Няня для тирана - Ая Кучер

– Царю! – попереджально гарчить Клик.

– Тобто, як виказати свої серйозні наміри.

Обидва чоловіки відкрито регочуть і кидають погляди на Клика. А той ніби бентежиться, ховаючи обличчя в моєму волоссі.

Усередині, як топлений шоколад, розливається липка радість. Мені важко вдається приховати посмішку і не червоніти від того, що він говорив про мене. Розповідав друзям і хотів запросити на побачення ще до всього дурдому. Це дуже приємно.

Я кручусь біля хлопців, поки вони розводять багаття і базікають про життя. Я чекаю, що мене попросять погуляти, щоб вони могли обговорити свої кримінальні справи, але не відбувається. Вони говорять про знайомих, політику, нові машини й нічим не показують, що я їм заважаю.

Тому я розслабляюся і сідаю на лавку, підставляючи обличчя променям сонця, що визирнули. Я сто років не була в лісі, а без Алеку ще довше. Не треба бігати за сином, переживаючи, що той вб’ється об колоду або вб’є когось палицею. Просто розслабитися та відпочивати, насолоджуватися тихими розмовами та звуками природи.

Чується шум машини, і до нас приєднується інша частина компанії. Ася на задньому сидінні поправляє волосся і вибирається з машини першою.

Коли я зателефонувала їй із запрошенням, вона з радістю погодилася, навіть не роздумуючи. У неї щось відбувається в житті, все не так легко, і поїздка повинна допомогти розвіятися.

Але все виявляється не так просто. Дівчина посміхається мені,  а потім вся фарба йде з її обличчя, вона стає біліша за крейду, дивлячись кудись мені за спину. Я оглядаюсь і бачу, що дивиться вона на Звіра, що підкидає дрова в багаття. Ось тільки чоловік так і не кидає гілки,  міцно стискаючи їх у руці. Він так само дивиться на дівчину,  починаючи посміхатися.

Від такої усмішки у мене йдуть мурашки по шкірі. Я поспішаю до подруги, щоб зрозуміти, що її так налякало. Гаразд, Звір і мені не особливо подобається,  але не настільки, щоб бліднути й тремтіти.

– Асель.

Я міцно обіймаю подругу. Я вища за неї та ширша у плечах, так що можу спокійно прикрити її від погляду чорних очей. Дівчина фокусує свій погляд на мені й стискає руками мої долоні.

– Що трапилося? 

– Пам’ятаєш, я розповідала тобі про мужика, який переслідує мене і не відстає? – Ася не звертає уваги я на мій кивок, дивлячись на Звіря не відриваючись. – Це він.

Саме цим простим запрошенням на природу я ламаю Асі все життя.

 Так, це пряме посилання на мою книгу «Наречена для Звіра»

 Вона вийде зовсім скоро, тому не забудьте підписатися на мене, якщо хочете дізнатися історію цієї парочки.