Його Сніжинка - Горобчик-Кім

                      Божена                          

                  Життя    цікава    штука.    Бути   єдиною     дівчиною    серед     старійшин     вже     давно    стало   для     мене    звичною    справою.  І    щойно     я     звиклася   з   цією    думкою   і     не    чикала     нічого  екстра     ординарного     від    життя     та     вважала,    що   воно     пройде     досить    по   зрозумілому     плану,     але..... Але     як    виявилося    для  балансу     будуть     потрібні    ще   зміни.     На     які     чомусь    зможу      вплинути      лише    я.   Серед       старійшин    є   представники      усіх: 

вовк,      лисиця,     ведмідь    і    я   монстр. 

Все      всіх     вистачає.     Думала    я.      Але     я    помилялася     не    вистачало     орлів.     Я    наївно    гадала,     що     не    вистачало  саме    монстрів.     Але    я    помилялася    не     вистачало   не   лише     мене,    а     й    орла,    на   ім'я     Орландо.                      

           Коротенько    поясню    чому   я       здивувалася,     що    до   орлів.       Адже      орли      вже   давно      не      спілкувалися    ні    з     ким    із   нас,    ні    з    вовками,      ні    з  лисами    чи ведмедями.      По     одній    простій     причині.     Не    зійшлись     в     принциповий   для     орлів     речі.      Такій    як    діти.    Орли      вважали,    що   діти     мають     з’являтися     лише      в     істинних     пар,     адже      лише     в    таких    родинах     народжуються    сильні     діти.     І    це    правда,   до    речі.    А     вовки    й    лиси  активно     одружувалися    просто    з     сильними   представниками      своєї     раси   іноді     з     людьми.  Спочатку    їх    діти   народжувалися    сильні,     але    з      кожним     поколінням   ми     почали      вироджуватися,   адже      діти    народжувалися    все      слабкіші     й     слабкіші.    І  через      те,      що     визнавати   те     що     ми     були     не     праві   прадіди     не     хотіли,    а    орли   не     тішили      себе     ілюзією    того,     що     ми     все    усвідомили.      Останні     просто                 відгородилися      від     нас.    У   них    поява     дитини    це    благо    яке    потрібно    заслужити,    а     у     нас     потреба,      інстинкт.   Тому      я      знала     про   існування      орлів     з    розповідей     як     про    героїв   казок.... 

      Отже,     доки    міні  пояснювали    чому   саме   я   повинна    їхати     з    найстаршим   серед    старійшин     до    орлів.     Двері    різко     відкрилися    і    до  нас    влетів    велетенський   орел.    Неймовірно     гарний,    до речі.   Він    провів   поглядом     по   всім     присутній     і    зупинився  на     мені.     А     потім    навколо   нього      почав      збиратися    білий      дим     і     силует,     що   ховався      в      тумані    почав   зменшуватися.      Видно     орел    приймає     людську   подобу.   А   коли     туман     розсіявся     я   видихнула      з    полегшенням.  Адже    юнак     був     одягнений    і    це     було    добре,    адже  бачити     цього    нереально  пахучотого      хлопця     голим    я   була     не     готова.    Мене  кинуло      в      жар     дихання   перехопило,      а     потім    серце   кинулося   в     шалений     ритм.    Я     не      могла     зрозуміти,   що   зі      мною.     Єдине,     що     я    знала     точно,     що    якщо   він  зараз     мене    не     обійме,     то    я     помру.     Видно    він    відчував     те    саме,     тому   що  без      слів      він     мене   згріб    в     охабку  та  підняв    на     руки. Не     сказавши,     ані    слова    він   розвертається     і     йде.    До   мого      затуманеного    розуму   доходить,      що     він    напевне  хоче      мене      кудись    віднести,    але      це     мене     анітрохи    не   лякає      наче     все    що   відбувається      правильно     так    і      має     бути. 

- Зачекай.      Ти      не     маєш  права     її     забрати.- промовив    старійшина. 

- А    хто     мені     заборонити?   Вона      моя.    На     неї   вказав    наш     маг.    І    судячи     з    її  реакції     на     мене    і    моїх   відчуттів    не     помилився. 

- Вона      одна     з    нас.    Ти   знаєш      закон.   - про   який   закон     вони     говорять?     Чому   мене      не     пускають     до    цього      нереально     парусного   чоловіка?      Я      зараз     сама   його    кудись      вкраду. 

- Це      правда?      Ти - старійшина?     - населених    до   мене      обличчя      чоловік     і   дивиться       своїми     зеленими  очима.       Боги     які     вони    у   нього      неймовірно    гарні. 

- Так. – видала    тихо    я.     Це   явно      не      сподобалося    йому.   До     речі,    а    як   його    взагалі   звуть? 

- А     ти    хто?     Я - Божена  монстр     і      вовк. 

- Я – Северин.    Орел    та    монстр.      І      у     нас     проблема,     яку    я    вирішу    і   заберу      тебе     звідси.     Ти    моя      пара. – промовив,    але   відпускати      з     рук   не  поспішав...                               

                Проблема    Северин   вирішив,      але      не    так,     як   планував     і     щоб     бути    разом     з     Боженою    йому  довелося     стати     членом   старійшин.     Саме      він     допоміг     розвинути     Божені    її   унікальний      дар.     Адже    у   кожного      зі      старійшин     був   свій      унікальний      дар.    Для   рівноваги      не      вистачало   лише      умінь     Божени     та   Северина.      Але      хоч     він    і  поступився,       деяким    зі    своїх   принципів    заради     істинної.   Залишилися     і     ті     умови     на    які     він     не    погодився.