Його Сніжинка - Горобчик-Кім

    Після    того   як   я   завершила  розповідь    під   час  якої  Світозар    не    проронив   ані  слова,    мене     просто   згребли в    охабку   і   так    ми   просиділи якийсь     час.   По      маленьку    я   заспокоїлася     від    надлишку емоцій,    адже   згадувати,   а  головне  озвучувати   деякі   деталі  було   досить   складно.  - Ось   і   все.   Що    нам   робити  далі? – запитала    я   намагаючись     дивитися   в  очі  Світозару.

 - Жити    далі,    а   головне  залишатися     разом.   Я   тобі   не   зраджував.    Так,      фото    справжні,    але    я    нічого  не  пам’ятаю   з   того  що  відбувалося   зі   мною   в  ту  ніч.  Я    прошу    тебе   не    покидай  мене   я   все    з’ясую   і   покараю  всіх    причетних,   але   залишся  зі     мною.    Без    тебе   не   буде  сенсу    ні    втому. –  я   його  слухала    і     маленька    дівчинка  що    завжди    жила   в  мені  хотіла    йому    вірити,    хотіла  залишитися    з    істинним,   а  стерва    кричала,   щоб   я  тікала  від    нього    геть,    адже   він   не  приклав     жодних   зусиль  до  моїх    пошуків    в  ті   страшні   дні   коли   я   залишилася  сам   на    сам   з   психом.  А   через   те,  що     вовчиця   в    мені   не  подавала    ознак    життя,   а  монстр     активні     підтримала  ідею     спробувати   все   зберегти     я    кивнула,  але  попередила,    що    я    ще   зла   на    нього.    Світозар    взяв    моє обличчя    в    долоні   та   провів  носом     по    щоці    чим  викликав    легке    тремтіння  всього    тіла.   Потри   біль,  образу    мені    було    добре   та  спокійно    з    ним.    Мелодія  вхідного    дзвінка    на   вайбер  відволікла     нас    один    від  одного.     Світозар     коротко   і  досить    сухо    поговорив   з  кимось    телефоном    та   поклавши     слухавку   запитав  мене.    Чи    готова    я   їхати  знайомитися    з    його   батьками?    Гарне    питання.  Чи  готова  я - Ні.  Чи  прийшов   час  для    знайомства – Так. 

- А   чому    ти    так   говорив   з  батьками.     Ви     наче    дружна.  родина?    - ми   вже    їхали   в   таксі.    До    автостанції,    щоб   там     пересісти   на    автобус   до найближчого     поселення,    що   було   біля    зграї,    а    вже    там  нас     повинен    був    забрати  батько     Світозара.

 - На    це    є    причини.  Як   би   не ця    ситуація    я    б    не    дізнався     деякі    сімейні  таємниці.    Я    розповім   тобі  потім.    Коли    буду   готовий.  Добре?

 - я    кивнула.   Батько   Світозара  виявився   досить   милим  хоч   і  не    багато   славним   чоловіком. Після    привітань    ми   всі   сіли   в   авто.

 - А   ти    не    хочеш   запитати   як мама?    Чи    пояснити   як   ти  допустив,    що    брат  в  лікарні  напівмертвий.

 - А     ти    не    хочеш   пояснити   як     так    сталося,    що    монстр  брата     просив    вас   про  допомогу     та    пояснював,   що  ми    не    несемо    загрозу    для  зграї,    ще    в    дитинстві,   а  ви  проігнорували    це    і   продовжували     нас    приховувати    кожну    повню. - від   почутого    я    просто  зависла. 

- Давай    не    зараз   не   при  ній. 

 - Вона    моя   пара.  Я    не   маю таємниць   від   неї.

 - Тихон    теж    говорив,   що  Оля  його    пара. 

- Він     помилився.    І    ця   помилка     йому    коштувала  занадто     дорого.- Світозар  говорив    з    батьком   на  підвищених     тонах   і   для   мене це    було    дико.  У   нас   в   родині     ніколи    не    було   причин    для    таких    гучних   сварок.     Навіть    коли    я    клуб   спалила    та    розбила     татові   авто    чи     закрила    братів    в  кімнаті     на     весь    день,   бо  вони    мене    дістали.   Батьки  говорили    спокійно   і  намагалися     зрозуміти    причину,    а    тут    вони   наче  чужі     люди     гарчать    один   на      одного.

 - Не    смій     так     зі   мною  говорити.    І     матері    скажеш,  що      Тихон     просто    захворів.  Їй     не     можна     хвилюватися. – коханий    зморщив    ніс   оголивши     зуби,     але    більше  не     проронив     ані    слова.  Прекрасна      сімейка.     Куди    я  попала.     Запитань    стало   ще  більше    ніж     до     зустрічі   з  батьком     Світозара.    Коли   ми  приїхали     виявилося,    що    мама     Світозара     спить   і   до  неї    нас   ніхто   не   пустив.   Тож  ми    пішли     в   будинок   Тихона. Я    пройшла    через    кухню    і  спустилася    у     підвал.    Серце  пропустила    поштовх    коли    я  впізнала     кімнату    з    фото   і  матрос    в    кутку.   Але   те    що   я    побачила    потім    перетягло  мою     увагу    на    себе.   Від  побаченого     і   від   запахів,   що  завдяки     поганій     витяжці    ще   кружляли     навколо    я  перекинулася.    Адже     ще     досі    не    вміла  себе    контролювати   коли  перекинутися   на   монстра.   А   завдяки     неймовірно   зору   мого    монстрика    я    помітила  маленький,    чорний,     дивний  кубик.   Який    віддала   Світозару.

 - Це     що? – запитала   я  протягнувши     кубик   Світозару.

 - Схоже    на    камеру.    А    ти   де  її   взяла? -  розгублено   запитав  мій   монстр   покрутивши   її   в  руках. 

- В    підвалі.    Ходім    покажу. - ми   почали    роздивлятися  підвал    більш    ретельно   і  виявили   ще   одну. 

- Цікаво,    а    скільки   їх   взагалі  та    хто    їх    тут    поставив. - після    мого     запитання   на  яке  я    до   речі   не   отримала  відповіді     Світозар   кинувся  шукати    такі    камери    по   будинку.    І     вже    через   годину  на     сталі     лишало   дев’ять  таки    та    дві    трохи   інші.  

- За    вами     постійно    хтось  стежить   можливо   навіть   зараз    стежить. - сказала    я   і  прикрила     рот     рукою.  Світозар     різко    піднявся   і  схопивши    мене    за    руку   повів   на    вихід.   Добре,   що   він    навчив    мене    перекидатися   в   людину   і   це  виявилося    легше    ніж   зі  вовчицею.