Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

від сезону до сезону: селяни масово поверталися додому на час сільськогосподарських робіт. Ті, хто твердять про перевагу євреїв серед бориславського пролетаріяту (Raphael Mahler, «The Economic Background of Jewish Emigration from Galicia to the United States», Deborah Dash Moore, ред., Past European Jews in Two Worlds: Studies from the YIVO Annual, Evanston, IL: Northwestern University Press, 1990, c. 131; Martin Pollack, Galizien. Eine Reise durch die verschwundete Welt Ostgaliziens und der Bukowina, Frankfurt am Main-Leipzig, 2001, c. 43), покликаються на дані кінця 1890-х років (S. R. Landau, Unter jiidischen Proletarem. Reiseschilderung aus Galizien und Russland, Wien, 1898, c. 30), коли у зв’язку з закриттям озокеритних шахт різко зменшилася кількість сезонних робітників і, відповідно, зросла частка місцевого єврейського пролетаріяту. А Франко писав про раніші часи.

27    Про походження і національний склад бориславських робітників див.: Berichte ... im Jahre 1885, Wien, 1886, с. 384-385; Berichte ... im Jahre 1896, Wien, 1899, c. 462; ТТДТА у Львові, ф. 146, on. 4, од. зб. 3420, арк. 87; Wiadomosci statystyczne о stosunkach krajowych, Lwow, 1896, річн. 15, зош. З, с. 44; «Borystaw. Opis n^dzy 10000 robotnikow», Praca, 1891, 14 червня.

28    Franciszek Bujak, Galcija, t. 2, Lwow-Warszawa, 1909, c. 174; Muck, Der Erdwa-chsbergbau in Borystaw, c. 123.

29    Berichte ... im Jahre 1896, Wien, 1899, c. 462; Berichte ... im Jahre 1897, Wien,

1900,    193; Leichner, Erdol und Erdwachs, 25; Muck, Der Erdwachsbergbau in Borystaw, c. 123. Це співвідношення мало приблизний характер: у 1898-1899 pp., євреї становили 17-18Уо робітників, які працювали під землею. - див.: Berichte ... im Jahre 1898, Wien,

1901,    с. 709; Berichte ... im Jahre 1899, Wien, 1902, c. 507. Однак і твердження, що «євреї виконували найтяжчі й найнебезпечніші роботи в шахтах» (Isabel Roskau-Rydel, «Galizien», у виданні: Isabel Roskau-Rydel, ред., Deutsche Geschichte im Osten Europas. Galizien. Bukowina. Moldau, Berlin: Siedler Verlag, 1999, c. 28), є перебільшенням.

30    «Korespondencje “Pracy”. Borystaw, d. 25 maja», Praca, 1883, 20 червня, №9, c. 35.

31    Z. D., [Ignacy Daszynski], «Borystaw. Burzua і robotnicy», GazetaNaddniestrzanska,

1884,1 червня, №8, c. 3.

32    E. Windakiewicz, Das Erdol und Erdwachs in Galizien, Wien, 1875, c. 7-8, 26.

33    Наприклад, бориславський мільйонер і бургомістр Мойше Іцик Корнгабер починав як робітник. Див.: Стефан П’ятка [Стефан Ковалів], «Продукція нафти», с. 102.

34    В. Ю. Пастущин, Бмт рабочих Бориславского нефтяного района (1915-1953). Дисс. ... канд. истор. наук, Киев, 1954, с. 33; El., «Kasjer Borystawski», Gazeta Naddniestrzanska, 1886, №2, 15 січня, c. 1-2; -.H.-, «Borystawski “kuczyner”», Gazeta Naddniestrzanska, 1885, №1, 1 січня, c. 2-3.

35    Leichner, Erdol und Erdwachs, c. 13, 32.

36    Z. D., [Daszynski], «Borystaw. Burzua і robotnicy», c. 3.

37    R. Zuber, «Borystaw і tegoz przysztosc», Nafta, 1894, №5, c. 69.

38    Berichte... im Jahre 1898, Wien, 1901, c. 657. Berichte... im Jahre 1902, Wien, 1905, c. 446, 450; Berichte ... im Jahre 1904, Wien, 1907, c. 427.

