Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

35    Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана, с. 33.

36    ВР ІЛ, ф. 132 (Уляна Кравченко), од. зб. 1, арк. 41; Наталя Кобринська, Вибрані твори, Київ, 1958, с. 377; Огоновскій, Исторія литературм рускои, т. З, с. 1273.

37    Лукіянович, «Хто мав вирішальний вплив», с. 5.

38    «З “Альбома” Володимира Б.», Другь. Письмо літературне, 1876, №22, с. 337.

39    Кобринська, Вибрані твори, 1958, с. 334-335.

40    «Отт, редакцій “Друга”», «Голос до родимцеві», Другь 1875,1 (13) липня, №13, с. 297-299.

41    Martha Bohachevsky-Chomiak, «How real were nationalism and feminism in the 19^ century Galicia?», у виданні: Sophia Kemlin, ред., Geschlecht und Nationalismus in Mit-tel- und Osteuropa, Osnabrtick, 2000, c. 151; Оксана Маланчук-Рибак, Українські жіночі студії: історіографія та історіософія, Львів, 1999, с. 17-22; Янишин, Народовський рух у Галичині, с. 53.

42    Драгоманов, Австро-руські спомини, с. 106-107. Драгоманов оповідає історію однієї такої жінки, що походила з «архиукраїнської сім’ї», говорила й одягалася по-українськи, а потім стала «соціялісткою-нігілісткою» (там само). Вона зачарувала уяву Корнила Устияновича, коли той їздив до Києва - він її мав майже за святу, але нічого не підозрівав про її українське коріння. Див.: Устияновичь, М. 0. Раевскійироссійскій панславизмь, с. 49-50.

43    Кобринська, Вибрані твори, 1958, с. 376-377.

44    Один з анекдотів звучав так: Павлик пояснює шкідливість інституції шлюбу. На це суддя запитує, чи Павлик одружений. Павлик відповідає, що ні. Тоді суддя каже: «Ет, пан не одружений, звідки пан може знати, що то таке...». «Z izby sqdowej. Proces socjal-istow ruskich», Dziennik Polski, 1878, №14, 17 січня, c. 3. У той час у Львові перебував відомий польський соціяліст Людвік Варинський, лідер революційного «Пролетаріяту». Він ходив на суд разом зі своєю коханкою Янковською, яка заради нього покинула свого чоловіка і двох дітей. Болєслав Лімановський згадував, що коли після судового засідання Варинський переповідав виступ Павлика, то і він, і його супутниця падали

з ніг від сміху. «Хоч я й був досить терпимим щодо того, що стосувалося статевих стосунків, я подумав собі однак, що Янковська не мала великої рації, насміхаючись

з “пташків” Павлика», - писав Лімановський (Limanowski, Pamigtniki (1870-1907), т. 1, с. 181. У недавній україномовній публікації спогадів Лімановського цей фраґмент випущено. Див.: Гнатюк, Спогади, с. 93-94).

45    Павлик, Переписка, т. 2, с. 477.

46    Цит. за: Книш, Смолоскип у темряві, с. 91.

47    Детальніше див.: Денисюк, Михайло Павлик, с. 106-118. Денисюк твердить, що це був перший у Галичині випадок, коли письменника судили за його твір (там само, с. 116). Це оповідання засноване на реальній історії Павликової родички, яку віддали за «нелюба». Франко присвятив їй вірша «Тетяна Ребенщукова» [1: 97].

48    Див.: Іван Франко, Добрий заробок, Львів, 1902, с. vi-vii. Франко пізніше згадував, що головною спонукою для нього написати цей твір було бажання «змалювати контраст між красою природи і мізерією людського життя» [14:450].

49    Вважають, щоЧернишевський використав справжній факт: шлюб Марії Обручевої, сестри відомого російського радикала, і студента медицини Петра Бокова, який узяв шлюб із нею з поради самого Чернишевського, щоб звільнити її для роману

з відомим психологом Іваном Сєченовим. Див.: Richard Stites, The Women’sLiberation Movement in Russia, c. 89-99.

