Афера з бонусом - Наталія Ольшевська

   Підіймаюся та йду до передпокою одягатися. Не розумію, навіщо дідусь наполягав на моїй присутності, адже знав, як до мене відноситься його сім’я. Я їх не звинувачую. Розумію, що для них я лише доказ батькової невірності, тому ніколи не нав’язувала свого спілкування. І не планую робити цього у майбутньому.

   Пішки прямую до вказаної на записці адреси. Я живу у цьому місті уже двадцять сім років. Вивчила його вздовж та впоперек, тому після тридцяти хвилинної прогулянки швидко знаходжу потрібну будівлю. На рецепції запитую, де знайти потрібний кабінет та сходами підіймаюся на третій поверх. Біля потрібного кабінету роблю глибокий вдих та заходжу до приймальні. Там порожньо. Очевидно, я прийшла першою. Всідаюся на крісло, впираюся у спинку крісла та підіймаю обличчя до стелі. Досі гірко… У мене не залишилося жодного близького родича. Ні чоловіка, ні дітей. Соня поїде… Та я впораюся. Обіцяла мамі любити кожну хвилину свого життя. І дотримаюся обіцянки.