Няня для тирана - Ая Кучер

Від цієї думки я гірко посміхаюся, але відволікаюсь на голос Царя.

– Арін, я ж правий?

– Дивлячись у чому, - мені чисто зі шкідливості хочеться піти наперекір Клик, але романтична дівчина всередині мене кричить про те, що я повинна підтримувати його.

– Я впевнений, що цілуюсь набагато краще за Клика.

– А звідки мені знати? Але Клик цілується шикарно.

Занадто особиста інформація, призначена лише мені. Але слова самі вириваються у прагненні підтримати мого хлопця. «Мій хлопець» звучить все ще дивно стосовно Клика.

Цар робить кілька кроків до мене, скорочуючи відстань. Укладає долоню на моє плече і шепоче:

– Ось я пропоную тобі порівняти.

Клик різко відриває чоловіка від мене і валить на землю. Я не знаю, що відбувається, і як це зупинити. Вони валяються по землі, щось вигукують один одному і примудряються сперечатися.

Я не лізу між ними, як було з Лютим. І на мої вигуки вони зовсім не звертають уваги. Удари летять не дивлячись, просто щоб вдарити.

На думку спадає лише одна ідея, і я кидаюся у бік лісу. Потрібно знайти Звіра, він вирішить, як поводитися з друзями. Як їх розняти й розрулити те,  через що все почалося. Не міг Клик зірватися через одну жартівливу фразу, яку Цар сказав спеціально, щоб позлити.

Щось глибше, серйозніше відбувається.

– Не скажу, якщо поводитимешся добре, - до мене долинає голос Звіря, і я повертаю праворуч,  сподіваючись встигнути вчасно.

– Там Клик, - я задихаюся, готова виплюнути легені від довгої біганини. – І Цар.

– Що вони?

– Вони зараз уб’ють один одного.