50    Життя в комунах було звичним явищем для російської інтелігенції у 1860-х роках. Серед осіб, що жили в комунах, були такі знані митці, як Ілья Рєпін та Модест Мусорґський. Однак від кінця 1860-х творення комуни стало винятковою ознакою середовищ російських революціонерів (там само, с. 108-111). На момент, коли ідея комун стала популярною в Галичині, вона була вже анахронізмом у Росії.

51    Іван Франко, «Щирість тону і щирість переконань», ЛНВ, 1905, т. 30, кн. 5, с. 109; Martha Bohachevsky-Chomiak, Feminists Despitе Тhemselves: Women in Ukrainian Community Life, 1884-1939, Edmonton, 1988, c. 109; Степан Щурат, «Іван Франко і російські революційні народники», Дослідження творчості Івана Франка, вип. 2,1959, с. 93-95.

52    Лукіянович, «Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка», с. 12-14.

53    Горак, «Тричі мені являлася любов », с. 38.

54    Д.Лукіянович, «Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка», с. 19.

55    Там само, с. 30.

56    Там само, с. 42-43.

57    Історію своєї коломийської зустрічі з Ольгою Рошкевич Франко описав в оповіданні «На дні», де вивів себе в образі головного героя Андрія Темери - молодого інтелігента, що його за діяльність заради народу уряд скинув на саме дно суспільства, у тюрму, де він зрештою гине від руки божевільного в’язня. Але перед ув’язненням він зустрічається зі своєю колишньою коханою Ганею, і між ними доходить до з’ясування стосунків.

58    Ще раніше, восени 1879 p., Франкові потрапив до рук лист Ольги Рошкевич, адресований третій особі. Запідозривши, що вона фліртує з іншим, Франко відправив цього листа на третейський суд Павлика. Павлик, який і без того відчував сильну неприязнь до Рошкевич як до «попівської дочки», виявився дуже жорстоким в оцінці: радив Франкові не вірити словам Ольги, що вона мусила вийти заміж, щоб залишитися з коханим. «Будьте певні, що діло скінчиться настоящим “супружеством”: для фіктивного треба сильнішого характеру, аніж Ольга» (ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1604, арк. 520).

59    Горак, Тричі мені являлася любов, с. 54.

60    Там само, с. 47.

61    ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1602, арк. 141-143.

62    Павлик, Переписка, т. З, с. 156, 200, 266, 333-335.

63    Там само, с. 374-375; 428.

64    ВРІЛ,ф. 132 (Уляна Кравченко), од. зб. 218;Горак, «Тричі мені являлася любов », с. 71-87.

65    М. Возняк, «Листи Івана Франка до Климентини Попович», Іван Франко. Статті і матеріали, вип. З, 1952, с. 54-66; Климентина Попович, «Спомини про Івана Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 123-131.

66    Марія Білецька, «Картина з життя Івана Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 121; Возняк, «Із страху перед життєвою незабезпеченістю», с. 2.

67    ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1603, с. 267-269.

68    Уляна Кравченко, Пам’яті друга', Уляна Кравченко, «З літ давньоминулих», Archiwum Ojcow Bazylianow, Warszawa. Без окремої сиґнатури.

69    Чапельський, Я любив їх усіх, с. 149-160.

70    Цей альманах під назвою «Перший вінок» вийшов у 1887 р. Див.: Возняк, Як дійшло до першого жіночого альманаха.

71    В. А. Гошовская, СтановлениеиразвитиерабоченйпрессмвВосточнойГалиции в последней трети XIX века. Автореф. дисс. канд. филолог. наук, Киев, 1983, с. 14.

72    Осип Маковей, «Із щоденника», у виданні: Дей, Корнієнко, Іван Франко у спогадах сучасників, с. 217; Климентина Попович, «Спомини про Івана Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 129.

73    ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1583, арк. 17-18.

74    Олекса Волинський, «Мої спомини