди сідала в кінці авдиторії. Тепер сідай поряд із нами! — сказала Сабін.

— Що? — зупинившись, ахнула Каміла. — Я так не можу…

— Зможеш! — Сабін взяла під руку дівчину й, озирнувшись, підморгнула Серені.

Відчинивши двері, Сабін відпустила лікоть Каміли, і дівчата увійшли в авдиторію.

Опісля завершення всіх пар директор Свон через гучномовець повідомив, щоб всі студенти залишилися й пройшли у велику залу для зустрічі з меценатом Адамом Ворреном.

Сабін швидко закинула книги в сумку й непоміченою намагалася вийти з території коледжу. Утім, на виході була піймана директором Своном.

— Міс Неро, поспішаєте кудись?

— Мабуть, уже ні, — зітхнувши та опустивши голову, пробурмотіла Сабін.