Няня для тирана - Ая Кучер

Ася вся тремтить поряд зі мною. Звір намагався забрати її для розмови, але начебто відступив. Подруга на відріз відмовляється розповідати, що у неї діється в житті. Лиш з радістю каже,  що сестрі зробили операцію.

– І з якого часу ти дівчина жеребця? – сусідка посміхається і спритно веде тему.

– Ася! – я шиплю на неї, щоб вона мовчала. Але Віра вже зацікавлено повертається в наш бік і підіймає брови. – Не має значення. Відсьогодні.

Хлопці займаються шашликом та багаттям, а дівчатам доручають зайнятися приготуванням салатів. Віра веде нас до котеджу, показуючи все зсередини.

Через те, що Ася нарізає овочі та робить салати, а Віра береться за картоплю, мені не залишається об’єкта для готування, і я вирішую порадувати всіх кексом.

– Поки хлопчики зайняті... – Віра дістає з холодильника пляшечку вина і відкриває її, розливаючи по пластикових стаканчиках. – У нас свої розваги.

– Ми не особливо п’ємо.

– Я так взагалі лихою стаю, – Ася зніяковіло посміхається. – А потім все лише уривками пам’ятаю.

– Один келих.

Віра, як змій спокусник, хитає в повітрі пляшкою червоного напівсолодкого. Гаразд, від одного келиха нічого страшного не станеться. Тому ми влаштовуємося за дрібним столиком і починаємо балакати.

Я хоч і не люблю говорити про себе, та й легенда, зіткана для Віри, не повинна руйнуватися,  все ж ділюся своїми секретами й подіями. Ми говоримо,  сміємося. На душі так спокійно та вільно. Чи то атмосфера так впливає, чи то склянку вина. Або просто занадто багато поганого трапилося за вчорашній день, що я дозволяю собі розслабитися і перемикнутися.

– То Звір бере участь у перегонах? – Ася підтискає губи й відводить погляд. Занадто багато вона питає про цього чоловіка. Мені не сподобалося, як грубо він її зустрів і що виявився тим самим приставним клієнтом. Але якщо Ася не жаліється, то нічого мені лізти. Ось тільки попередити її стоїть,  щоб не постраждала.

– Він. І Клик теж іноді. Перегони найчастіше влаштовує їх знайомий Ерік. Чокнутий на всю голову любитель адреналіну. І любов до швидкості він поділяє із хлопцями.

Так, любов хлопця до швидкої їзди я вже відчула на собі. Раніше я мріяла побувати на перегонах, а тепер кидаюся від машин як від вогню.

Віра перша починає виносити їжу на вулицю, а я затримую подругу за руку. Приставляю палець до губ, показуючи поводитися тихо. А потім шепочу,  боячись бути спійманою:

– Не знаю, що у вас зі Звіром, але будь дуже обережною, добре?

– Боюся, вже пізно.

– Що ти наробила?

– Нічого, так, дурниці. Ми просто трохи посварилися. Неважливо. Але що ти знаєш про нього? Будь ласка, Арін, якщо почала говорити, то закінчуй.

– Ти знаєш, що не весь бізнес Ігоря легальний?

– Усі про це знають. О. Аналогія зі Звіром, - вона отримує мій кивок, але не виглядає дуже здивованою. Швидше підтверджує свої припущення. – Наскільки він небезпечний? Гірше за Хуракана?

– Набагато.

Нам доводиться перервати діалог та повернутися до інших. Вирішуємо перекусити, поки чекаємо приготування шашлику. Вся компанія з шумом сідає за стіл, перекидаючись фразочками. Мені трохи ніяково, половину цих хлопців я бачу вперше в житті й не маю жодного уявлення, про що з ними говорити. Підтримує те,  що поруч Ася, такий самий інтроверт. І Клик, який притискається збоку і постійно перевіряє, чи все добре.

Ось тільки я ніяк не можу зрозуміти: він так піклується про мене або заявляє свої права перед хлопцями? Не втомлюється повторювати, що я його дівчина,  та інші різні моменти, які бентежать мене. Та й те, що я частіше «дівчина Клика»,  ніж «Аріна» знатно дратує.

Тому колись я просто зриваюся.

– Малюк, будеш сік чи воду?

– Малюк у тебе в штанах, а я Аріна.

– Малюк? – Клик посміхається, анітрохи не скривджений. – Хочеш перевіряти ще раз?

– Що там перевіряти, все й так зрозуміло.

– То пішли, доведу, що помиляєшся.

– А пішли.

Те, що Клик зірветься з лави й ривком поставить мене на ноги, збираючись вести кудись, я зовсім не очікувала. Думки розлітаються,  а в горлі постає ком, коли я намагаюся придумати, що ж робити, як виплутатися з цієї ситуації. Відмовлюся – покажу слабину,  дам причину Клика посміюватися з мене, та й перед його друзями ганьбитися не хочеться. Піти?

– Хлопці, ми не скоро, - а потім, демонстративно оглянувши Клика, додаю: – Хоча тут хвилин трьох вистачить.

Під дружний регіт компанії Клик заводить мене в будинок і, відкривши перші двері, що попалися,  заштовхує всередину. Приміщенням,  куди ми попадаємо,  виявляється комора. Маленька лампочка майже не освітлює кімнату, лише створює на стінах страхітливі тіні. Поки я намагаюся розглянути в тінях певні зображення, Клик притискає мене до стіни, знерухомлюючи.

Я ніяковію, тому що мені соромно за власні слова. Як підліток себе поводжу, нервую. І ображаю Клика, хоча він ні в чому не винен. Але чоловік посміхається, його зовсім не хвилюють мої слова.