Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Після вагомих доказів пред’явлений нами для старійшин. Вони пішли на обговорення ситуації, що сталася і винести свій вирок. На їх рішення ми чекали три дні. Ці дні ми жили в їх поселені. Незвично маленьке село притягувало погляд неймовірною красою. Маленькі одноповерхові будинки несхожі один на одного, але при цьому гармонійно поєднувалися між собою завойовували своєю красою. На кожному з будиночків був свій символ, а ще як виявилося старійшини це звичайні вовки різного віку з дружинами та дітьми які коли виростали покидали поселення. А не монахи відшельники якими ми їх вважали. А головне багато хто були не набагато старші за мене чи Світозара. А старійшинами вони стали через рідкісний дар який вони отримають при народженні. У кожного він свій, але вони доповнювали один одного і разом вони мали нереальну владу над вовками. У кого яка сила свідчило тату на тілі. Але через дивний одяг всього тату видно не було та якби я й мала змогу побачити все тату, все одно не розгадала б незвичні символи та літери на їх тілах. І ось червоний дим повалив з димоходу будівлі де старійшини провили три дні не виходячи та не прикриваючись на їжу чи сон. Колір диму як виявиться пізніше означає, що помилування Саманті і її подільникам не буде.
- Ми прийняли рішення – промовив наймолодший зі старійшини. Але для покарання нам потрібна ваша допомога.
- Моя? – запитала. Чомусь мені здалося що говорять саме до мене. Можливо, тому що він дивився в притул на мене чим злив Світозара. Я шкірою відчувала, як він ревнує.
- І твоя також. Але для ритуалу потрібні ви втрьох. – нам пояснили, що і як робити. Ми кивнули й хоча головою я розуміла, що боятися нічого, а от серце все одно трохи пришвидшити свій ритм, що свідчило про те що я хвилююся. І от через добу. Саме стільки потрібно було, щоб все підготувати. Ми зайшли в старий храм на святій горі. То святая святих для всіх вовків. Є легенда, що саме тут з’явилися перші три пари перевертнів які й почали наш рід на землі. Отже, все що від нас було потрібно це присутність в центрі кола і чисті помисли. Але це було легко лише з першого погляду, адже ми повинні були триматися за руки та Світозару довелося дозволити братові взяти мене за руку. І завдяки тому, що ми пара я знала що для нього це досить важко. Коли я вважала, що батько занадто ревнивий то помилялася. Дуже помилялася. Світозар був нездорово ревнивий. І це я планувала викорінити з нашого життя інакше життя не буде. Я так довго не витримаю. Ми взялися за руки й спочатку нічого не відбувалося. Я навіть подумала, що нічого не вийде. Але після того, як навколо нас стали старійшини створивши більше коло в якому ми опинилися в самому центрі та почали дивну молитву в сім голосів. Все в кімнаті навколо нас почало крутитися. Меблі літати та утворювати вихор який з часом почав набувати обриси та кольори нас наче підняло до гори, а старійшини залишалися в низу. Мені не було ані страшно, ані дивно все наче так і мало бути. Через якийсь проміжок часу ми почули виття вовків, але воно здалося мені виттям полегшення наче вовки отримали свободу про яку так довго мріяли. І коли пролунав останній ми повільно спустилися на підлогу. Все стихло. Ставши на свої місця, а про те що щось тут було говорило лише бліді та змарнілі обличчя старійшин. Я хотіла піти, але сил не було навіть запитати що сталося, чому мене покинули сили. Не без зусиль я перевила погляд на хлопців і вони виглядали дуже виснаженими. Ми знайшли в собі сили через пару годин (наче хлинули в нас заповнюючи наші виснаженні тіла.) Завдяки цьому ми вийшли на двір і вже в поселені нам повідомили, що нас не було сім днів. Я була у шоку, адже для нас пройшло лише якихось годин п’ять, а може сім. Але це було найменше моє здивування. Як виявилося. Адже з усіх зграй почали надходити тривожні сповіщення, що деякі з їх членів перекинулися на вовків і не могли прийняти людську подобу. Навіть Денис в божевільні. І Саманта з доньками в в'язниці. А це багато інших вовків зрізних зграй, що якимось чином їм активно допомагали.
- Це їх покарання. Одного разу ми зробили навпаки та люди перестали мати змогу перекинутися на вовків. Але тоді причиною бід були саме вовки. А зараз саме людська сторона перевертнів була винна в бідах, що могло коштувати всім нам життя. І існування нас як виду.
