Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Сидіти вдома біля телефону знаючи, що твій коханий чоловік десь там з іншою було нестерпно. Мене розривало від ревнощів та страху за нього. Адже та Уля могла підлити ліки та не помітно, або взагалі розпалити на себе хто знає до чого вони там вже до експерементувалися. А чи змогла б я пробачити зраду Світозарові знаючи, що він не винен. Однозначно
- Ні. І ніякі доводи розуму, що він нерозумів хто з ним мене не переконають. Від думок мене відірвав батько.
- Доня не хвилюйся. Він справиться. А впевнений, а ще я теж не сидів на місці я розумію, що старійшини вирішують все, але ніхто не забороняє нам трохи їх простимулювати. Отже, я показав деякі видно з прямим доказом дій тих ліків ватажками сусідніх зграй. І вони були явно занепокоєні. А ще нас активно підтримав лікар, що лікував Тихона. Він досить чітко і зрозуміло поясний чим нам всім загрожує те, що такі ліки не в тих руках. Виявляється ми ще недооцінили всю силу наслідків їх дій і, що може буди набагато страшніше ніж розрив істинних пар. А є загроза що ми зникнемо як вид. Адже вовки в нас можуть збожеволіти та ми розкриємо саме наше існування. А ти розумієш чим це нам загрожує. Коротше доки старійшини планують коли збиратися на обговорення ми вже почали діяти.
- Дякую тату.- я кинулася в обійми батька. Світозар написав, що він чекає під клінікою на Уляну. А потім події почали розгортатися таким чином, що часу на листування у нас не було. Тато хтось написав і він нічого не пояснивши швидко заскочив в машину і кудись помчав, а у Світозара було постійно зайнято. Тихон з задоволено мордою повідомив, що все під контролем і припинив відео зв'язок.
Додому вони повернулися в трьох трохи пошарпані, але задоволені. На всі наші запитання відповідали однаково і коротко:
« Все добре. Вони заарештовані та вердикт старійшин чекатимуть там»
все більше ні слова. Я виносила мозок Світозару два дні доки він був в моїй зграї, але він мовчав. А от у вечері на третій день після арешту Саманти з доньками до нас приїхав дивний молодий юнак. На ньому був звичний для нас одяг, але все в його поведінці кричало про те, що він дивний. Може манера і тембр голосу грубий і тихий явно не притаманний його юному віку. На вигляд він мій ровесник, але погляд такий... він наче життя на три старший всіх нас. Він привітався і пройшов у будинок. Сів за стіл і попросив моїх братів вийти. На диво вони мовчки встали та пішли. Досить дивна для них поведінка. Та вони житті з першого разу нічого не розуміли.
- Мене звати Олівер. Я приїхав, щоб прояснити деякі деталі подій, що почали набирати неприйнятних обертів.
- Він би не почався якби ви відреагували відразу. – гиркнув тато на представника старійшин.
- Ну те що ви не дочекалися нас і почали лізти самі ми вже знаємо. І це вже інша історія... – він затих і перевівши погляд на мене зі Світозаром почав говорити далі.
- Так я не маю часу на пусті розмови, що зроблено того не поміняти. Потім розберемося хто винен. Я приїхав за вами. Нам, старійшинам, потрібна ваша допомога. Виїжджаємо з першими променями сонця.
- Куди? Навіщо? – запитав Світозар.
- Я все поясню по дорозі, але не хвилюйтеся карати вас не має за що ...., а допомога ваша знадобиться і Тихона беріть з собою. Я прийду з ранку за вами. – встав і зник розчинився в повітрі. Аж мурашки пішли по шкірі.
- Хтось мені пояснить що це було? – запитала мама.
- Це був один зі старійшин наймолодший якщо я не помиляюся. Видно до них дійшли чутка про те при яких обставинах затримали Саманту.- промовив батько.
- А це цікаво, що ти накоїв? – почала закіпати мама.
- Нічого. На цей раз я нічого не зробив. Пам’ятаєш десять років тому ми їздили в сусідню зграю на тяжкі похорони доньки ватажка.
- Це ті де незрозуміло часу покінчила з життям його єдина донька?
- Так виявилося, що був прощальний лист в якому Соня написала, що неохоче жити, адже застала істинного з іншою у ліжку та інші як виявилося судячи з опису в листі Уляна. Я не знаю навіщо Соня так детально описала ту дівчину... коротше після того, як ми розповіли та придушили докази про ліки сусіднім і найближчим зграям її батько склав два плюс два і розповів що після похорон доньки її істинний прийшов до них і благав показати де її похоронили плакав і ніс маячню про те, що думав що спить з Сонею. Філіп не повірив і давши в морду хлопцеві вигнав, а на ранок найшов його біля могили доньки. В ту ж ніч хлопець повісився. Коротше ми та вчутися не встигли як Філіп підняв всі свої зв'язки на вуха і заарештував Саманту. Він хотів її вбити, але мої аргументи, що смерть то дуже легко для неї спрацювали та він погодився чекати вироку старійшин.