39    3 цією міграцією пов’язаний один із цікавих моментів в історії сіонізму: доля бориславських євреїв привернула увагу засновника й ідеолога сіоністського руху Теодора Герцля. Він лобіював їхні інтереси на Другому Сіоністському конгресі у Базелі. Бориславські євреї надіслали на цей конгрес петицію (з підписами 4000 осіб із 756 сімей) про те, що всі вони готові їхати у Палестину. Герцль опікувався долею бориславських євреїв аж до своєї смерти у 1900 р. Див.: Theodor Herzl, Briefе and Tagebiicher, т. 4-5, Frankfurt, 1990, passim; S. R. Landau, Unter pidischen Proletarern, c. 35-36.

40    Згідно з офіційною статистикою, у 1900 р. на постійній основі працювали 3442 робітники. Osterreichische Statisticki. 61, кн. 11, Wien, 1904, с. 6, 12.

41    ЦДІА у Львові, ф. 146, оп. 25. од. зб. 483, арк. 3; од. зб. 3621, арк. 252-255; од. зб. 3623, арк. 75; Berichte ... im Jahre 1901, Wien, 1904, с. 429; «Jak u nas swiecono

1 Maja», Robotnik, 1897, 7 травня, №14, c. 4-5. Walentyna Najdus, Polskapartiasocyalno-deamokratyczna Galicyi і Slqska, 1890-1919, Warszawa, 1983, c. 116, 169.

42    Frank, Austrian El Dorado, c. 243-244, 254-269.

43    Там само, c. 284-340; Zofia Zaks, «Walkadyplomatycznaonaft^wschodniogalicyjskq, 1918-1923», Z dziejow stosunkow polsko-radzieckich: Studia і materialy, 1969, №4, c. 37-60.

44    Бандрівський, «Спогади про Франка-школяра», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 53-54.

45    На думку радянських літературознавців О. І. Дея та П. Й. Колесника, концепція повісти «Boa constrictor» виникла під впливом передмови Маркса до першого видання «Капіталу». Див.: Дей, Українська революційно-демократична журналістика, с. 228-233; П. Й. Колесник, Іван Франко: Літературний портрет, Київ, 1964, с. 117-119.

46    До 50-томного зібрання творів Івана Франка перша редакція повісти «Boa constrictor» не потрапила - тільки друга (1884) і третя (1907), однак упорядники помилково кваліфікують їх як першу і другу редакції.

47    Басс, Іван Франко. Біографія, с. 112; Дей, Іван Франко. Життя і діяльність, с. 107; М. У. Походзіло, Робітнича тематика в творчості Івана Франка. Посібник для вчителів середніх шкіл, Київ, 1956, с. 98; Л. С. Худаш, Вивчення повісті «Борислав сміється» в школі, Київ, 1957; С. В. Щурат, Повість Івана Франка «Борислав сміється», Львів, 1966, с. 31.

48    Єдине свідчення, яке мало би підтверджувати правдивість Франкових слів, подав у 1950-х pp. потомственний бориславський робітник Онуфрій Солюк. Покликаючись на спогади старшого від нього Петра Цибульського, він твердив, що у Бориславі у 1877-1879 pp. існував т.зв. «Робочий союз», зорганізований за участи Франка. У склад цього «Союзу», зі слів Соляка, входили, окрім Франка, сім чоловік, у т.ч. Антон

із Молдавії (прізвище невідоме) - прообраз Андруся Басараба з повісти «Борислав сміється». Члени «Союзу» створили нібито касу взаємодопомоги і навіть провели кілька невдалих дрібних страйків (О. Петраш, «Зв’язки Івана Франка з бориславськими робітниками», Жовтень, 1959, №2, с. 112-117). Достовірність цих спогадів викликає сумінів. По-перше, Соляк говорив про події 70-літньої давности, свідком яких він не був і про які міг чути тільки з чужих вуст. По-друге, Солякові спогади не підтверджуються ані документальними матеріялами, ані іншими спогадами. Характерно, що дослідник історії бориславських робітників В. Ю. Пастущин теж інтерв’ював Онуфрія Соляка у 1948-1950 pp., але у своїй праці, яка підсумовувала декілька років його досліджень, він не подав історії про «Робочий союз» і причетність Франка до страйкового руху у Бориславі - див.: Пастущин, БмтрабочихБориславского нефтяного района, с. 22-23. Там само немає згадки про «Робочий союз» в опублікованих спогадих Соляка: О. Соляк, «Мої спогади про І. Франка», у виданні: Іван Франко в школі. Збірник матеріалів, Дрогобич, 1957, с. 150-174. Син Франка Тарас, який знав про основу повісти » Борислав сміється» зі