(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– Ні, не чекає, – вона підвела голову, дивлячись в очі Алекса. Він знову не зміг стриматись і посміхнувся лише куточками губ.

– Давай повечеряємо сьогодні. Я не хочу, щоб цей вечір закінчувався, – несподівано навіть запропонував собі чоловік.

– Невже немає нікого, хто міг би тобі скласти компанію? -+ усміхнулася дівчина у відповідь на його пропозицію, чим викликала роздратування в ньому.

– Я ніколи і нікого не запрошував на вечерю, – Алекс різко підвівся з дивана і попрямував до свого столу, залишивши дівчину одну обмірковувати його слова. Забравши свій піджак, він повернувся до дверей. – Ідемо, я відвезу тебе додому.

Ніколь підійшла до чоловіка і взяла його за руку в зупинному жесті.

– Алекс… Якщо ти все ще хочеш… – її голос звучав невпевнено, ніби вона боялася щось говорити. – Давай повечеряємо… Тільки не тут…

Він узяв її за руку так, що їхні пальці переплелися. Цей простий жест, але сколихнув у чоловікові незрозумілі внутрішні відчуття. Йому здавалося, що все, що відбувалось в кабінеті, шалено правильно і так, як мало статися.

– Поїхали. Я знаю одне містечко, де нам навряд чи хтось зможе завадити та й готують там дуже смачно.

Коли вони вийшли з кабінету, ресторан був вже повністю закритий. Нікого, крім охорони, не було в приміщенні. Вони, не відпускаючи рук, підійшли до машини, і Алекс допоміг дівчині сісти на пасажирське сидіння. Відразу виїхавши з паркування, він направився за потрібною адресою. У його голові кружляло багато думок та питань. Особливо вибила з колії чоловіка різка зміна Ніколь. Адже він бачив її реакцію на пропозицію вечері, розуміючи без слів ще одну відмову. Але вона змінила своє рішення в останню мить.

Буквально за півгодини вони заходили до невеликого ресторану у віддаленій частині міста. Там була тепла домашня атмосфера, а невелике приміщення залишене по-сімейному. Алекс любив приїжджати в це місце, щоб насолодитися тишею та самотністю. А зараз не зміг утриматись і привіз сюди дівчину. За останні кілька годин він зробив стільки всього, що насправді не робив за все життя.

– Це маленький ресторан під назвою «Серце міста». Про нього знає не багато людей. Наталі – господиня цього ресторану вже близько п'яти років і була раніше постійним клієнтом «Lumiere». Її заклад тривалий час завдавав одні збитки та майже не мав відвідувачів. Але буквально два роки тому вона спромоглася піднятися на новий рівень. І тепер це затишне місце для тих, хто хоче втекти від міської метушні.

– Мені дуже подобається тут. Дякую, що поділився зі мною, – вона посміхнулася чоловікові, що сидів навпроти, і простягла свою розкриту долоню у дружньому жесті.

– Дякую, що погодилася розділити зі мною цей вечір, – стиснув він у відповідь долоню, вперше показуючи себе таким справжнім і щирим.

Їхній вечір пройшов у приємній бесіді. Вони абсолютно не вважали, скільки часу минуло з моменту їхнього приходу. Збоку вони були схожі на справжню пару, але це була лише ілюзія.

Алекс, дивлячись на дівчину, не раз ловив себе на думці, що хотів би щовечора проводити в компанії Ніколь, але не мав права примушувати її. Вирішення цієї проблеми прийшло до нього зовсім несподівано в момент, коли йому знову вдалося обійняти її, зігріваючи від вітру.

Відразу після вечері, як і обіцяв, він відвіз її додому, щоб не виникало жодних сумнівів у його намірах. Перед тим, як вийти з машини, Ніка повернулася до чоловіка і провела долонею по його щоці.

– Дякую тобі за цей вечір! Все було чудово! Давно я так не відпочивала у гарній компанії, – вона потяглася до ручки дверей, коли Алексіс зупинив її.

– Ніколь… Я не прошу в тебе нічого… Крім одного… Не відштовхуй мене… Я пам'ятаю і знаю, яким ти бачиш мене. Просто дозволь мені бути поруч… – він приклав палець до її губ, коли помітив, що вона хотіла щось сказати. – Не кажи зараз нічого. Просто подумай над моїми словами.

Неохоче чоловік відпустив Ніку і як справжній джентльмен відчинив їй двері, допомагаючи вийти. Дівчина відразу зникла за дверима свого під'їзду, а Алекс так і залишився стояти біля машини, розбираючись у своїх внутрішніх почуттях та емоціях.

Через хвилину він уже сидів за кермом і прямував у бік улюбленої траси, вичавлюючи педаль газу до підлоги. Стрілка на спідометрі досягла максимуму, коли він у пориві почуттів, які вперше накривали його, щосили вдарив по керму.

Несподівано його почало заносити на дорозі і Алексу ніяк не вдавалося вирівняти машину. На щастя, більше нікого на трасі не було, і він різко звернув убік, з'їжджаючи на узбіччя. Різкий звук гальм змусив його прийти до тями і зрозуміти, що він просто божеволів.

Вперше в житті дівчина зайняла всі його думки, але не як об'єкт сексуальної насолоди, а як справді жива людина, яку не хочеться відпускати.

Жодного разу в житті чоловік не відчував подібних почуттів і не міг знайти їм пояснення, але найбільше йому хотілося, щоб Ніколь дала йому цей шанс довести, що будь-які правила можна змінити, що можна навчитися бути щасливою, якщо поряд людина, яка викликає саме такі емоції та почуття. І можна навчитися любити, якщо це почуття буде взаємним.