(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

Алекс мовчки взяв її за руку і повів до своєї машини. Вони знову йшли через парк, підсвічений тисячами вогників. А десь неподалік чулася приємна мелодія саксофоніста. Дівчина відразу помітила, звідки вона долинає, і потягла чоловіка слідом за собою.

– Куди ти? – здивувався Алекс, але все одно пішов за нею.

– Потанцюй зі мною! – усміхнулася вона йому, коли вони зупинилися біля молодого хлопця, який грав на саксофоні популярну пісню Леонарда Коена «Hallelujah». Чоловік бачив благання в очах дівчини і зовсім не міг їй відмовити.

Обійнявши Ніколь за талію, вони стали кружляти в повільному вальсі, повністю віддаючись музиці. Ніхто з них не замислювався про рухи або погляди, оточуючих їх людей, вони просто віддавалися своїм почуттям. Алекс дбайливо обіймав дівчину, ніби вона найкрихкіше створення в цьому світі. А Ніколь ніжно притискалась до грудей чоловіка, слухаючи як шалено стукало його серце.

– Алексе… – тихо прошепотіла вона, піднявши свій погляд з-під напівопущених вій. Він провів рукою по її обличчю і повільно нахилився до губ.

Мелодія продовжувала грати на задньому фоні, але їм усе перестало існувати. Вони завмерли посеред алеї, а поцілунок ставав усе більш пристрасним. Вони не могли відірватися один від одного, поглинених цими відчуттями.

Коли вони змогли перервати свій поцілунок, вдихаючи повітря, якого не вистачало, Алекс знову закрутив дівчину у ритмі вальсу. Вони не зупинялися, доки не закінчилася мелодія. І, подякувавши музикантові, мовчки попрямували до машини.

Коли вони вже розташувалися на сидіннях, Ніколь повернулася до Алекса і, взявши руку, переплітаючи їхні пальці, тихо прошепотіла.

– Дякую тобі за цей чудовий вечір! – її голос тремтів від хвилювання. – Все було просто чудово.

– Це тобі дякую, що погодилася. Зі мною ніколи нічого подібного не траплялося, – чоловік важко зітхнув, перш ніж зважився зізнатися. – Я звик брати від життя все, ніколи не віддаючи нічого натомість. Але твоя поява все змінила. Мені, якщо чесно, досі не віриться, що я виявився здатним на таке. Але з тобою я справді зовсім інший.

– Алекс… А як же робота?.. Що, коли почнуть за спиною обговорювати?.. – тривожно спитала дівчина.

– Не почнуть, якщо ми не дамо їм приводу. І якщо ти погодишся поки що залишити наші стосунки поза рестораном, – і знову Алекс чекав відповіді. Він боявся пропонувати подібне Нікі, але не бачив зараз іншого виходу. Адже якщо у них все складеться в майбутньому, то всі його принципи, напевно, полетять у прірву.

– А ти сам зможеш залишатися тільки босом? – усміхнулася Ніколь, помітно розслабляючись від їх відкритої розмови між собою.

– Тільки за умови, що кожен вечір після роботи буде тільки моїм, – Алекс нахилився і обережно торкнувся її губ.

– Ти не залишаєш мені вибору, – Ніка відповіла на його поцілунок з легкою усмішкою, яка миттєво розчинилася у їхній взаємній ніжності.

– Вибір є завжди, Ніколь. Питання тільки який зробиш ти, – трохи відсторонився чоловік і завів машину, виїжджаючи з паркування.

– На мою думку, я свій вибір зробила ще кілька годин тому, коли погодилася на це побачення. Тому не варто змушувати мене сумніватися у його правильності.

Чоловік переплів їх пальці разом і продовжував вести машину, прямуючи до її будинку. За всю дорогу більше ніхто з них не промовив жодного слова, явно задумавшись про щось своє. Але їм обом було зручно поруч один з одним.

Коли вони під'їхали до будинку дівчини, Алекс зупинив машину навпроти її під'їзду.

– До завтра, Ніколь! – посміхнувся чоловік, відкривши дівчині двері і допомагаючи вийти. Вона обійняла його на прощання і попрямувала до своєї квартири.

Усередині Алекса все закипало від кількості почуттів та емоцій. Вперше дівчина діяла на нього таким чином і він губився у правильності своїх дій. Несподівано йому спало на думку, хто зможе допомогти в такій ситуації.

Як тільки Алексіс увійшов до своєї квартири, навіть не роздягаючись, він набрав єдиний номер, який знав напам'ять.

– Шер, мені терміново потрібна твоя допомога! – несподівано заявив чоловік, як тільки вона взяла трубку.

– Пробач, любий, але я більше цим не займаюся! – засміялася Шеріл у слухавку, впевнена у своїй заяві.

– Ні, дорога, я зараз не з цього приводу. Мені справді потрібна твоя порада, – зітхнув Алекс, розуміючи, що доведеться розповісти їй всю правду.

– Ооо... Невже великий бос і хазяїн нарешті закохався? І хто вона така?

– Як ти здогадалась? – здивувався він прозорливості подруги.

– Алекс, яке дурне питання! Я знаю тебе з дитинства, як ніхто інший. Кожна твоя інтонація в мене все життя була на слуху. Але такого голосу, як у тебе зараз, я ніколи не чула. Тому висновок напрошується сам собою, – по-доброму засміялася вона, висловлюючи свої міркування.

– Все-все! Здаюсь! Від тебе ніколи й нічого не можна було приховати. Так що, допоможеш порадою?

– Розповідай. Я уважно слухаю.

– Вона найчудовіша дівчина, яку мені доводилося зустрічати… Але ми працюємо разом. І я не знаю, чи правильно я роблю.