Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

51    M. Драгоманов, Историческая Польща u великорусская демократия, Женева,

1882, с. 434-437; Михайло Грушевський, «Місія Драгоманова», Україна, 1926, №2-3, с. 13; Драгоманов, Листи до Ів. Франка та инших, т. 1, с. 133.

52    Г. Плеханов, Сочинения, Москва-Петроград, 1923, т. 1, с. 108-109.

53    Драгоманов, Листи до Ів. Франка, т. 1, с. 133-134.

54    Литературное наследие Г. В. Плеханова. Москва, 1933, с. 211.

55    Передруковуючи цей вірш у пізніших виданнях поетичних збірок «З вершин і низин» (1893) та «Мій ізмарагд» (1911), Франко подавав різні дати його написання. У першому випадку він помістив «Не пора» між віршами, написаними між 1880 і 1882 р. (Іван Франко, 3 вершин і низин. 2-е, доп. видання, Львів, 1893, с. 73), у другому - подав помилково дату «1890» (імовірно, тут сталася механічна помилка, замість другої цифри «8» було поставлено «9»). Це не була єдина хиба в атрибутації вірша: Франко стверджує, нібито «Не пора» вперше надруковано у другому виданні збірки «З вершин і низин» - хоча насправді поезія присутня вже у першій збірці 1887 p., отже, вона не могла бути написаною аж у 1890 р. До того ж, сталася ще й кумедна коректорська помилка, яка врешті-решт робить фразу правдивою: «неписано в р. 1890». (Іван Франко, Давнє й нове. Друге побільшене видане збірки «Мій «Ізмарагд », Львів, 1911, с. 255; Іван Франко, 3 вершин і низин, Львів, 1887, с. 69-70). Останнім аргументом на користь ранішого датування твору є те, що своєю патріотичною тональністю він дуже близький до віршів «Моя любов», «Ляхам» і «Розивайся ти, високий дубе», написаних у 1880-1882 pp. і об’єднаних в один поетичний текст «Україна» (Франко, 3 вершин і низин. 2-е, доп. видання, с. 72-75). Редактори пізнішого, посмертного видання датували «Не пора» 1880 роком: Іван Франко, 3 вершин і низин. Збірник поетичних творів 1873-1893. В додатку «Зівяле листє» й «Великі роковини», Київ-Ляйпціґ, 1920, с. 175.

56    Див.: Українські пісні-гімни, с. 28-29.

57    Грушевський, 3 починів українського соціялістичного руху, с. 81.

58    Найкраще цю перевагу Франка над Драгомановим видно у зміні його ставлення до ідеї політичної самостійности України у 1890-х роках. Див.: Ярослав Грицак, «Іван Франко про політичну самостійність України», Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielionskiego. Prace Historyczne, 1993, №103, c. 45-53.

59    Література на цю тему багата. Тут покличуся на публікацію, яка безпосередньо стосується до галицьких й українських сюжетів: Timothy Snyder, Nationalism, Marxism, and Modern Central Europe. A Biography of Kazimierz Kelles-Krauz (1872-1905 ), Cambridge, MA, 1997.

60    Hans Mommsen, DieSozialdemokratie und dieNationalitatenfrage im habsburgisch-en Vielvdlkerstaat, т. 1, Das Ringen um die supernationale Integration der zi si eit anise hen Arbeiterbewegung (1867-1907), Wien, 1963, c. 241.

61    Ф. Кон, «Драгоманов и Франко в польском рабочем движении», Грядущий мир, 1922, №1,с. 238-239.

62    І. Ф. Курас та ін., ред., Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник, Київ, 1987, с. ТІЇ', Підкова, Шуст, ред., Довідник з історії України, с. 338.

63    Див.: Alexander Gershenkron, Economic Backwardness in Historical Perspective. A Book of Essays, Cambridge, MA, and London, England, 1962, c. 16-21.

64    Janowski, Inteligencja wobec wyzwan nowoczesnoscr, Світленко, Народництво в Україні, с. 117.

65    Це є образ із відомого листа Ґерцена до імператора Алєксандра II - див.: А. И. Гер-цен, Собрание сочинений, Москва, 1958, т. 13, с. 35-46.

