Його Сніжинка - Горобчик-Кім

Спогади   двадцяти   трьох   річної  давності :

     Я   вилетіла   з   будинку   Грегорі   як    куля.   Яка   ганьба.  Та     за    кого   він   мене   має.  Я  не    дозволю    так    з   собою  вчинити    та    ти    ще    будеш   в  ногах    моїх     валялися   та  вибачення     просити.    Ну  зачекай.

- Алло    тату    мене   зганьбили  я  їду    додому.

- Добре    доню    чекаю. – я  поклала     слухавку   і   поїхала  до    батьків.    Яке   ж  було   моє   здивування    коли    як    виявилося    ми    не    могли   ніяк  покарати    Грегорі   та   ту   Мартіну   за   таку    ганьбу   і  приниження    які    я   пережила.

- Він    зустрів   істину.  Це   інстинкт    перед     яким    ми  безсильні.    І    ти   їхала    за  умови,     що    ваш    шлюб  дійсний   лише    до    моменту  зустрічі     істинної     пари   когось із    вас  тож  ніхто    не    винен,   що    Грегорі   зустрів   її   раніше.- сказали    мені   старійшини.

- Доню   не    хвилюйся   я   щось  вигадав. - заспокоїв   мене  батько.

- Я    сама    все    владною. – наступний    нескінченно  довгий     тиждень     я     уникала   всіх.  Мене    всі   бісили    своїми  співчутливо    промовами    та  поглядами.    Я    хотіла    втекти   від     них,     адже    спокою   не  було     і     вдома.   Батько  постійно     кидав    на    мене     погляди     повні     жалю   та  співчуття.    Тому   в   один  прекрасний     день    мені   це  набридло    і    я    поїхала    за   кордон.     Де      прожив     два  місяці    цього     часу    мені  вистачило,     щоб     зрозуміти,  що     у     всьому     кляті  інстинкти   й   раз  запах   може   керувати    нами   то    я  знайду  спосіб     зробити   такий  запах,  щоб    керувати    ним.    Адже    та  короста    забрала    мого   Грегорі завдяки    запаху,    а   не    вроді  там    чи   тіло   лише   запах.  Чому    я   не    можу    підібрати  аромат    так,    щоб    досягти  ідентичного     запаху    з   нею.  Ця    ідея   вдихнула   в   мене життя.    У    мене    все   вийде. 

     Спогади     вісімнадцяти    річної    давності:

    -Саманта   кохана,   що  сталося?!!    Чому    ти   мене  ігноруєш?!!!    Скажи,    я   все   зроблю     заради    тебе!!!! - я   скинула    виклик.   Як  він  мене  дістав?    Я     відклала    записник  після    того,    як    внесла   в   нього    поправки    про    поведінку    Ореста.    Він   третій  мій    піддослідних.   Перший   був  Северин    його   вистачило   на  пристрасну    ніч,   а  потім   він  мене    ледь    не    вбив,   бо   мій   запах    його    почав   бісити  добре,    що   я    наважилася  спробувати   свої   «парфуми»   на  вечірці   та   він    подумав,   що    я     просто    підсипала    йому  наркоти.

Другий    був    Натан    його   вистачило    на    два   дні   після  чого    він     просто    почав   мене ігнорувати.    А    ось    з   третім  я  вже    два    тижні   та    він    по  ходу    божеволіє.    І   це   не   підходить     мені.   Чоловік   псих  не    входить   в  мої    плани.   Але  поки    це    найдовший    результат,    але   він   забирає   багато    часу.   Мені    потрібні  якісь    жінки    які   будуть  виконувати    функцію  піддослідних      кроликів   разом  з    чоловіками.    Але    де   їх  взяти.    Досі   мені   щастить  гроші    батька    багато    чого  спонсорують    і    закривають  роти,    щоб   не   потрібні   чутки  не    пішли.   Вимикаю   телефон  зовсім    і    іду   спати.    Мені  потрібно     відпочити    завтра  важливий    день.    Адже   я   вчуся    для    того,   щоб  мати  розуміння    як    досягти  справедливості.    А    ще  паралельно     проходу    практику   в    лабораторії,    щоб    уникнути  не    потрібних     слухав    і    підозр.    Ми    зараз   проводимо  експерименти     над       проти    безпліддя.    За    легендою    я  беру    участь,   бо   сама безплідна.    Чи  думала   я   що  мій      недолік     допоможе   мені  мати     доступ   до   лабораторії  24/7   завдяки    цьому?   Звісно  що    ні.  

«Адже   я   така   молода перспективна   і   безплідна» 

  так   завжди   говорить   мій куратор   і    зітхає.   Ааааа   скільки     пройшло   років,   а   я  досі    не     виношу    жалю   до себе.

Орест    загинув     в   автокатастрофі.    Зараза  така,   експеримент     зірвався,   а   він   був   такий   ідеальний   кандидат у нього   була дружина,  хоч  й не істинна, але для початку підійде й такий варіант. А тепер, що робити? Посеред експерименту той придурок вирішив посваритися з дружиною під час поїздки. Не знаю, що там у них сталося, але якщо вірити звіту поліції який я прочитала в газеті. Вони їхали всі разом він його дружина та донька Уляна. Під час подорожі почалася сварка і бійка та навіжена потяглася до керма і вони заїхали в кювет. Вижила лише донька.

Шкода мені їх?

Ні. 

Я   зла,   потрібно  шукати  нового піддослідного.   І  тут   мене  осинило,    а   чому   б   мені   не  виростити     помічницю.   Адже  на    жаль   мій   задум  просувався   занадто  повільно.  З    такою    думкою   я  подала  запит    на    опікунство.   Яке  мені    на   мою   радість  швидко  одобрили.    Адже    ніхто   з  рідних    брати   малу   не   захотів.

Роки    йшли   я   досягла  не  аби  який  успіхів  у  фармакологічний сфері.   Уляна   росла. А   ще  я  вирішила    удочерити   ще   одну  дівчинку. Олю  вдочерити   я    вирішила    спонтанно,   я  незнала    її    до   того   як  вона  стала  сиротою,   але  водна  не аби  як   допомогла   мені добитися   поваги    серед   людей. Мій    авторитет    генія  в   науці   та     матері    з    великої    букви  відкривали    мені    безліч  дверей.    І    закривали  очі   на  мої    маленькі.   А   з  роками    дівчата    стануть   мені     допомагати....