Ukrainian dream «Последний заговор» - Василь Зима

— Да нет-нет, что ты? Просто дело есть одно. Поговорить нужно с глазу на глаз. Не хочешь подъехать ко мне? Или я к тебе подъеду.

— Да нет, Ян, я сам. Ты на квартире?

— Да. Сижу скучаю, коньяк пью. Должна девочка прийти, Сара, развлечет, а пока так, думаю.

— Я через час буду, соберусь только.

— Давай, — поклав слухавку.

Даша сиділа в Мартіни й курила кальян. Даша давно курила кальян, але про це нікому не казала. Останнім часом вона почала додавати ще й зернята коноплі, і це дозволяло їй бодай на деякий час не думати про проблеми й те, що в неї постійно не вистачає грошей. Даша хотіла стати відомою співачкою, вона навіть займалася грою на гітарі і щодня, вранці та ввечері, бігала кілька кілометрів на стадіоні біля дому, висіла на поперечині, качала прес і руки, вона хотіла гарно виглядати, бути стрункою та сильною. Але раз на тиждень їй не вистачало волі, і вона, забувши про спорт, гітару, пісні і красу, приходила до Мартіни, яка вже покинула свого Махмеда, і тепер жила сама, трахалася з Суріком, який умів хіба що розбивати людям у кров обличчя, і постійно перебувала у страшній депресії, подолати яку їй ніяк не вдавалося. Коли приходила Даша, Мартіна вдягала халат на голе тіло й сідала на підлозі, навпроти дивана, на якому сиділа Даша. Так вони могли просиджувати годинами, не сказавши одна одній і слова. Потім ішли разом до ванної, набирали повно води з морською сіллю, роздягалися та сиділи в гарячій-гарячій воді, час від часу здригаючись від несподіваних дотиків до своїх тіл чужих ніг і рук. Вони могли пролежати отак, із заплющеними очима у ванні, аж до ночі і потім, не витираючись, просто накинувши на мокре тіло халатики, лягти на диван і мовчки дивитися у стелю. Першою завжди розмову починала Мартіна, їй ніколи не вдавалося чітко сформулювати питання, вона просто казала щось, аби тільки урвати цю кількагодинну мовчанку.

— Дашо, ти трахаєшся?

— Зараз ні. Марк у в'язниці, ти знаєш.

— Знаю. Я не про нього. Я взагалі питаю. Хіба трахатися можна тільки з Марком? — повернулася до Даші й зазирнула їй в очі. — Га, ха-ха-ха, — Мартіна сміялася дуже глухо і втомлено.

— Ні, трахатися можна з ким завгодно, Мартіш, ти ж знаєш, просто я не хочу з ким завгодно, я хочу займатися любов'ю з Марком, я його люблю.

— А, — Мартіна вхопила подушку й накрила нею обличчя, застогнала. — Точно, ти ж його любиш. Це класно, напевно.

— Що класно?

— Любити когось і хотіти трахатися тільки з ним одним.

— Так, це класно, Мартіно. А хіба ти не любиш Суріка?

— Ні, не люблю. А що?

— Ні, я просто подумала, що ти його любиш, ви ж так часто зустрічаєтесь, і ти казала, що у вас із ним класний секс.

— Класний, — кинула подушку на підлогу. — У нас виходить кілька разів на ніч. Ну то й що?

— Ні, нічого, я просто подумала, що це і є любов.

— Я теж так думала, а тепер я так не думаю. Що це за музика? — Мартіна підвелася і, спершись на лікоть, дослухалася до мелодії, яка лунала з коридору.

— Це мій мобільний, — Даша схопилася на ноги й побігла в коридор. Було чути, як вона з кимось розмовляє. Розмова тривала не більше трьох хвилин.

— Хто це? — коли Даша ввійшла до кімнати й увімкнула світло.

— Батько.

— Світло вимкни, очі ріже.

— Нічого страшного. Мені треба вдягатися, я йду.

— Куди? — Мартіна сіла на дивані, і з-під халата виглядали її великі красиві груди.

— Треба мені. Все, давай. — Вона скинула халата і стояла гола посеред кімнати. Даша була смаглявою, високою й дуже сексуальною, її красива рівна спина, сильні ноги та пругкі груди були кращими ніж спини, ноги і груди більшості дівчат. Даша знала про це і тому ніколи не роздягалася перед іншими дівчатами, ті б їй заздрили, а Мартіна їй не заздрила, бо сама була дуже гарною.

— Чуєш, Дашо, — Мартіна підійшла до неї й узяла за плече, іншою рукою гладила спину, — тобі ніколи не хотілося зайнятися сексом із дівчиною?

— Не хотілося, але займалася двічі: коли мені було років дванадцять і кілька місяців тому, коли напилася в подруги на дні народження. А що? — Вона вдягла футболку і вже хотіла йти.

— Нічого, просто мені завжди, скільки тебе знаю, хотілося зайнятися з тобою сексом. У тебе такі великі м'які губи, напевно, дуже приємно цілувати такі губи.

— Так, Марк каже, що йому дуже подобається цілувати мене в губи. Я йому вірю. Але з тобою я займатися сексом не буду.

— Чому?

— Просто не хочу, бувай, — Даша відчинила двері й пішла до ліфта.

— Дашо, чуєш, Дашо, — Мартіна сперлася на двері й дивилася їй услід, — а депресія довго триває, га?

— Не знаю, — озирнулася, — не знаю, може, місяць, може, рік. Я зателефоную. — Двері ліфта відчинилися.

— Телефонуй, — Мартіна повернула в замку ключ і пішла до кімнати. Лягла на ліжко. Потім узяла слухавку і набрала номер. — Алло, Сурик, ты где? А. Приедешь? Когда? Через час? Давай. Я жду. Мне уже хочется. Ха-ха. — Вона натиснула кнопку й кинула слухавку на крісло. Потім розтяглася на дивані, наче кішка, і голосно позіхнула. Була одинадцята ночі, а їй зовсім не хотілося спати самій.

Даша, як і просив батько, вийшла на вулицю й пішла до метро. Мартіна жила неподалік від «Лук'янівської», і тому батько сказав, що чекатиме на неї біля входу до метро. Даша рідко спілкувалася з батьком. Утім, навіть ті розмови, які між ними відбувалися, вона не могла назвати повноцінним спілкуванням. Батько сідав навпроти неї, дивився просто в очі й казав: «Ну, рассказывай». Після цих слів їй уже нічого не хотілося розповідати, і тому вона чекала, допоки він скаже найголовніше, і він казав: «Ну что, деньги нужны? Сколько?» Він давав їй гроші, і вона йшла, востаннє таке трапилося майже рік тому. Тоді він дав їй достатньо грошей, але вона їх розпустила. Вона ніколи не просила грошей сама: була надто гордою, та й не хотіла вона, щоби батько думав, ніби потрібен їй тільки тоді, коли в неї закінчуються гроші. Біля метро батька не було. Даша постояла хвилин двадцять і вже хотіла була йти, як почула автомобільний сигнал. Чорний джип стояв біля тролейбусної