Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Цікаві ваші думки про мене, міс Неро! — поглянувши з-під лоба на Сабін, промовив Адам.

— О, невже мої слова зачепили вас, містере Воррене?

Адам лукаво посміхнувся й повільно та прискіпливо оглянув дівчину. Сабін, не витримавши його погляду, першою відвела очі.

Адам зробив крок. Сабін відступила. Вона намагалася контролювати себе. Утім, чомусь це було занадто важко робити в його присутності. І щоки, які раптово стали рум’яними, видавали її збентеження.

Аманда, спостерігаючи за Адамом і Сабін, вигнула брови й, посміхнувшись, відвернулася.

— Гарного дня, янголе, — усміхнувшись, промовив Адам.

Сабін кивнула й, обернувшись, поглянула на Аманду. Жінка озирнулася.

— Ти мене підставила.

— Все буває перший раз! — підморгнула Аманда.

Сабін хмикнула. Провівши поглядом Воррена й Аманду, провела долонею по щоці.

— Оце так день, — пробурмотіла Сабін.

Коли вийшла Серена, Сабін взяла її під руку й дівчата попрямували на стоянку. Поряд із машинами інших студентів стояли автівки охорони Неро. Чоловіки, побачивши Сабін, озирнулися. Вона помахала їм рукою.

— Тебе підвезти? — запитала Сабін.

Серена зітхнула й захитала головою.

— Мене привозить та забирає батьків помічник Освальд. Завзятий юнак, який всіма силами хоче вислужитися перед прокурором. І він готовий, мабуть, буквально на все!

— Буквально на все? — засміялась Сабін. — О боже, моя хвора уява зіграє зі мною злий жарт!

Серена також засміялась. Побачивши Освальда, закотила очі й пробурмотіла:

— А ось і він!

— Він схожий на… завзятого юнака, який всіма силами хоче вислужитися перед прокурором, — прошепотіла Сабін.

— Не смішно, Сабі, — буркнула Серена.

— Пробач, — поплескала подругу по плечу.

Один короткий звук. Сабін відчула різкий біль, який миттєво пронизав кожну клітину тіла.

— На землю! — почувся крик охорони.

Сабін відчула, що все всередині палає. У такий момент ти не розумієш, що робити або де шукати допомоги й порятунку. За хвилину ти або живий, або просто небіжчик із задумами, які так і не стали реальністю…

Сабін похитнулася. Серена підхопила подругу за руку. Дивлячись, як на її тілі розростається червона пляма крові, Серена пронизливо закричала. Сабін, трясучись, поклала руку на живіт.

— Допоможіть! — заверещала Серена й не втримала Сабін, і вони впали на асфальт.

— Снайпер! — закричав хтось із охорони.          

Почулися крики. Галас. Постріли. Сабін, намагаючись вдихнути, не могла зосередитися. По щоках потекли сльози. І разом із нею плакала Серена.

— Пішов геть! — відштовхнувши від дівчат Освальда, який намагався відтягнути Серену від Сабін, закричав охоронець.

— Я помічник прокурора… — заволав Освальд.

Водій Логан підхопив Сабін на руки, і дівчина закричала від болю.

— Тримайся, Сабін! — промовив Логан. — Тримайся, дівчинко!

— Я поїду з вами! — крикнула Серена.

— Нікуди ти не поїдеш! — Серену за жакет схопив Освальд.

— Та відчепись ти від мене! — ридаючи, заволала Серена.

Один з охоронців прикрив Серену, і йому влучила куля в руку. Вони разом побігли до автівки, і вже через секунду, підіймаючи пиляку, три машини виїхали з території коледжу.

Серена, тримаючи руку на животі Сабін, весь час плакала й крізь сльози говорила з нею. 

— Лише не заплющуй очі, Сабі, — шепотіла Серена.

Сабін кілька разів закліпала. З її рота потекла кров, і вона, здригнувшись, повільно почала заплющувати очі.

Охоронець, озирнувшись, скинувши жакет й віддав його Серені. Дівчина нашвидкуруч скрутила його й поклала на живіт Сабін.

— Вейбе, негайно телефонуй у лікарню Святого Людовика. Опісля містеру Неро, — промовив Логан.

Порушуючи всі дорожні правила, три автівки на швидкості пролетіли на червоний світлофор. Через їхні дії відбулося зіткнення кількох автівок. Логан, поглянувши в дзеркало, чортихнувся й, стиснувши кермо, додав ще газу. 

Все відбувалося ніби у швидкісній зйомці. Лікарня. Медики. Охорона Неро. Сабін поклали на медичні носилки, і Серена, дивлячись лікарям услід, похитнулася. Їй забракло повітря. Було тяжко дихати. Вона, поглянувши на свої руки, які були в крові, біля лікарні впала на коліна. До неї підбігла медсестра й допомогла піднятися. За кілька хвилин опинившись у кабінеті, Серена дивилася в одну точку й не могла відповідати на питання лікаря. 

— Дівчина в шоковому стані, — промовила медсестра.

— Будь ласка, відведіть мене у вбиральню, — тихо сказала Серена й поглянула на свої руки.

Включивши кран, вона кілька секунд дивилася на воду. Перевівши погляд на свої руки, підставила їх під струмінь води. Біла раковина вмить стала червоною. Опустивши голову, Серена знову заплакала. Подих перехопило від відчуття пережитого. Взявши серветки, витерла раковину від крапель крові. Почувши стукіт у двері, Серена підскочила на місці.