Місячний камінь - Вилки Коллінз

Радість, яку я відчув при щасливому ході справи, затьмарилась тим, що сталось під час моєї зустрічі з містером Еблуайтом-старшим.

Він приїхав, цілком зрозуміло, довідатись, чи не зможу я пояснити йому дивний вчинок міс Веріндер. Не варт говорити, що я ніяк не міг дати йому потрібної інформації. Досада, яку я викликав у нього, і роздратування від недавньої зустрічі з сином примусили містера Еблуайта втратити рівновагу. Його вигляд і його слова переконали мене, що міс Веріндер зустріне в ньому безжалісну людину, маючи справу з ним, коли він приїде до них у Брайтон на другий день, щоб усе з'ясувати.

Я провів тривожну ніч, обмірковуючи, що мені тепер робити. Чим закінчились мої роздуми і як вони виправдали моє недовір'я до містера Еблуайта-старшого, уже розказано (як мені відомо) в належному місці оцією зразковою особою, міс Клак. Я тільки хочу додати до її розповіді, що міс Веріндер знайшла спокій і відпочинок, яких вона, бідолаха, вельми потребувала, в моєму домі в Гемпстеді. Вона зробила нам честь, зупинившись у нас погостювати на тривалий час. Моя дочка й дружина були зачаровані нею, а коли виконавці духівниці призначили нового опікуна, я відчув щиру гордість і задоволення від думки, що моя гостя і моя сім'я розлучилися добрими друзями.

Тепер я повинен навести додаткові дані, які мені відомі про Місячний камінь або, точніше кажучи, про змову індусів, котрі хотіли викрасти алмаз. Те, що мені лишилося сказати (здається, я вже говорив про це), досить таки важливе в світлі подій, які чекають нас попереду.

Через тиждень чи десять днів після того, як міс Веріндер залишила нас, один із клерків зайшов до мого приватного кабінету з карточкою в руці і повідомив мене, що якийсь джентльмен жде внизу і хоче поговорити зі мною.

Я глянув на карточку. На ній було написано іноземне прізвище, яке я вже не можу пригадати. Під прізвищем унизу картки були написані англійською мовою слова, які я добре запам'ятав:

«Рекомендований містером Септімусом Люкером».

Зухвальство такої людини, як містер Люкер, який посмів рекомендувати когось мені, так здивувало мене, що якусь хвилину я сидів мовчки, запитуючи себе, чи не підвели мене мої очі. Клерк, помітивши моє здивування, поділився зі мною результатом своїх власних спостережень над іноземцем, який чекав унизу.

— Людина ця чудової зовнішності, сер. Він такий смуглявий, що ми всі в конторі прийняли його за індуса або кого-небудь у цьому ж роді.

Порівнявши думку клерка з образливим для мене рядком на карточці, я відразу ж подумав, що рекомендація містера Люкера і візит іноземця стосуються Місячного каменя. На подив мого клерка, я вирішив негайно прийняти джентльмена, який чекав унизу.

На виправдання надзвичайно непрофесіональної жертви, принесеної мною цікавості, дозволю собі нагадати кожному, хто читатиме ці рядки, що жодна людина (в Англії, в усякому разі) не могла б претендувати на більш тісний зв'язок з історією Місячного каменя, ніж я. Полковник Гернкасл довірив мені складений ним, щоб урятуватись від смерті, план. Періодично я одержував листи полковника, де повідомлялось, що він живий. Я писав його духівницю, в якій він заповів Місячний камінь міс Веріндер. Я умовив виконавця духівниці не відмовлятись від покладених на нього обов'язків, бо цей алмаз може стати дорогоцінним надбанням для його родини. І, нарешті, я переборов нерішучість містера Френкліна Блека й умовив його відвезти алмаз у дім леді Веріндер. Думаю, що ніхто не зможе спростувати моє право більше за всіх цікавитись Місячним каменем.

В ту ж хвилину, коли мій таємничий клієнт був запрошений у кімнату, я відчув внутрішнє переконання, що перебуваю в присутності одного з трьох індусів, — можливо, верховоди. Він був у вишуканому європейському одязі. Але смугляве обличчя, висока гнучка постать, серйозна і граціозна ввічливість у поводженні видавали його східне походження всякій кмітливій людині, що дивилась на нього.

Я показав йому на стілець і попросив повідомити, які справи привели його до мене.

Після перших пробачень (добірною англійською мовою) за те, що насмілився потурбувати мене, індус вийняв невеличкий пакуночок, загорнутий у золоту парчу. Знявши цю і ще одну обгортку з якоїсь шовкової тканини, він поставив на стіл невеличкий ящичок і скриньку, красиво й багато викладену дорогоцінними каменями по ебеновому дереву.

— Я прийшов просити вас, сер, — сказав він, — позичити мені грошей. А це я залишаю вам на доказ того, що мій борг буде повернений.

Я показав на його карточку.

— Ви звернулись до мене за рекомендацією містера Люкера? — запитав я.

Індус вклонився.

— Чи можу я запитати, чому сам містер Люкер не дав вам грошей, які ви просите?

— Містер Люкер сказав мені, сер, що в нього нема грошей.

— І після цього порадив вам звернутись до мене?

Індус у свою чергу показав на карточку:

— Так тут написано, — сказав він.

Коротка і чітка відповідь! Коли б Місячний камінь був у мене, цей східний джентльмен, я твердо переконаний, убив би мене без найменшого вагання. І разом з тим, за винятком згаданої неприємної маленької обставини, я повинен сказати, це був справді зразковий клієнт. Можливо, він не пошкодував би мого життя. Але він зробив те, чого ніхто з моїх співвітчизників не робив ніколи, — він шанував мій час.