Мир хатам, війна палацам - Юрій Корнійович Смолич
Штабс–капітан мило посміхнувся:
— Ваше ставлення до дезертирів нам відоме. Ми, звичайно, не схвалюємо самоуправства, і комендатура розбереться, чи повинні йти на фронт затримані вами урядовці Земського союзу. Але ми цінимо ваш патріотичний порив…
Боженко дивився на бравого офіцера і сіпав себе за борідку. Йому дуже кортіло заїхати цьому фертові у вухо. Патріотичний порив! Як це вам подобається? Ще скаже — нагородити Георгієм за особисту хоробрість у війні до переможного кінця! Георгія того він, Боженко, вже має, і кулю під лопаткою за Перемишль — теж, і півроку дисциплінарного батальйону витримав, доки демобілізували… Ах ти ж олух царя небесного! Пропонувати йому, Боженкові, — члену більшовицької партії аж з березня цього року — стати жандармом! Ну й зух!.. Правда, партія не схвалює анархії в армії і вимагає організовано припинити війну, але ж — ловити дезертирів, то вже — вибачайте!
До того ж, він, Боженко, вже розібрав і найголовніше. Ви думаєте, цьому хитрунові дезертири болять? Йому «совдепи» муляють карк! Бреше, що в десятитисячному гарнізоні не знайдеться сотні, щоб вкоськати кількох гарячунів?! Йому, анахтемі, треба, щоб робітнича самооборона звідси пішла, а тоді зразу знайдеться хоч і тисяча юнкерів? — накриє засідання Рад у повному складі і маєте: депутати ж, звичайно, вчинять опір! Під цим приводом — за бешкет у місті в час стану облоги він, гад, знехтує військовими документами депутати? і запроторить їх у дезертирську колону та й потарабанить на війну до переможного кінця! От з Радами і буде покінчено, заки там розберуться…
Боженко тіпав борідку, дивився на офіцера і мовчав.
— То як же, громадянин Боженко? Дружинникам треба виступити негайно…
— А от як, громадянин офіцер… — Боженко помовчав ще хвилинку, щоб запхати назад, собі у горлянку, всі ті слова, які вже були на язику, — про «бога» і «мать» цього ферта та її непристойну поведінку, — і нарешті спромігся на відповідь. — Негайно… котіться собі своїм ходом, доки… Словом, дуже приємно було познайомитись. Адью!
Штабс–капітан Боголєпов–Южин дивився на Боженка тільки одну секунду.
Дивився цю секунду на нього й Боженко.
Але за цю секунду між ними було сказано все.
Так говорять тільки один раз, але — назавжди.
Боголєпов–Южин повернувся, не віддавши на цей раз честі, сів у машину і гучно хряпнув дверцятами автомобіля. Автомобіль ту ж мить рушив, закуривши бензином.
— Шибзік! — тільки й сказав йому вслід Боженко, плюнув і побіг мерщій назад, у зал: дебати ж ще не закінчились.
5
В залі тим часом перейшли вже до виборів делегатів на з'їзд. Меншовики знову зблокувались з есерами і виставили список, у якому не було жодного більшовика.
На трибуні стояла Євгенія Бош.
— Товариші! — казала Бош. — Якщо ми не пошлемо в складі делегації більшовика, то невірно представимо на з'їзді взаємовідношення партійних сил у Києві. Ми вимагаємо пропорційності. Чверть членів Ради — більшовики. Отже, з чотирьох кандидатів один повинен бути більшовик. Ми інакше не голосуватимемо. Балотування не зможе відбутись!
Головуючий, есер Григор'єв, глузливо посміхнувся:
— Більшовики вільні голосувати чи не голосувати — балотування однаково буде дійсним: для обрання доволі двох третин голосів.
Він оголосив балотування.
Тоді Іванов з свого місця заспівав «Інтернаціонал».
Всі більшовики підхопили:
…Кипит наш разум возмущенный И в смертный бой вести готов…Іванов стояв, співав і роздивлявся на людей.
Цей склад Рад був обраний ще в перші дні після Лютневої революції, і сьогодні він вже аж ніяк не відповідав свідомості київських трудящих, зрослій за ці чотири місяці. Тоді, в перші дні революції, демагогічні фрази есерів та еквілібристична казуїстика меншовиків забивали памороки недосвідченим, але очманілим від радощів людям. І вони віддавали свої голоси за кожного, хто ефектніший був у своїх промовах за революцію.
Тепер вже було не те. Адже коли стало до діла, то меншовики з есерами стояли за дальше ведення війни, проти усіх домагань робітників і ставили опір розподілові поміщицької землі між селянами. Сьогодні більшовицькі вимоги підтримували вже не тільки на тих підприємствах, де більшовицькі організації переважали інші, як–от у металістів або кравців, але й на тих, де більшовицьких організацій не було зовсім: більшовицька критика діяльності Тимчасового уряду розкривала людям очі. Навіть тоді, коли доводилось Іванову виступати перед мітингом, який не приймав більшовицьких пропозицій, — однаково він бачив: це тільки дочасно, мине небагато часу — і ці ж таки люди стануть ентузіастами більшовицьких ідей.
…Лишь мы, работники всемирной, Великой армии труда, Владеть