Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Моя частина плану полягала в тому, щоб зайти в будинок після того, як Тихон розвідає обстановку. Та підведе Олю до того, щоб вона розповіла щось важливе про матусю. Адже я пам’ятав, що при розмові з матусею Оля сказала, що ми з Уляною десь окремо від них. І у Тихона буде час її розговорити на одинці. Але те що я бачив на камерах і чув в динамік зі спальні явно кричало про те що щось не так. Ні ну спочатку Тихон тримався і було видно, що відігравав свою частину плану на всі сто. Але далі явно все пішло не плану, адже він потяг її в спальню. Бажання слухати їх стогони не було тому я почав переписувалися зі Сніжинкою, щоб заспокоїтися і не наламати дрів. Паралельно писав Уляні та домовився про зустріч. І хоч Сніжинка і заспокоювала, що просто Тихон діяв згідно з ситуації я все одно хвилювався, що Тихон піддався знову і всіх підставить, а головне підпише цим собі вирок можливо смертельний. Саме через ці думки я вивів його монстра на розмову. Вся надія була лише на нього.
- Я буду за цією адресою. Забереш мене?- нарешті відповіла чітко Уляна. І відволікла від роздумів. Я вбив адресу в телефон і поїхав за нею. Всю дорогу розмовляв зі Сніжинкою. Як же я хотів до неї, а от її нотки суму в голосі рвали душу. Але Мартіна права ми не знаємо на що тепер здатна Саманта. І що вона утне коли досхочу награється тестем якщо звісно добереться до нього з тими "ліками".... Я приїхав за вказаною адресою і здивувався, адже я приїхав не в салон краси там чи спа якесь, а в Тир. Я вийшов і в холі помітив Уляну з якимось чоловіком він з таким захопленням вихваляв здібності Уляни, що я аж розгубився спочатку. Але швидко взяв себе до рук підійшов до них.
- Привіт. Познайомив нас сонце? - запитав я Уляну, але невідривно дивився на чоловіка.
- Ой, привіт коханий. Це Антон. Він мій тренер. – псевдо істинна шикарно грала здивування. Ага шокована вона. Ти мій запах відчула як тільки я увійшов. Хочеш, щоб я приревнував. Ну ну. Пограємо за твоїми правилами. Тим паче, що той її тренер явно просто людина і явно її не цікавив, але я не забуваю, що я ж нереально закоханий в Уляну. А те що дія ліків минула вона ж не знає? Чи знає? А реально ми не задумувалися скільки вони діють? Може мене вже розкусили давно. Треба щось робити, бо моє мовчання можуть розцінити як завгодно.
- Приємно познайомитися Світозар. – протягую я руку тому Антону і тисну дещо сильніше ніж потрібно.
- Ми напевно підемо. Ти ж уже вільна? – на цих словах не дочекавшись відповіді я схопив Уляну і потяг в машину. Її запах викликав неприємне зудіня в носі і я погано уявляв як витримаю шлях до зграї з нею в одній машині.
- Ти що собі дозволяє?! Стій....... Ти що ревнуєш?! – Уляна кліпала тими віями корчила миле здивування. А я все думав як приїду до коханої після завершення цього цирку. І зариюсь носом в її волосся.
- Ні з чого ти взяла. Він же людина. До таких не ревнують. Ти краще розкажи чому такий вибір розваг як Тир?
- Це не розвали. Матуся хоче, щоб ми могли за себе і за неї постояти в разі чого. – нормально така ця Саманта виховала собі не лише покірних слуг які готові на все навіть вбити при потребі. Цікаво.
- А що тобі хтось погрожу?
- Нам ні. Просто в житі різне може статися коли ти гарна самотня дівчина.
- Знаєш, я тут подумав, а може вже час познайомитися з твоєю мамою. Я стільки про неї чув, але досі не знаю її особисто. - на цих словах Уляна підібратися як струна і випрямила рівно спину. Було видно, що це не входило в її плани.
- Ще не час. Розумієш, я ще не говорила матусі, що тебе зустріла.
- Розумію. – видихнув я.
- А ти куди мене везеш? - Уляна явно переводить тему.
- Додому. Я так скучив. – я поклав руку дівчині на поліно і погладив. Давши зрозуміти за чи конкретно я там сумував. На телефон прийшло повідомлення від Тихона про те що все під контролем і, щоб я поки ще не їхав назад.
- Це від кого? – заглядає мені в телефон Уля.
- Від Тихона. Просить нас погуляти ще. А слухай це ідея, поїхали в парк на побачення. – я спробував посміхнутися через силу їхати з нікуди не хотілося, а це я почав серйозно боятися що Тихон не справиться без мене. Одна надія на те, що монстр брата таки проконтролювати його доки я не приїду. Ми вже години три гуляли в парку і я радів, що ми на свіжому повітрі, адже в приміщені я нестримно б з нею і години мені поїздка з нею в машині важко далася. І от я отримав ще одне повідомлення від брата, а слідом і від тестя. В яких йшлося, що все ми мали достатньо доказів і гра поки що завершена. Далі діло за старійшинами.