Розділ 11 Франко та його селяни

1 Заради самокритики признаюся, що я теж поділяв цей погляд, коли наприкінці 1980-х років писав популярну біографію Франка. (Див.: Грицак, «Дух, що тіло рве до бою », с. 33).

1 Література на цю тему величезна. Обмежуся згадуванням лише найновіших праць про селянство російське (David Moon, The Russian Peasantry, 1600-1930. The World the Peasants Made, New York, 1999), польське (Wtodzimierz M^drzecki, Mtodziez wiejska na ziemach Polski centralnej 1864-1939. Procesy socjalizacji, Warszawa, 2002; Jan Molenda, Chlopi, narod, niepodlegtosc, Warszawa, 1999; Keely Stauter-Halsted, The

Nation in the Village. The Genesis of Peasant National Identity in Austrian Poland,

1848-1914, Ithaca and London, 2001) та українське (Ю. П. Присяжнюк, Українське селянство ХІХ-ХХ ст.: еволюція, ментальність, традиціоналізм. Навчальний посібник для історичних факультетів, Черкаси, 2002, див. також: Zayarnyuk, Framing the Ukrainian Peasantry, Андрій Заярнюк, Формування соціальних і національних ідентичностей українського селянства у габсбурзькій Галичині, 1846-1914 (на прикладі Самбірщини). Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора філософії

зі спеціяльности історія, підготований для переатестації на науковий ступінь кандидата історичних наук в Україні, Львів, 2005. Кожна з цих праць подає детальну бібліографію питання.

3    Наголошування безупинного погіршення умов селянського життя і спричинене ним зростання класової свідомости і класової боротьби селян було характерно для радянської історіографії - див., як приклад: М. М. Кравець, Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині XIX ст., Львів, 1964. Більшою мірою софістиковане, хоч і побудоване на марксистській парадигмі дослідження фіксує обидві тенденції - однак його хронологічні рамки не виходять за межі 1880 p.: John-Paul Himka, Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. Найвиразніше, на прикладі одного реґіону та пізнішого періоду, ці зміни представлені у книжці: Stella Hryniuk, Peasants with Promise: Ukrainians in Southeastern Galicia 1880-1900, Edmonton, 1991.

4    Wilhelm Feldman, Stan ekonomiczny Galicyi. Су fry ifakty, Lwow, 1900, c. 13.

5    Цит. за: Kozik, The Ukrainian National Movement, c. 122.

6    Jozef Kieczynski, «Stosunki wtoscian w Galicji», Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych, Lwow, 1881, річн. 7, зош. 1, c. 67.

7    Mieczystaw Marasse, Gospodarcze stosunki w Galicji, Warszawa, 1874, c. 9.

8    Bujak, Galicja, т. 1, c. 391.

9    Г. І. Ковальчак, Економічний розвиток західноукраїнських земель, Київ, 1988, с. 147.

10    Подібний висновок робить Іван Франко у своїй великій праці «Земельна власність у Галичині», присвяченій аналізові аграрного питання у Галичині у 1880-х роках та проектові його реформи [44/1: 562].

11    Kieczynski, «Stosunki wtoscian w Galicji», c. 5-6.

12    Bujak, Z odlegteji bliskiejprzeszlosci, c. 108-110; Павлюк, Народна агротехніка українців Карпат, с. 67, 134-135.

13    Павлюк, Народна агротехніка українців Карпат, с. 93.

14    Kieczynski, «Stosunki wtoscian w Galicji», c. 20.

15    Bujak, Zmiq,ca, c. 140; Kudtaszyk, Mysl spoteczny-politycznaBoleslawa Wysloucha, c. 31. Ці риси не були суто «галицькими» - вони були властиві для всього селянства, що балансує на межі виживання.

16    Leopold Caro, «Lichwa па wsi w Galcji w latach 1879-1891», Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych, Lwow, 1893, річн. 14, зош. 2, c. 6-7.

17    Hryniuk, Peasants with Promise, passim.

18    Kieczynski, «Stosunki wtoscian w Galicji», c. 66-69.

19    Андреас Грациози, БольшевикиикрестьяненаУкрайнє, 1918-1919 годи. Очерк

о большевизмах, национал-социализмах и крестьянских движениях, Москва, 1997, с. 28.

20    Прийнято вважати, що повстання 1846 р. не