(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Алексісу * * *

Наступного ранку після приємної вечері разом з Ніколь чоловік виглядав розгубленим. Він зовсім не розумів, як тепер йому поводитися на роботі поруч із нею. Що зробити, щоб вона змогла йому довіритися.

Заставши дівчину одну в кімнаті для персоналу, Алекс не зміг утриматися і з усією ніжністю обійняв її. Щось усередині тягнуло його до неї, змушуючи чинити так, як ніколи раніше не зробив би. Йому не хотілося, щоб цей момент закінчувався, але Ніка нагадала йому, що їх можуть побачити удвох. Чоловік був приємно вражений, що дівчина не відштовхнула його, коли він запропонував зустрітися після роботи.

Після цієї розмови бос практично не міг працювати. Йому потрібно було закінчити вивчення договорів на постачання продуктів для нової філії його ресторану. Але він зовсім не міг зосередитись, згадуючи про Ніку.

Насилу чоловік дочекався вечора, і коли вже всі розійшлися після завершення робочого дня, Алекс закрив усе сам, а потім попрямував до парку. Дорогою чоловік спеціально взяв по склянці кави, сподіваючись, що не помилиться з вибором напою.

Ніколь чекала на нього, занурившись у свої думки. Чоловік простяг їй склянку і помітив теплу усмішку, коли вона зробила перший ковток. Вони пили напій мовчки, ніхто з них нічого не говорив, насолоджуючись цими чарівними хвилинами. Несподівано він завмер у нерішучості, відчувши в собі, що повинен зробити.

– Ніколь... Нікі... – Алекс повернувся до дівчини і взяв її акуратно за руку. Йому було дуже складно підібрати правильні слова. – Як ти дивишся на те, щоб піти зі мною на побачення?

Чоловік відчував наскільки хвилююче було для нього зважиться на такий крок. У душі зароджувався страх, що дівчина може відмовити йому, не давши жодного шансу. Найскладніше йому було зізнатися, який він насправді.

Не витримавши сумнівів і метань в собі, Алекс дав можливість їй піти і відмовитися від цієї шаленої ідеї, пообіцявши, що це не вплине на роботу. Але реакція Ніколь вразила чоловіка до глибини душі. Вона обійняла його так ніжно, що слова самі собою вирвалися з глибини душі. А її одне єдине питання щодо його принципів вибило повітря з легень.

– Про які принципи може йтися, коли відчуваєш, що в одну мить можеш втратити дорогу людину? – уперше в житті зізнався чоловік, розуміючи, що з найпершої їхньої зустрічі був готовий забити на будь-які принципи аби почути, як вона стогне під ним. Але згодом його бажання ставали серйознішими. І звичайна хіть відійшла на другий план.

Зараз, тримаючи Ніколь в обіймах, він розумів, що від її відповіді залежало дуже багато для нього. Несподівано дівчина поцілувала його в щоку, обіймаючи за шию, і тихо прошепотіла.

– Запрошення на побачення ще чинне?

Алексіс не міг повірити в те, що почув. Серце було готове вискочити з грудей від її згоди. Ніколи раніше чоловік навіть і не думав про подібне, але з нею все було зовсім інакше.

– Ніколь... – чоловік повернувся і їх обличчя виявилися так близько один до одного, що він не втримався і дуже обережно торкнувся губами її губ. Алекс відчував, як дівчина завмерла в його руках, не наважуючись відповісти на поцілунок. На якусь мить йому здалося, що він надто поспішав, але в результаті вона здалася і ніжно обняла чоловіка за шию. – Дякую! – прошепотів він, коли їхній поцілунок припинився. І не перериваючи своїх обіймів, вони попрямували у бік алеї.

– Сподіваюся, я не пошкодую про своє рішення… – прошепотіла Ніколь, притискаючись до його грудей. Прогулюючись парком, вони розмовляли про все на світі. Вперше Алекс відчував неймовірну легкість у спілкуванні з дівчиною. Він отримував задоволення від кожного їхнього обговорення, від кожної суперечки, яка закінчувалася спільними жартами.

– Як ти дивишся на те, щоб зайти кудись погрітися і випити чашку чаю? – запропонував чоловік, коли відчув, що Ніка почала тремтіти від холоду.

– Погоджуся, – посміхнулася вона у відповідь, і вони вдвох попрямували до найближчої кав'ярні.

Після того як у них прийняли замовлення, Алекс наважився поставити запитання, яке давно йому не давало спокою.

– Нік… Скажи, а що сталося тоді у лікарні, куди я тебе підвозив? – він помітив, як завмерла дівчина і побоявся, що поліз не в свою справу і вона закриється від нього.

– Там лежала моя мама… – насилу промовила Ніколь. – Але вона не захотіла мене бачити, – дівчина затулила руками обличчя. Було видно, як їй складно говорити про це. Алекс присунувся до неї ближче і обійняв, міцно притискаючи до себе.

– Тшшш… Якщо ти не хочеш говорити про це, я не ставитиму більше запитань. Тільки не плач, прошу… – чоловік навіть розгубився у подібній ситуації. Він завжди намагався уникати таких моментів.

– Дякую, Алексе… – поступово заспокоюючись, прошепотіла Ніка. Від незручного мовчання їх відвернула офіціантка, яка принесла їм чай.

Після цього вони розслабилися і продовжили вечір, ніби нічого не сталося.

– Ідемо, я відвезу тебе додому. Завтра робочий день ще ніхто не скасовував, – посміхнувся Алекс, цілуючи дівчину в верхівку. Ніколь діставала йому лише до плеча. – Тільки я машину залишив біля ресторану. Не хотілося витрачати час на пошуки паркування.

– А може, не треба і я сама дійду? – вирішила раптом посперечатися з ним Ніка, але відразу замовкла від його погляду.