Його Сніжинка - Горобчик-Кім

                     Сніжана.                 

                   Після         завершення    будівництва      нових      будинків  у     зграї     Світозар    нарешті   виконав     обіцянку    перевести   мене    в    будинок   в   який    не   ступала     нога     тієї    Уляни.   І  навіть     розуміння    того,   що   Світозар      тримався    і    між   ними     нічого    не    було   нещодавно     спокою     мене    все       одно       бомбило      від думки,       що       ми    були     у     міліметрів    від   зради     причому    обидва.  З     приходом     нових     членів    зграї     наші    фінансові   можливості,    адже      серед тих хто     прийшов     були    й   лікарі   і     юристи     навіть    психолог    з   родиною     переїхав.     Вони   вовки,     а     от   їх     син    монстри.      Блондин      з     блакитними      очима      наймолодший    монстр   в     зграї.      Ну    принаймні    був  таким      до     появи    сина   Тихона.    А    от    коли    на    світ   з’явилася     наша    зі   Світозаром  донька  - Божана.    Я    зрозуміла,  що     таке   нестерпно    пещена   жінка   в     будинку.    Мені   на   деякий     час    стало   шкода  батька    і    Світозара    які   терпіли    мої     витівки.    Іноді   від     того,     щоб     її    не    прибити     мене     тримало   лише те    що,   по-перше,     це   моя   рідна     дитина    і       в     ній    явно     мої     гени,    по-друге,   вона     майбутній    старійшина   і  дуже    важлива    персона    у    свої    юні     роки.   Легше    нам   стало    коли    в    чотири   донька   вперше     перекинулася    на   монстра,      а    в    шість   на   вовчицю.     Світозар     зізнався   мені     одного    разу     дивлячись  як     діти    в    іпостасі    монстрів   грають,     що     заздрить   їм   у   них     з    братом    було    геть    інше     дитинство.   Надіюся,    що   завдяки     донці     відношення   до     монстрів     зміниться,    адже   багато    зграй,    ще    нас   бояться.     А     от   коли    доньці   виповнилося     дванадцять    її   на    літні     канікули   почали   забирати    старійшини    на   навчання.     Спочатку    донька   не     хотіла,    а    потім   не   могла  дочекатися     коли   поїде    знову.     А   от    її   діді    та   прадід   просто    скажені,    адже   літо     то   був    їх   час   проведення     з    онукою.    І    їм   дуже-дуже     складно    далося розуміння    того,    що    вони   ніяк     не     можуть     вплинути    на      такий     перебіг      подій.