Його Сніжинка - Горобчик-Кім
- Алло, коханий. - почув я у слухавку.
- вони реально панікують? Адже не розуміти, що програли вони не можуть. Чи можуть?
- Так я тебе слухаю. - Сніжинка намагалася висмикнутися з обіймів, але я їй не дав. Вона досі була. шокована зізнанням батька, якого до речі зупинив Тихон він хотів піти, а тут ще у мене псевдо істина ніяк не відчепиться.
- А ти де?
- З Тихоном. Скоро будемо їхати додому.
- А коли? Я так скучила за тобою.
- Я теж сонечко. - напевне доречно було сказати - кохана, але я не міг. Це слово застрягло в горлі комом і я підібрав інше. Підходяще для розмови.
- Думаю через декілька днів. Ми прийдемо.
- Добре тоді я поїду в наш будинок і буду чекати тебе там.
- Добре. – скинув виклик.
- В наш будинок?!!! - перепитала Сніжинка.
- Я знесу його я тобі обіцяю.
- Та пішли ви всі. Я до мами. - вона таки вирвалася з моїх обіймів і пішла геть. Тесть схопив мене за лікоть коли я пішов за нею слідом і покачав головою. Даючи мені зрозуміти, що потрібно дати їй заспокоїтися.
- А тепер поясніть мені що за херня відбувається - вимагав тесть. Нам довелося все пояснити від початку. Розмова вийшла довгою. Після завершення якої захотілося випити, щоб зняти стрес. Був ще один приємний спосіб зняти стрес, але Сніжинка мене приб’є якщо я зараз до неї полізу. Тож доведеться терпіти, бо алкоголь зараз недопустимо розкіш.
- Нам потрібна порада старійшин, адже кожен з нас не може думати об’єктивно. – озвучив свої думки тесть.
Але старійшини вислухавши нас почали вимагати докази, а головним для них доказом виявилося наявністю тих ліків. І тепер перед нами постала необхідність її дістати, а дістати можливо лише підігравши Уляні та Олі.
- Ви ж розумієте, що вам доведеться не просто грати?- запитав тесть.
- Розуміємо. А може ви зустрінеться з матусею і цим облегшите всім життя?! - гиркнув я. Не в змозі вигадувати нові плани. Я хотів до Сніжинки. Мене закручувало від страху, що вона мене покине.
- І як ти собі це уявляєш. З чого б це я раптом покинув кохану дружину дітей і помчав до Саманти?! В чому логіка. Та вона відразу запідозрити, що щось не так!
- Вона. Запідозрити. А от ті її доньки, як я зрозуміла звикли лише виконувати накази та логічно думати, або думати самі взагалі не вміють.- почули ми голос Мартіни. Вони зі Сніжинкою зайшли так тихо, що ми й не помітили. Я хотів підвестися з крісла, щоб обійняти заплакану дружину, але вона кинулася до мене сама і потонула в моїх обіймах. Від цього простого жесту я відчув таке полегшення наче в мене камінь з плеча упав.
- Що ти пропонуєш кохана? – обережно запитав тесть.
- Поки ще нічого. Хочу дізнатися що надумали ви. Подивитися записи з камер, а потім вже робити висновки та планувати. – ми показали записи. Тихон чітко і чесно відповідав на запитання. А потім ми повідомили, що нам сказали старійшини. Все-таки моя теща нереально жінка. Вона змогла владнати за такий короткий час все:
Заспокоїти та повернути Сніжинку. Яка як виявилося планувала прибити батька і мене за одно.
Вигадати план дій.
Та пояснити чому саме так поводяться ті доньки матусі.
- Так, все зрозуміли? - суворо запитала Мартіна. Ми з братом кивнула.
- Тоді поїхали. Ви з Тихоном до тих «істинних», а ми з Грегорі до вашого лікаря домовлятися про допомогу.
- А ти. - тикнула в доньку.
- Сидиш поки, що з братами вдома, а то скажу Любомиру, щоб доглядав за тобою.
- О, ні краще я з клопами буду вдома, а дядька Любомира ви з собою візьміть. А то він мене доконає розпитуваннями та припущеннями. Я краще вдома біля камер посиджу.
- О, а це ідея.- промовив я.
- Будеш мати підтвердження того, що я весь твій не дивлячись ні на що.
- Подивимося чий ти будеш після завершення.
- Ну допоможи нам Боги. - з цими словами ми всі роз’їхалися по своїм завданням.
