Няня для тирана - Ая Кучер

Куля з Вірою приперлися зовсім не вчасно. Другого дня я був би їм радий, особливо новинам  від друга, але сьогодні вони ніби вирішили все похерити.

Мало того, що вдерлися до мене в спальню і збентежили Аріну, то ще й Віра потім щось явно їй наплела. Моя мала нічого не сказала, але я бачив, що щось в її очах змінилося, і мені потрібно було з’ясувати,  що саме.

Добре хоч Куля приїхав із новинами, які порадували. Фірми, які раніше були під Грицем, тепер перейшли до нас, і цей уїбок, який вирішив діяти після Сивого і віджати в нас владу, залишився ні з чим. Хер там тепер опинився без підтримки й проситиме нашої допомоги.

Поки Аріна піднялася переодягатися, згадую відокремлену розмову з другом.

– А в іншому як? – я вистукував пальцями ритм на робочий стіл і пильно дивився на Кулю.

– Затишшя утворилося. Зброю не закуповують, у хлопців в охороні також тихіше. Або всі вирішили почекати.

– Або скоро десь їбанеЕ - добре, отже,  не в одного мене проблеми. Варто, мабуть, сказати про свої справи, коли вони діляться. – У мене теж затишшя. Баширов, який раніше бігав до мене з будь-якого питання, зараз взагалі не з’являється.

– То ж його гримнули. Ти не знаєш?

– Звідки інфа? – я внутрішньо підбираюся, намагаючись виглядати спокійним.

– По всіх каналах крутять. Знайшли у якомусь салоні застреленим.

– Хто знає?

– Та ні, нам якось похуй,  він нашу охорону не взяв, значить, його проблеми, що грохнули. Поки з нами скрізь катався, був живий.

– Він відмовився від ваших послуг?

– Та ні, просто сам кинувся кудись учора, нікому не сказавши. Не наш проїб.

Зараз мені потрібно все продумати та грамотно розставити акценти. Що сказати друзям, у чому їх перевірити  А ще придумати план дій, щоб розібратися з усією хуйнею.

– Хтось із дівчат буде? – вирішую відвести діалог в інше річище.

– Ні, – Віра знизує плечима, але дивно дивиться на мене. Бляха, а їй-то,  що потрібно від мене? – Вони рідко наводять когось із собою, Цар так взагалі ніколи. А Звір, ну ти знаєш.

Так, Звірю в житті фігні вистачило за ці пів року. Мало того, що хтось підставив його, так ще й Мілана, з якою він майже два роки зустрічався, злилася, вирішивши не чекати, поки друга виправдають.

Як по курортах катав, то чекати можна було. А коли проблеми утворилися, то одразу з’їбалася до іншого. У них навіть усе серйозно було. Звір, звичайно, ліворуч гуляв періодично, але до неї повертався. І істерики терпів. Ой, вересклива ж Мілана була, постійно стерла.

Але нічого жили. Я вже думав під вінець затягне, але ні. Звір би пропозицію зробив, якби дочекалася. Але складається відчуття, що таких дівчат немає.

Серед усіх, з ким вся наша компанія зустрічалася, одна Віра незмінна. Зникла на два роки, правда, але в решту часу вірною стіною йде за Кулею. Хоч щось у ній є гарне.

І тепер я все більше думаю про Аріну. Вона сказала, що не хоче знати нічого про мій бізнес. Але при цьому не просила кинути чи змінитись. Поки що не просила. Фіг знає, як далі буде.

Добре, побачимо, що вона попросить через місяць чи рік. Але поки вона єдина, хто може мене так викручувати, хто такі емоції підіймає всередині,  що про все інше забуваю.

Я йду нагору до Аріни, бажаючи трохи побути з нею наодинці й дізнатися, що їй могла наговорити Віра. Нехай Куля і тягнеться по дівчині та стільки років їй потурає, але іноді вона занадто багато на себе бере. Вирішувала б зі своїм мужиком, але в неї звичка, що бісить, лізти в справи інших.

– Щось сталося? – Аріна саме натягує чорну кофту.

– Про що ви говорили з Вірою?

Я вирішую відразу дізнатися весь корінь проблем і тому,  як дівчина відводить погляд, розумію,  що зробив правильно. Бляха, якщо дівка Кулі продовжуватиме лізти до моєї, це хорошим для неї не закінчиться.

– Я їй не казала нічого про Баширова, правда.

– Це я навіть не розглядав. Ти чимось засмучена, і я хочу знати чому. Ми ж домовлялися про правду.

– Нічого такого, - вона крутить у руках ремінець сумки. – Правда. Просто побалакали про різне.

– І про мене? – ясно, значить,  вона вирішила виставити мене мудаком і відвадити Аріну? Така помста за те, що не вдалося шпигувати? – Бляха, Арін, я ж намагаюся зрозуміти, що вона наговорила про мене.

– Може, вона тебе хвалила, а ти так реагуєш.

– Віра свято впевнена, що ми псуємо її прекрасного Кулю. То що, розкажеш?

Я підходжу ближче до неї, забираючись пальцями під светр, притискаю сильніше і ловлю губами судомний вдих. Аріна підводиться навшпинькі й цілує. Поцілунок виходить із присмаком м’яти та зубної пасти, але задоволення це нітрохи не псує. Вона заривається пальцями в моє волосся і трохи тягне, спостерігаючи за реакцією. Зрозуміла, як мене збудити миттєво. Чортків.

Чутливість у волоссі та довгі ноги колись мене занапастить.

– Вона турбувалась, що ти можеш розбити мені серце. Так що не така вона й погана.